ПУЗИНА КОСТЯНТИН
ПУЗИНА КОСТЯНТИН (1790, Полтавщина – 1850, Київ) – поет і освітній діяч.
Народився в сім’ї дворянина, початкову освіту здобув удома, а потім навчався в Полтавській духовній семінарії (м. Переяслав) та Петербурзькій духовній академії (1809 – 1814). Викладав у духовних семінаріях Росії та України французьку і давньоєврейську мови, був ректором Кишинівської духовної семінарії. 1822 р. постригся в ченці під ім’ям Філадельфа, і з того часу був настоятелем у кількох монастирях. Останні роки його минули у Видубицькому монастирі.
Почав писати українською і російською мовами в академії. Серед українських творів – вірші “Від малороса до малороса”, “Вірша”, “Ода в день ангела Т. Ф. Нікольського 1811 р.”, “Поздоровлення з старшинством Г. А. Левицькому 6 вересня 1812 р.”, “В день ангела В. В. Сердобинського”, “Акростих Я. Г. Белявському”, написані відповідно до традицій, що панували серед шкільної молоді, до родинних свят. У цих творах відчутно виявляється жартівлива тональність у дусі популярної тоді бурлескної поезії.
К. Пузина належав до літераторів, які свідомо ставилися до творення письменства рідною мовою. У післямові до “Малороссийской оды на смерть светлейшего кн. Кутузова-Смоленского” він вибачається перед своїми читачами: “Почтенные земляки извинят за то, чго ода сия написана не чисто малороссийским слотом. Сочинитель оной хотел только показать, что истинные малороссы и в Петербурге не только чувствуют, но и пишут по-малоросски. О любезная Малороссия! Кто тебя забудет?”
Сатирична ода К. Пузини “Малоросійський селянин” привертає увагу вже самою темою: тут уперше в нашій літературі твір “високого” жанру присвячується долі безправного кріпака, причому образ селянина оповитий щирою авторською симпатією.
Ода цікава своїм ритмічним малюнком: це – шестистопні ямбічні рядки з цезурою посередині, з чергуванням жіночих рим, несподіваними переходами до чотири – чи п’ятистопного ямба, як це притаманно байці.
Творчість К. Пузини характеризує ідейно-художні шукання письменників у період становлення нової української літератури.
Літ.: Білоусенко О. Перед світом: Поет – демократ К. Пузина. К., 1918; Нудьга Г. А. На шляхах до реалізму // Бурлеск і травестія в українській поезії першої половини XIX ст. К., 1959; Хропко П. П. Біля джерел української реалістичної поезії: (10-40-і роки XIX ст.. ). К., 1972; Калениченко Н. Л. Українська література XIX ст.: Напрями, течії. К., 1977; Гончар О. І. Просвітительський реалізм в українській літературі: Жанри та стилі. К., 1989.
П. Хропко
Related posts:
- ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН (псевд і крипт. – К. Д. Думитрашков, К. Д. Копитько, К. Д., К. Д. м. т. р. ш. ко; 1814, м. Золотоноша, тепер Черкаської обл. – 07.05.1886, Київ) – письменник. Народився в сім’ї священика. Закінчив Київську духовну академію (1839). У 1839-1864 рр. – професор російської словесності Київської духовної семінарії, з 1870 р. – […]...
- Реванш колишніх – КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ Реванш колишніх 1977 року Гелій Снєгірьов написав відкритого листа уряду СРСР. Він звернувся до компартійних вождів зі словами: “Я не бажаю більше залишатися громадянином держави, яка знищила еліту мого українського народу, найкращу частину селянства та інтелігенції, спотворила й оббрехала наше історичне минуле, принизила наше теперішнє. Ви позбавили моїх співвітчизників-українців національної гідності, ви досягли від нас […]...
