RAID-накопичувачі
… Три терабайта – це поки що межа для сучасних вінчестерів (хоча можливо, що до моменту виходу цієї книги Hitachi представить світу давно обіцяний 4-тарабайтнік). Ну а якщо потрібно сховище ще більшого обсягу – скажімо, в якості комори для всієї наявної будинку музики і відео? Що ж, у цьому випадку нам прийде на допомогу технологія RAID (Redundant Array Of Independent Disks, надлишковий масив незалежних жорстких дисків) дозволяє об’єднати декілька окремих ОДНАКОВИХ жорстких дисків в єдину структуру. Яку комп’ютер, до слова, буде сприймати, як один-єдиний “вінчестер”. Ще років п’ять тому вона вважалася винятково вотчиною професіоналів – а нині, дивись-но, прижилася і в звичайних будинках.
Встановивши в RAID-коробочку два диска по 3 терабайта, ви отримаєте в результаті масив на 6 Тб! У перекладі на російську: такий накопичувач вмістить близько 4000 фільмів або 40000 альбомів в MP3. Порахуйте тепер, скільки часу вам знадобиться на те, щоб всю цю катавасію прослухати і переглянути! А адже RAID-масив можна побудувати і на основі 3,4, 5 дисків… Хоча понад чотири – це вже не домашній, а професійний рівень, і коштують необхідні залізяки відповідно.
RAID може забезпечити не тільки максимальну ємність, але і максимальну надійність зберігання інформації. Хоча тут доречно використовувати союз “або” – “і”, тобто обидва задоволення відразу, це поки що з області фантастики. А ось який саме варіант вибрати, визначає один з варіантів технології RAID. У випадку з двома дисками ми можемо вибирати з трьох варіантів (або “рівнів”):
– JBOD – найпростіший спосіб створення масиву (який, до слова, навіть не відноситься до технології RAID): при ньому кілька окремих дисків окремими дисками і залишаються, хіба що живуть вони в одній коробочці і доступ до них надається по одному кабелю. Два диска, підключені в режимі JBOD, комп’ютер і побачить, як два окремих накопичувача, а не один великий. Якщо ж дводискова коробочка JBOD не підтримує, ви зможете працювати тільки з одним диском з двох – якщо, звичайно, не об’єднайте їх в RAID-масив. Просто і досить надійно: вийде з ладу один жорсткий диск – інший не постраждає.
– RAID 0 (stripe) дозволяє об’єднати від двох до чотирьох жорстких дисків в єдиний масив. Всі дані, що надходять на жорсткий диск.
RAID-система розбиває на окремі цеглинки-блоки, кожен з яких може бути записаний на будь-яку частину масиву. Природно, що при такій технології різко зростає швидкість читання і запису даних. Погано одне: при виході з ладу будь-якого з дисків масиву ви можете втратити відразу весь обсяг інформації. А ймовірність цієї сумної події у випадку з двома-трьома дисками підвищується, як ви самі розумієте, рівно в два-три рази… Однак більшість користувачів, яким можливості цієї схеми RAID дійсно необхідні (наприклад, для зберігання домашнього відео або величезних баз даних) з цим ризиком охоче миряться – істотна надбавка в обсязі того варте… RAID 1 (mirror). Ця схема, навпаки, орієнтована не на швидкість, а на надійність. За цією моделлю в комп’ютер може бути встановлена одна або дві ПАРИ жорстких дисків, причому обов’язково однакової моделі і об’єму. Інформація, що зберігається на першому диску пари, тут же дублюється на другому, резервному в режимі “віддзеркалювання” (mirroring). А отже, навіть при фатальному збої вашої інформації ніщо не загрожує. Така схема вельми актуальна для бізнесменів, кожен документ яких може мати цінність більшу, ніж зберігає його комп’ютер. Однак для простих користувачів модель RAID 1 найчастіше марна – чи багато ДІЙСНО цінної інформації в наших комп’ютерах? Мабуть, для резервного копіювання в цьому випадку буде цілком достатньо зовнішнього вінчестера.
Будь RAID-накопичувач дозволяє змінювати рівні за допомогою простого перемикача на задній стінці або через просту програму налаштування – правда, при кожному перемиканні ви втрачаєте всю інформацію, а диск доведеться форматувати заново. Так що визначатися потрібно відразу, після покупки RAID-накопичувача.
Якщо ж ми будуємо масив з чотирьох дисків, то в нашому розпорядженні виявляються ще кілька рівнів – мабуть, найбільш цікавих.
Наприклад, RAID 5 і RAID 6, при яких для зберігання інформації використовується ємність трьох дисків, а інший простір виділяється під резервне копіювання “контрольних сум”. На практиці це означає, що зберегти інформацію ви зможете навіть при фізичному псування одного з дисків, а 4 вінчестера ємністю 3 Тб, об’єднані в RAID 5-масив, дадуть вам 9 Тб корисної ємності (хоча швидкість роботи з масивом при цьому знижується) … Ви не вважаєте, що цього вже більш ніж достатньо?
