Радість, гарна іскро Божа!: Фрідріх Шиллер – Просвітництво
Літературний багаж. Дайте визначення лірики як літературного роду. Що таке ода? Пригадайте класицистичну теорію поділу літератури на “високі” й “низькі” жанри. До якого жанру класицисти зараховували оду?
Як ви вже знаєте, перше покоління німецьких просвітителів розпочало своє творче життя доволі сміливо. Згодом їхній доробок став підгрунтям для творчості тих, хто був на двадцять-тридцять років молодший. Серед цих митців двоє виділялися із загалу так само, як Кант і Лессінг. Їхні імена – Йоганн Гете і Фрідріх Шиллер. У попередніх класах ви вже вивчали твори цих письменників, ознайомилися з їхніми біографіями. Тепер поговоримо про них як про митців-просвітителів.
Долі цих літературних геніїв Німеччини досить типові для доби Просвітництва в Європі. Недаремно Гете так писав про Шиллера: “Ніщо його не обмежує, ніщо… не применшує лету його думок. Великі ідеї, якими жив, він завжди висловлював вільно, без жодної остороги й сумніву”. Утім, постать Шиллера захоплювала не лише Гете. У ХІХ ст. ім’я видатного німецького поета стало синонімом безкомпромісної відданості ідеалу й шляхетності духу.
Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер народився в містечку Марбах. Він був сином полкового фельдшера, який служив вюртемберзькому герцогу.
Фрідріх Шиллер (1759-1805)
Юнак навчався в латинській школі, обожнював Вергілія, Горація та Овідія, мріяв стати письменником або священиком. Однак 1773 р. доля зробила небажаний виверт: герцог Вюртембергу Карл Євгеній примусив чотирнадцятирічного Шиллера вступити до своєї “елітної” військової школи (Карлсшуле). Один із сучасників влучно назвав цей заклад розплідником рабів.
Після закінчення Карлсшуле Шиллер певний час працював полковим лікарем. А 13 січня 1782 р. на сцені Мангеймського театру відбулася прем’єра його першої драми – “Розбійники”. П’єса про шляхетного розбійника Карла Моора, який вирішив викорінити зло та беззаконня на своїй батьківщині, викликала в публіки бунтівні настрої. Зваживши на це, Карл Євгеній заборонив Шиллеру писати будь-що, крім творів з медицини, й відправив на гауптвахту. Однак у ніч на 23 вересня 1782 р. автор “Розбійників” таємно полишив Вюртемберг.
На чужині молодий письменник створив драми “Змова Фієско в Генуї” та “Луїза Міллер”. Наступного літа директор Мангеймського театру барон фон Дальберг виявив бажання поставити ці п’єси. Тож у липні 1783 р. Шиллер прибув до Мангейма, щоб узяти участь у підготовці вистав.
Драма “Змова Фієско в Генуї” не дуже сподобалася глядачам через “надмір філософії”. Тоді Шиллер узявся за переробку “Луїзи Міллер”. Відтак 1784 р. під назвою “Підступність і кохання” ця п’єса з’явилася на сцені й зажила неабиякого успіху.
Невдовзі Шиллер влаштував читання щойно завершеної драми “Дон Карлос” для герцога Веймарського Карла Августа (одного з “освічених монархів”) і став почесним веймарським радником. Згодом це відіграє певну роль в історії літератури, але… “Почесна” посада не допомогла Шиллеру розв’язати фінансові проблеми. Він мав повернути гроші, позичені на видання “Розбійників”, а крім того, посварився з фон Дальбергом і розірвав контракт з Мангеймським театром.
Тоді поет пригадав лист від Крістіана Готфріда Кьорнера, шанувальника з Лейпцига, і у відповідь щиро написав про свої бідування. Кьорнер – письменник, досвідчений юрист і до того ж заможна людина – радо запросив Шиллера до себе й допоміг матеріально, надіславши вексель.
17 квітня 1785 р. Шиллер прибув до Лейпцига, де його зустріли драматург Фердинанд Губер, художниця Дора Шток та її молодша сестра Мінна. То були друзі Кьорнера – найактивніші члени гуртка прихильників шиллерівського таланту. Усі троє випромінювали молодість і щастя: невдовзі Мінна і Кьорнер збиралися одружитися, а Губер мав заручитися з Дорою. Лейпцизька атмосфера кохання й радості, особливо відчутна на контрасті з життєвими труднощами Шиллера, захопила поета. Саме під її впливом і було написано оду “До радості”, задуману насамперед як гімн молодості. Утім, мине п’ятнадцять років і Шиллер у листі до Кьорнера зауважить, що ця поезія “далека від реальності” й розповідає про те, що “можливо для нас, але не для всього світу”.