- Старий рок-герой Артюр Рембо – КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ Старий рок-герой Артюр Рембо 20 жовтня вся прогресивна спільнота святкувала 145 річницю від народження видатного французького поета Артюра Рембо (наголос на першому складі). Серед широкої публіки, звичайно, значно відомішим є кіногерой, утілений на екрані Сталлоне, Рембо (наголос на першому складі). Утім, мусимо зазначити, що, за легендою, режисер фільму колись дуже захоплювався поезією француза, а коли […]...
- ПОЕЗІЯ ЯК ФОРМА ОПОРУ – КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ ПОЕЗІЯ ЯК ФОРМА ОПОРУ Зовсім нещодавно зі статті однієї критикеси довелося прочитати про себе, як про адепта “Київської школи” поетів-метафористів. Приватна думка, правдивість чи неправдивість якої, власне, розбивається об суб’єктивність оцінювання критика, викликала в мене запитання іншого гатунку: а що взагалі зараз являє собою “Київська школа”? Декілька років тому, особливо активно на останніх етапах існування […]...
- Костянтин Хабенський – біографія Ім’я: Костянтин Хабенський (Konstantin Khabensky) Дата народження: 11 січня 1972 року Вік: 44 роки Місце народження: Санкт – Петербург Зріст: 172см Вага: 74 кг Діяльність: Російський актор театру і кіно Сімейний стан: одружений Деякі актори можуть похвалитися настільки великою популярністю у глядачів різного віку, як Костянтин Хабенський. У цього талановитого актора є сотні тисяч шанувальників […]...
- Чи потрапить шняга до цирку? – Костянтин Коверзнєв Мовні реформатори в Україні зазнали поразки. Україна не стала наслідувати мовної політики передвоєнної Чехії чи, скажімо, сучасної Франції. На наших очах переважно російськомовні видання здійняли шалену гістерію й завалили новий варіант українського правопису (погодьтеся, що засадничо взагалі-то це було не зовсім коректно й етично). Отже, проблему законсервували. Хворому на гостру виразку замість хірургійного втручання прописали […]...
- ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН (бл. 1526, Турів? – 23.02.1608, Острог?) – видатний політичний і культурний діяч, меценат. Належав до знатного аристократичного роду. Син князя Костянтина Івановича Острозького та Олександри Слуцької. Виховувався й здобував освіту у “домоначальному граді” Острозі. Володіння великими маєтностями на Правобережній Україні й Галичині та знатне походження дали йому змогу відігравати впродовж тривалого […]...
- Майстер гільйотинних справ – Костянтин Коверзнєв Всі люди повинні творити поезію. Про щось подібне, але французькою, писав Лотреамон. Якщо ми всі коли-небудь станемо поетами, то, напевно, навіть тоді навряд чи краще розумітимемо поезію. Адже повне, вичерпне розуміння схоже на морський штиль. Адже, коли ростуть сумніви в поетовій душі, то він стає багатшим (вітер напинає вітрила). Зазирає за віко труни – чим […]...
- ПОЕЗІЯ І ПУБЛІЦИСТИКА, АБО ЛІТЕРАТУРА НА МЕЖІ – КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ ПОЕЗІЯ І ПУБЛІЦИСТИКА, АБО ЛІТЕРАТУРА НА МЕЖІ Однією з рис українського шістдесятництва є надмірна заполітизованість. Це відразу кидається в очі, коли ми розглядаємо шістдесятництво як мистецький рух. Але такі склалися реалії, що шістдесятництво в умовах відсутності державності виростало з культурної течії в політичну. Здебільшого шістдесятники так і не змогли відокремити мистецтво від політики, не змогли […]...
- Теми наукових робіт – Додатки 1. Міфопоетична парадигма образності у “Повісті минулих літ”. 2. Літературна творчість в осмисленні давніх українських авторів. 3. Самоусвідомлення творчої особистості у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 4. Повчальна проза в українській літературі доби Київської Русі. 5. Апокрифічний компонент у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 6. Художній хронотоп “Повісті минулих літ”. 7. Художній хронотоп Київського літопису. […]...
