РАДІСТЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ
Ой. не знаю, що то за причина –
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться.
Як безжурний вітрогон-хлопчина.
До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця,
Ніби поле перед нами стелиться.
Ніби зникли авта й мотоцикли.
І сама я на ногах не встою,
Пролітаю між людьми похмурими,
Козачка вдаряю попід мурами –
Бо хлопчина не дає спокою!
ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ
1. Розкажи, який настрій викликав у тебе цей вірш. Що саме в ньому тебе найбільше вразило?
2. Випиши в зошит художні засоби і поясни, як вони розкривають задум автора.
3. Охарактеризуй ліричну героїню твору. Відповідаючи, цитуй уривки з твору.
4. Визнач мотив вірша та співвіднеси його з назвою.
5. Визнач поетичну ідею поезії та поясни своє ставлення до неї.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- СУЧАСНИКАМ – ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий. Не плутай душу у горіння тіла. Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся. То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. […]...
- ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато. Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово – Україна. І тому росте, росте прокляття! Всі пориви запального квітня Неможливо в дійсність […]...
- ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ Вона була веселою й життєрадісною. Вона любила танцювати, грати на фортепіано й писати вірші. Вона закохувалась, і її кохали. Вона не встигла народити дитину, не встигла побачити надрукованою першу поетичну збірку своїх творів. У неї забрали життя в неповних 35 років. У камері, де вона перебувала перед стратою, залишила слова: “Тут сиділа й звідси йде […]...
- ГОСПОДЬ БАГАТИЙ НАС БЛАГОСЛОВИВ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти: Любов і творчість; туга і порив, Одвага і вогонь самопосвяти. Солодких грон і променистих вин – Доволі на столах Його веселих. Іди ж […]...
- Короткий переказ – Радість – ОЛЕНА ТЕЛІГА – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА Олена Теліга Ой, не знаю, що то за причина, – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться. Як безжурний вітрогон-хлопчина. До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця. Ніби поле перед нами стелиться. Ніби зникли авта й мотоцикли. І сама я на ногах не встою. Пролітаю між людьми похмурими, […]...
- Радість – ОЛЕНА ТЕЛІГА – скорочено Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон – хлопчина. Привертає увагу така особливість: традиційно незмінне слово “авто” в поезії відмінюється, що є певним авторським новаторством: До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, […]...
- ЗАХОЧЕШ І БУДЕШ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ Захочеш – і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила. Зрослась небезпека з відважним життям. Як з тілом смертельника крила. І легко тобі, хоч і дивишся ниць, Аби не спіткнутись ні разу, І нести солодкий тягар таємниць І гостру петарду наказу. Навчишся надать блискавичність дутикам І рішенням важкість каміння. Піти чи послати і стать сам […]...
- ПІСНЯ ПРО РУШНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО (1912 -1970 pp.) – МИ – УКРАЇНЦІ (З кінофільму “Літа молодії”) Рідна мати моя, ти ночей недоспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала. І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка. […]...
- ЧАЙКА НА КРИЖИНІ – ЛІНА КОСТЕНКО (Нар. 1930 р.) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на Одрі […]...
- ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ Україна – це ти і я, мешканець мегаполіса і хутірця, всесвітньо відомий діяч і нікому не знаний учень 7 класу. Усі рядом ми – українці. Кожен із нас – представник великого і мужнього народу. Щоденними справами ми творимо нашу країну і її історію. Коли європейці чують імена боксерів Віталія і Володимира Клинків, футболіста Андрія Шевченка, […]...
- ВЧИТЕЛЬКА – АНДРІЙ МАЛИШКО (1912 -1970 pp.) – МИ – УКРАЇНЦІ Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають віти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
- ПОДОРОЖНІЙ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Ти – тільки випадковий подорожній На запашнім, заквітчанім шляxу. (Л. Могилянська) I Відпочинеш і підеш знову, Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубиновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя раптовим блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свій і близький, Це ж на тебе я так чекала! В день звичайний […]...