У 1823 р. Людвіг ван Бетховен написав музику до Шиллерової оди й увів її до складу фінальної частини знаменитої Дев’ятої симфонії, завершеної наступного року. У такому звучанні на початку 1950-х цей твір протягом кількох місяців був гімном Федеративної Республіки
Німеччини. У 1972 р. ода Шиллера-Бетховена стала гімном Ради Європи, а в 1993 р. – гімном Європейського Союзу (ЄС). Знаменитий диригент Герберт фон Караян написав три офіційних інструментальних аранжування гімну Європи: для фортепіано, для духових інструментів і для симфонічного оркестру.
Що ж спонукало європейців любити й шанувати “далекий від реальності” твір? Чому, слухаючи його, люди вірили, що йдуть шляхом братньої згоди? Тобто тим шляхом, який сам Шиллер визнав неможливим – під впливом обставин власного життя, долі своїх друзів та історичних подій 1785-1800 рр. (поміркуйте, яких саме).
Ода Шиллера – вдала нагода поговорити про те, як взагалі мистецтво бодай на мить перетворює неможливе на дійсне. Чи існують правила, дотримуючись яких митець напевно створить чарівну ілюзію, подарує читачеві надію, налаштує на радість? Адже не лише просвітницькі ідеї об’єднання людства під прапорами свободи, рівності й братерства простежуються в оді Шиллера. Основна ідея твору, який недаремно став гімном сучасної Європи, близька й нинішнім молодим європейцям. А українську молодь ця ідея вивела на Євромайдан 2013 р., де десятки людей поклали життя за те, щоб наша Батьківщина долучилася до європейських цінностей.
Н. Буало у трактатах “Мистецтво поезії” та “Міркування про оду”, попри поширені уявлення про класицизм, наполягав на тому, що жанр оди передбачає наявність “ліричного безладу”. Так теоретик класицизму називав відсутність прямої логічної послідовності в композиції твору.
А. Кущ. Монумент Незалежності. Київ. 2001 р.
Літературознавча довідка
Композиція – будова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображуваного світу, світоглядною позицією автора, його естетичним ідеалом, а також задумом твору, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Отже, композиція (будова) поетичного твору принципово відрізняється від композиції, скажімо, твору ораторського.
Уявіть промову на тему “Радіймо!”. Від автора такої промови слухачі очікували б насамперед конкретної доброї новини з послідовним розгортанням аргументації щодо того, чому саме цю новину варто вважати доброю конкретно для них і, відповідно, радіти.
Нічого подібного не містить і не повинна містити ода “До радості”. Освічений читач XVIII ст., який добре знався на теорії Буало, передусім мав схвалити відмову від логічної послідовності в розгортанні теми й натомість “різку зміну величних картин, хаотичного нагромадження грандіозних образів”. Авторові оди, за Буало, належить покірно йти за “демоном натхнення”, піднімаючись до “захмарних” висот. Так поетові найпростіше виконати основне завдання оди – емоційно наснажити читача, приголомшити його “здивуванням, жахом і захопленням серця”.
Величні картини швидко змінюють одна одну в уяві читача Шиллерової оди. Ось молоді люди входять до “пресвітлого дивного храму” цариці Радості й несподівано відчувають, що тепер навіки зв’язані “одним вузлом”. Під “благим крилом” уже не просто цариці, а богині Радості вони знаходять прихисток від життєвої метушні та примх суєтної моди. Роззирнувшись, молодь бачить навколо себе щирих друзів і закоханих. Тут “усі, хто зве своєю // В світі душу хоч одну!”. І от уже Радість живить “дивну космосу машину”, “розгін дає сонцям”. Радість заповнює Всесвіт!
Так не буває? Можливо, й не буває. Ода “далека від реальності”? Хтозна. Проте неможливе для Всесвіту є “можливим для нас”. І саме на це вказує Шиллер як теоретик і практик класицизму на його новій і вже останній стадії – так званого веймарського класицизму, про який ми поговоримо в наступному розділі.
Перевірте себе
1. Розкажіть про життя Ф. Шиллера. Готуючись до відповіді, пригадайте матеріал, засвоєний у сьомому класі. Яким поет постає у висловлюванні Гете, поданому на початку розділу?
2. Дайте визначення поняття “композиція”.
3. Що ви знаєте про історію створення та подальшу долю оди “До радості”?
4. Які вимоги до жанру оди висувала класицистична поетика?
Перед читанням. Читаючи оду Шиллера, спробуйте сформулювати привід для радості ліричного героя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)