- НЕМАЄ ЖАЛЮ – КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ ЗАМIСТЬ ПРОЛОГУ Життя людини минає в чеканнi. Життя має бiльшу силу за сонце i нiяк не може зупинитися. Втiха кожного наступає i вiдступає аж до чергового прагнення. I всякий певний, що його прагнення протриває довше за сонце. Тi веснянки, що їх наслiдували поети, де вони зараз? Пам’ятаю, що в кам’яному будинковi в мiстi без жодного […]...
- Літературознавство і критика – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття У зв’язку з пожвавленням літературного життя в Україні зароджується літературознавство. Саме на ці роки припадає бурхливий розвиток літературної критики, яка в 60-ті роки стає окремою галуззю літературної діяльності. В умовах переслідування української культури, заборони української мови та української видавничої справи провідна роль у розвитку цих напрямків суспільної діяльності належала російській критиці, яка не обходила увагою […]...
- НАШЕ ПРОЩАННЯ (РЕФРЕНИ І САНТИМЕНТИ) – КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ НАШЕ ПРОЩАННЯ (РЕФРЕНИ І САНТИМЕНТИ) Київ. Видавничий центр “Просвіта”. 2002 рік ПРОЕКТ “НЕЗАЛЕЖНА КРАЇНА” Пропонований проект – це серія поетичних книжок молодих авторів, чиї вірші вирізняються в контексті загальних традиційних течій, напрямків і форм. Незаангажованість, розкутість – ті риси, які притаманні цій поезії. Вона, радше, пошукова, має випробовчий характер, проте і не пориває цілковито з […]...
- Ціолковський Костянтин Едуардович У невеликому місті Калузі в маленькому будиночку неподалік від річки Оки жив скромний вчитель фізики та математики Ціолковський Костянтин Едуардович (1857-1935). Після перенесеної в дитинстві скарлатини Костя майже повністю втратив слух, тому ходити у звичайну школу не міг і вчився самостійно. Ставши дорослим, він здав іспит на звання вчителя і все своє життя викладав у […]...
- “Жди мене…” (1941) – Костянтин СИМОНОВ 1915-1979 – ДРУЖБА КОХАННЯ Ми виграли війну не тільки зброєю, А й силою людських почуттів. Олесь Гончар Сторінки життя і творчості Російський поет вірменського походження Костянтин Михайлович Симонов народився 28 листопада 1915 р. в м. Санкт-Петербурзі (Росія). Самостійне життя почав із заводу, де працював токарем, а свою головну мрію здійснив пізніше, вступивши до Літературного інституту імені М. Горького в […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- ВИТІВКИ СТАРОЇ ЗИМИ – КОСТЯНТИН УШИНСЬКИЙ – КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Костянтин Ушинський відомий насамперед як видатний педагог. Його дитинство й гімназійні роки минули в Україні. Після закінчення Московського університету він працював викладачем. Костянтин Дмитрович був переконаний, що, навчаючись за нудними й незрозумілими підручниками, діти не можуть здобути грунтовних знань. А тому вирішив створити для них нові книжки. Так з’явилися “Рідне слово” й “Дитячий світ”. Є […]...
- Костянтин Левін: історія шукань – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” – Лев Толстой 1828 – 1910 Морально-психологічна проблематика роману найяскравіше проступає в тій царині “лабіринту зчеплень” (Л. Толстой), яка композиційно поєднує сюжетні лінії Анни Кареніної та Костянтина Левіна. Подробиці. У ХІХ ст. твір Толстого досить часто визначали як “два романи в одному” (“Анна”, “Левін”), що бездоганно написані, але слабко між собою пов’язані. У відповідь на таке нерозуміння авторського задуму Толстой в […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-50-х років ХХ століття 1. Розкажіть про створення Спілки радянських письменників і її вплив на розвиток літератури. 2. Розкажіть про розвиток української культури в умовах ізоляції від світових художніх процесів і тенденцій. 3. Як наслідки репресій позначились на розвитку культури в Україні? 4. Ставлення української інтелігенції до подій Другої світової війни. 5. Розкажіть про розвиток української літератури років Великої […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС кінця XIX – початку XX сторіччя 1. Розкажіть про історичні умови, в яких розвивалась українська література кінця XIX – початку XX століття. 2. Розкажіть про суспільно-політичний та національний рух на Україні в цей період. 3. Якими визначними майстрами художнього слова представлений цей період розвитку української літератури? 4. Розкажіть про розробку нових тем в українській літературі цього періоду. 5. Якими новими жанрами […]...