- Життя – ОЛЕНА ТЕЛІГА /Василеві Куриленкові/ Зловіщий брязкіт днів, що б’ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач. Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач. Здається, падав сніг? Здається, буде свято? Розквітли квіти? Зараз, чи давно? О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безкрила – сунеться на дно. А ти її лови, […]...
- ЧУЖА ВЕСНА – ОЛЕНА ТЕЛІГА Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко, І тебе я зустріну, як завжди, незнаний. Ти для мене чужий, не з єдиного […]...
- ЛІТО – ОЛЕНА ТЕЛІГА Топчуть ноги радісно і струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим надхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча,- І тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняється просторам І землі […]...
- ЛИСТ – ОЛЕНА ТЕЛІГА /Л. Мосендзові/ Ти б дивувався: дощ і пізна ніч, А в мене світло і вікно нарозстіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя – холодний світлий став, Без темних вирів і дзвінких прибоїв І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь […]...
- ДОЩ ПОЛИВ… – ЛІНА КОСТЕНКО (Нар. 1930 р.) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний, Блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви, і порожній шлях… Ген корів розсипана квасолька Доганяє хмари у полях. БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА Полив’я́ний – від полива: особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби. ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ […]...
- ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА ПОХИЛИЛАСЯ – Пісні січових стрільців – ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт. Не журися, славна Україно, маєш добрий рід. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Марширують наші […]...
- Олена Теліга Олена Теліга Невелика за обсягом поетична спадщина О. Теліги – наскрізь автобіографічна. В її елегантно-карбованих віршах, небезпідставно названих критикою “приватними листами світові”, вимальовується яскравий образ вольової людини, відданої ідеям національного відродження України, життєлюба, морального максималіста, апологета загальнолюдських цінностей. Власне, у цьому й полягав сенс трагічно обірваного життя нескореної поетеси-антифашистки, розстріляної німецькими окупантами в Києві у […]...
- ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, […]...
- Олена Теліга – “поетка вогненних меж” Д. Донців І в павутинні перехресних барв Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар: Гарячу смерть, не зимне умирання Олена Іванівна Теліга народилася 21 липня 1907 року в Петербурзі або в Еллінську у родині професора, вихідця із міста Слов’янська, що на Донеччині, мати – білоруського походження, родом із Поділля з родини священиків […]...
- Життя і творчість Олена Теліга (1907 – 1942) Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенева) – українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народилася 21 липня 1907p. в Петербурзі. З 1923p. вимушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-“вісниківців”, що об’єднувались довкола редагованого критиком та публіцистом Д. Донцовим журналу “Вісник”. Характерними рисами її поезії в цей період виступають прагнення активного, дієвого […]...
- Незабутня Олена Теліга У тихі холодні дні, коли світ скорботно поминав 60-ліття трагедії Бабиного Яру, у моїй пам’яті чомусь виринули оті причепливі слова вірша “Партія веде” Павла Тичини (вчили у школі): “Та нехай собі як знають, Божеволіють, конають, – Нам своє робить: Всіх панів до одної ями… Будем, будем бить!”. І перед очима, як наяву, постали незлічимі натовпи […]...
- Танго – ОЛЕНА ТЕЛІГА І знов з’єднались в одну оману О, дивне танго, – і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила керму, спалила пристань! І б’ється серце, і гнеться тіло, В твоїм повільнім і п’янім вирі – Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре… Чекає прірва на кожнім схилі – Та сум […]...
- ПОВОРОТ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість. Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо […]...
- БЕЗСМЕРТНЕ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Упало світло ліхтарів На день конаючий і тихий, Та перед смертю він зустрів Посмертні свічі дивним сміхом. І мабуть кожен з нас відчув Той сміх, як переможну силу, Як перенесену свічу За межі схилу. І це тому я, мов у сні, Пішла серединою вулиць І очі зустрічні, ясні, Не глянули, а розчахнулись! Та я минала […]...
