РЕЦЕПЦІЯ СВЯТОГО ПИСЬМА У ПРОЗІ Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА
Г. Квітка-Основ’яненко жив і творив у той час, коли релігійний фактор відігравав важливу роль в усіх сферах життя суспільства. Переосмислення мотивів, образів Святого Письма наявне у творчості М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Гулака-Артемовського, П. Куліша. У контексті впливу Біблії слід розглядати і творчість Г. Квітки, передусім прозові твори українською мовою. Особливо ця тенденція простежується у таких повістях: “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”, “Добре роби, добре й буде”, “Божі діти”. Саме ці твори є об’єктом нашого аналізу.
Важливим елементом композиції повістей є морально-дидактичний вступ, який містить роздуми на тему плинності людського життя, його залежності від волі Бога (“Маруся”), любові матері до дитини (“Сердешна Оксана”), тему щирої любові (“Щира любов”) тощо. Наявність моралізаторського вступу, а потім сюжетної розповіді на його підтвердження, – риса, яка наближує композицію сентиментально-реалістичних повістей Г. Квітки до біблійного жанру притчі. Повість “Маруся” нагадує проповідь.
Повістям Г. Квітки-Основ’яненка властива суб’єктивна манера розповіді. Оповідач належить до простонародного середовища; у його світовідчутті виявлений християнський елемент: оповідач обізнаний із Біблією, сповідує християнські принципи і поважає тих, хто живе за ними. Смерть у оповідача “Марусі” трактується в християнському дусі, як і справжня любов у повісті “Щира любов”.
На духовному світі героїв повістей також відбився вплив Святого Письма.
Персонажі повісті “Маруся” виступають носіями норм народно-християнської моралі. Оповідач виокремлює одну із чеснот Наума Дрота – поважне ставлення до питань віри. Шлюб Наума з Настею грунтується на патріархальних народно-християнських началах. Сповідуючи принципи християнського стоїцизму, Наум знаходить опору після смерті Марусі у вірі й праці. Можна висловити гіпотезу про те, що на концепції образу Наума Дрота позначився вплив Книги Йова. Головною рисою обох героїв є їхня довготерпимість. Одне із джерел образу Марусі – це житійна література. Таким чином, рецепція Святого Письма на цьому рівні є опосередкованою.
Переосмислення біблійних мотивів у повісті “Сердешна Оксана” представлене меншою мірою, ніж у повісті “Маруся”. На фабульному рівні твору, з нашої точки зору, відчутний вплив біблійної притчі про блудного сина. Векла Ведмедиха постає і як мати, і як християнка, особливо коли вона прощає доньку-покритку, керуючись при цьому принципом Божої любові до ближнього.
Євангельський принцип любові до ближнього інтерпретується в повісті “Щира любов”. Галочка є носієм ідеї жертовної любові. Відмову Галочки від свого щастя можна розглядати в двох вимірах: з одного боку, вчинила згідно Біблії – не захотіла, щоб ближній страждав; а з іншого, – всі перед Богом рівні. У Галочці борються два начала: боже й людське, й останнє перемогло – помирає дівчина з туги за коханим.
Відверте моралізаторство повісті “Добре роби, добре й буде” впливає на її естетичний рівень. Образ Тихона Бруса дещо схематичний: письменник малює його за прикладом біблійних героїв-праведників. Найяскравішою рисою його є справжня любов до ближнього, що виявляється через поведінку героя.
Відчувається заданість образів і в повісті “Божі діти”. Поведінка Захарія і Васьки Скиби постає як унаочнення євангельського принципу любові до ближнього. Кость і Мелася виростають, як і належно згідно Біблії, слухняними дітьми “благочестивих батьків”. Відповідно до Святого Письма, у кінці твору відбувається “нагородження” праведних душ (головних героїв) щасливим життям.
Рецепція Святого Письма, таким чином, є характерною рисою повістей Г. Квітки-Основ’яненка.+
(2 votes, average: 3.00 out of 5)