У серйозних RAID-системах типу Synology застосовуються додаткових технології, що дозволяють створювати масиви з дисків різної ємності, а також розширювати вже існуючий масив, додаючи в систему нові вінчестери.
Створити простенький масив з двох вінчестерів можна і всередині комп’ютера, оскільки практично всі сучасні системні плати оснащені RAID-контролером: досить просто встановити в системний блок два однакових вінчестера і виконати необхідні налаштування в BIOS. Однак влаштовувати таке злиття вінчестерного душ я не рекомендую: по-перше, створений диск все одно не вийде зробити завантажувальним, так що доведеться виділяти ще один спеціально під операційну систему. А три вінчестера в корпусі – це вже перебір: занадто велике навантаження лягає і на блок живлення, та й на процесор. До того ж вбудований RAID-контролер на системних платах – урізаний і слабенький, так що велика ймовірність “падіння” масиву, відновити який набагато складніше, ніж інформацію з окремо взятого жорсткого диска.
Тому візьміть за правило: RAID повинен бути ЛИШЕ зовнішнім! Ще й тому, що при необхідності вашу інформаційну скарбничку можна буде легко підключити до іншого комп’ютера, або взагалі зробити його доступним для всієї локальної мережі.
Готовий “домашній” RAID-масив на два диска ємністю до 8 Тб (зрозуміло, в режимі RAID 0) легко можна прикупити за відносно скромну суму, лише трохи дорожче вартості окремих двох дисків – на даний момент це близько 500 доларів.
Наприклад, такі домашні Медіабанк випускає компанія WD (серія МуВоок). Зі страшним словом RAID ви взагалі в цьому випадку не зіткнетеся – для вас це буде просто звичайний зовнішній накопичувач надзвичайно великої ємності, хіба що коробочка буде виглядати незвично пузатої.
Можна створити RAID-масив і самостійно, прикупивши де-небудь на еВау спеціальний корпус і самостійно підібравши жорсткі диски. Правда, це досить дороге задоволення – корпусу на два або чотири вінчестера (RAID 0 або RAID 1) обійдуться вам в 50-70 доларів.
Якщо ж ви хочете отримати і швидкість, і обсяг, і безпека, то вам знадобиться коробочка вже на чотири відсіки (для створення RAID-масиву типу 5, де три диски об’єднуються в загальний масив, а третій служить для резервного копіювання). А такий бокс потягне вже на пару сотень доларів – і це без урахування вартості вінчестерів! До того ж знайти його у продажу в Росії – справа нелегка…
Втім, надто захоплюватися економією я не радив би: дешеве добрим не буває. За три останні роки у мене перебувало аж чотири недорогих RAID-коробки, і все благополучно сконали: одну, правда, угробив я сам, спробувавши змінити прошивку, одна згоріла при виключенні, а у двох з часом здох блок живлення. Добре ще, що кожен раз вдавалося підібрати коробку з аналогічним набором мікросхем – тільки це допомагало зібрати RAID-масив заново і відновити всю інформацію… Так що захоплюватися RAID, не володіючи певними навичками, я б не радив – ризик втратити всю колекцію музики або фільмів занадто великий..
Готові четирехдісковие масиви домашнього класу поставляє, наприклад, маловідома у нас компанія Buffalo (серії Terastation Quad і Link Station Quad): вартість 4-дискової коробки починається на еВау від 200 доларів. Втім, завдяки вбудованому адаптера локальної мережі сховища цього типу стоять на сходинку вище звичайного RAID, ставлячись вже до класу мережевих NAS-пристроїв (про них ми поговоримо в наступному розділі).
…
Важливо! При виборі готового RAID-накопичувача або боксу звертайте увагу тільки на моделі, забезпечені швидкісними портами USB 3.0 або eSATA, а краще – відразу обома. Адже навіть при їх пропускної спроможності вам знадобиться цілий день, щоб перекачати кілька терабайт інформації з комп’ютера або з інших накопичувачів. Не спокушайтеся дешевими коробочками від китайських виробників, забезпеченими тільки портом USB 2.0 (його швидкість в 10 разів менше).
…
І останнє. Пам’ятайте, що будь-який зовнішній накопичувач, навіть підключений до комп’ютера по самому швидкісному каналу – це всього лише пристрій резервного копіювання, а не жорсткий диск для постійної роботи. І якщо у вас виникне бажання використовувати його, наприклад, для цілодобової роздачі “торрентів”, краще відразу попрощаєтеся з цією думкою: RAID-масив – штука набагато більш тендітна, ніж звичайний вінчестер, і постійними зверненнями до нього легко “загнати” вашу скарбничку всього за рік-другий.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)