- ЗАСУДЖЕНИМ – ОЛЕНА ТЕЛІГА /Біласові й Данилишинові/ Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять. І коли приволікся заплаканий ранок, Вас покликала смерть у похмурій імлі – А тепер наші душі і топчуть, і ранять […]...
- Сучасникам – ОЛЕНА ТЕЛІГА “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. […]...
- МУЖЧИНАМ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви […]...
- ВІДПОВІДЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках і з блискавками гніву, Військовим кроком, з поглядом ловця Іти завзято крізь вогонь і зливу. Ми ж ваша пристань – тиха і ясна, Де кораблями – ваші збиті крила… Не Лев, а Діва наш відвічний знак, Не гнів, а ніжність наша вічна сила. […]...
- Усе – лише не це! – ОЛЕНА ТЕЛІГА Усе – лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання – в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві грати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби – І варто буде жити чи вмирати! Не бійся днів заплутаних вузлом, Ночей безсонних, […]...
- ВІРНІСТЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Від сонця свят і непогоді буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби Які дає мені моє полудне. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Дають за скарби, що господар кинув, […]...
- Чоловікові – ОЛЕНА ТЕЛІГА Не цвітуть на вікні герані – Сонний символ спокійних буднів. Ми весь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни, Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмінних обіймах дому,- Може, завтра вже нас відкличе […]...
- Олена Іванівна Теліга (Шовгенева) (1907 – 1942) Олена Теліга Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенева) – українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народилася 21 липня 1907p. в Петербурзі. З 1923p. вимушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-“вісниківців”, що об’єднувались довкола редагованого критиком та публіцистом Д. Донцовим журналу “Вісник”. Характерними рисами її поезії в цей період виступають прагнення […]...
- Якими нас прагнете? – ОЛЕНА ТЕЛІГА Від славних майстрів, що різьбили статуї грецьких і римських богинь, через великих італійських малярів з їх мадоннами, через співця Беатріче, аж до свобідних жінок Готьє, Арцибашева, Льоренса, Пітігрілі й сов’єтських письменників, великі і малі мистці все намагалися віддати в своїх творах той тип жінки, що відповідав би на питання: який є їх ідеал? Якою вони […]...
- ПОЕТКА ВОГНЯНИХ МЕЖ (Олена Теліга) Олена Теліга (21 літня 1907 – між: 13-21 лютого 1942) Правду казали римляни, що поетом не можна стати, поети родяться. Не можна вивчитися на Шевченка, ні на Бетховена, бо твердження латинців відноситься, очевидно, до мистців взагалі. Як на пророків, сходить на них – коли вони з Божої ласки – Дух Святий, відкриваючи їм речі, не […]...
- Олена Теліга – поет, громадянин, борець Олена Іванівна Теліга – українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Світогляд О. Теліги формувався поступово. То була справді довга “одіссея”, що починалася в Петербурзі. Саме тут 21 липня 1907 р. у сім’ї інженера-гідротехніка І. Шовгенєва народилася майбутня поетеса. У 1917 p., коли після Лютневої революції Україну охопили потужні хвилі визвольного руху, родина Шовгенєвих повернулася до Києва, […]...
- НЕПОВТОРНЕ СВЯТО – ОЛЕНА ТЕЛІГА Гарячий день – і враз достигне жито І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий Єдиний день – мого життя корона. І що це буде – зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком – меду і полину. А дивне серце – п’яне і завзяте Відчує певність, […]...
- Шкільний твір на тему – Олег Ольжич, Олена Теліга – поети і герої Тож нам не було запасного обходу, Єдине вело нас під кулі й ножі: Чи впасти під небом достойно народу. Чи гідність зарити в приватній межі. Так сказав наш поет-сучасник Борис Олійник про українських лицарів духу, до яких належать Олег Ольжич та Олена Теліга – митці, котрі не лише своїм проникливим художнім словом наближали світлу годину […]...
- Скорочено – СУЧАСНИКАМ – ОЛЕНА ТЕЛІГА – 11 КЛАС “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. […]...