Реалістична українська проза

Матеріал цього розділу відкриває перед вами широкі можливості для усвідомлення основних рис української ментальності, її значення для самопізнання та успішної реалізації в сучасному суспільстві, важливість правильності життєвого вибору для становлення й ствердження людини.

Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу набути та виявити такі компетенції:

– літературну – уміння характеризувати суспільно – культурні умови розвитку літератури 1870-1890 рр., розповідати про життя і творчість І. Нечуя – Левицького, Панаса Мирного; визначати жанри творів “Кайдашева сім’я”, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”; коментувати проблематику творів; характеризувати образи-персонажі, засоби їх зображення;

– ключові – уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями твору; висловлювати власну думку про українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику; застосовувати набуті знання для порівняння творів української та зарубіжної літератур; зіставляти специфіку розкриття теми в різних видах мистецтва; визначати роль і місце української літератури у світовому контексті.

У творах реалізму увага приділяється соціальним темам, а коло основних проблем і конфліктів визначається взаємозв’язками між людиною і суспільством. Перевага надається типовим характерам, у яких повно і правдоподібно відображені риси суспільного життя.

Серед всесвітньо відомих реалістів вирізняються Ч. Діккенс, В. Теккерей, О. де Бальзак, Г. Флобер. В українській літературі визнаними майстрами реалістичного слова є І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий.

Реалізм – це літературний і мистецький напрям другої половини XIX століття з яскраво вираженою настановою на правдиве й точне відображення дійсності у її типових проявах

До основних ознак реалістичного твору належать:

– зображення типових явищ дійсності;

– увага до громадських процесів та соціальних суперечностей;

– змалювання звичайних людей у їхньому повсякденні;

– залежність внутрішнього світу героїв від суспільних обставин;

– психологічна та соціальна достовірність людських характерів;

– точність у відтворенні побутових деталей.

В останній чверті XIX століття в реалістичній літературі сформувалась нова течія – натуралізм (від лат. naturalis – природний). Прибічники натуралізму були переконані, що людина не несе повної відповідальності за власне життя, оскільки воно зумовлене спадковістю, інстинктами, соціальним і побутовим оточенням. У своїх художніх пошуках вони прагнули до максимально відстороненого, майже “протокольного” відображення життєвих процесів.

Найбільш послідовно натуралізм виявився у творчості відомого французького письменника Е. Золя. Окремі риси натуралізму наявні у творах українських авторів Панаса Мирного та І. Франка.

Чарлз Діккенс

Вільям Теккерей

Оноре де Бальзак

Гюстав Флобер

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Дайте короткі відповіді на запитання.

– Коли в літературі утвердився реалізм?

– До яких тем зверталися реалісти?

– Як реалісти осмислювали вплив соціальних обставин на формування особистості людини?

– Яких найвідоміших західноєвропейських реалістів ви знаєте?

– Які автори представляють український реалізм?

– У чому своєрідність натуралізму?

– Творам яких українських письменників притаманні риси натуралізму?

2. У зручній для вас формі занотуйте в зошиті ознаки реалізму.

Еміль Золя

ПОЛЮБИТИ “НАЙМЕНШОГО БРАТА”

У другій половині XIX століття наша література сприяла вирішенню важливого завдання, проголошеного геніальним Т. Шевченком. Його послання “І мертвим, і живим…” із закликом подолати суспільне роз’єднання й полюбити “найменшого брата” стало ідейним орієнтиром для українських письменників-реалістів.

Не дивно, що на той час теми з народного життя посіли провідні позиції. Література глибоко і всебічно вивчала сільський побут, розкривала взаємини селян з іншими верствами суспільства, осмислювала відносини інтелігенції й народу.

Особливе зацікавлення українських письменників викликали зміни в селянському середовищі, зумовлені скасуванням кріпацтва. Літератори досліджували суспільні процеси, від яких залежали психологія, мораль, побут і майновий стан українського селянства в нових умовах.

Вони висвітлювали ті проблеми, що найдужче хвилювали простих людей.

До найбільш гострих належала масштабна проблема “селянин і земля”. Її осмислювали часто й по-різному: у зв’язках із хліборобською працею та достатком, як запоруку бажаного соціального статусу та життєвих перспектив і навіть як основне джерело розбрату між членами однієї родини.

Із цією проблемою тісно поєднувалася інша, що стосувалася наслідків кріпацтва. Письменники-реалісти помітили, що навіть після селянської реформи суспільству ще довго довелось боротися з руйнівними впливами панщини на людську психіку й мораль.

Вечір в Україні [Костянтин Крижицький, 1901)

На заробітки (Микола Кузнецов, 1882)

У зв’язку із цим автори нерідко зверталися до художнього осягнення традиційної проблеми батьків і дітей, зокрема вказували на суттєву розбіжність між поколіннями, сформованими за часів кріпацтва та в по – реформені роки. Важливе питання людини і влади дозволяло краще висвітлити деякі суперечливі моменти сільського життя, тож і воно належало до кола основних літературних пошуків.

Майже всі українські письменники-реалісти тією чи іншою мірою торкалися національного питання: розкривали особливості національного характеру, увиразнювали специфіку українського гумору, відтворювали народні уявлення і стереотипи, значну увагу звертали на побутові й етнографічні деталі.

Коментар фахівця

Народ, праця на його користь, досліди над його життям і слугування його інтересам – усе голосніше бринять в українському письменстві; елемент протесту проти всякого поневолення стає могутнім окликом літератури й надає їй, поруч із художньою вартістю, ще й величезної громадської ваги й інтересу. Репресії стали тут замість того маяка, що не підпускав українських діячів до рифів та мілизни офіціальщини й направляв письменство на вільні й широкі простори протесту проти поневолення.

С. Єфремов, історик літератури

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Яка тема була провідною у творчості українських письменників другої половини XX ст.?

2. Які проблеми найбільше цікавили українських письменників-реалістів?

3. Що, на думку історика літератури С. Ефремова, надає українській реалістичній літературі “величезної громадської ваги й інтересу”?

4. На с. 13, 14 і в електронному додатку до підручника подані репродукції картин відомих художників-реалістів. Визначте, які ознаки реалізму як мистецького напряму наявні у представлених творах образотворчого мистецтва.

Готуємося до ЗНО

Опрацювавши статті на с. 12-14, у зручній для вас формі (тексту, плану, схеми, таблиці) занотуйте в зошиті для підготовки до ЗНО матеріал до тем “Реалізм, його основні ознаки”, “Особливості українського реалізму другої половини XIX століття: теми, проблеми”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Реалістична українська проза