- Детектив Детектив (англ. detective – агент розшуку, з лат. detectio – розкриття) – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана із злочином. Серед представників цього жанру – Е. По, В. Коллінз, А. Конан-Дойль, Агата Крісті та ін. Улюбленцями багатьох читачів стали Нат Пінкертон, Нік Картер, особливо Шерлок Холмс, чиї розслідування досить […]...
- Тріолет Тріолет (фр. triolet, від лат. trio – троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі: Сонце і день – не мені. Сни – моя втіха єдина. Та не щастить і вві сні. Сонце і день – не мені. О, хоч у снах чарівні Сняться юнацтва години… Сонце і […]...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
- Імажизм Імажизм (фр. image – образ) – модерністська течія у світовій літературі, наріжним каменем якої є поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. Зародилася в англо-американських мистецьких колах на початку XX ст. Теоретиком вважається Т.-Е. Г’юм – засновник клубу “Школа імажизму”. Пізніше цей напрям у літературі представляли Е. Паунд, Р. Олдінгтон, Дж. Г. Флетчер, Т.-С. […]...
- Проза – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) У більшості світових літератур проза з’явилася після поезії, і тільки потім – драматургія. У давній українській літературі не було художньої прози, на грунті якої могла б розвиватися нова проза, тому драматургія розвинулася раніше. Не останню роль у слабкому розвитку української літератури відіграла відсутність можливостей для друкування. Тому значна частина творів, які були написані у 20-30-х […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – Б.-І. АНТОНИЧ, О. ТУРЯНСЬКИЙ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС 1.Оригінальне сприйняття ліричним героєм творів Б.-І. Антонича природи і навколишньої дійсності через народні символічні образи, фольклорні тропи. 2.Богдан-Ігор Антонич – яскрава, оригінальна постать в українській літературі. 3.Найважливіші поняття філософії Б.-І. Антонича – сонце, буяння життя. 4.Збірка “Три перстені” – найвище поетичне досягнення Б.-І. Антонича. 5.”Хочу і маю відвагу йти самостійно і бути самим собою” – […]...
- Проклітика Проклітика (грецьк. proklitikos – схилений вперед) – ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне ціле. У давньогрецькій мові П. називали випадок у мовленні, коли слово вимовлялося спільно з наступним, втрачаючи свій наголос. В українській мові це переважно службові частини мови, які сприймаються як єдине ціле із словами, яким вони передують (на […]...
- Поетизація Поетизація – здатність уявляти, зображати дійсність прикрашеною П. – органічна риса української ментальності, спостережена багатьма науковцями (М. Костомаров, Б. Цимбалістий та ін.), що полягає в ліричному світосприйнятті, у намаганні розбудовувати своє життя за законами краси, вираженому в оформленні осель та строїв, у ставленні до природи, у мелодійній та шляхетній за змістом пісні тощо. Ця риса […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) 1. Які історичні процеси в Україні стали поштовхом для розвитку літератури 20-30-х pp. XX століття? 2. Розкажіть про своєрідність літературного процесу доби Української Народної Республіки після 1920-го р. 3. У чому полягають особливості літературного процесу в радянській Україні 20-30-х pp. XX століття? 4. Як розвивався літературний процес цього періоду на західноукраїнських землях? 5. Розкажіть про […]...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
- Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
- Віршова спадщина Климентія Зіновіїва та Івана Некрашевича Давня українська література – праоснова всієї української літератури. Віршову спадщину давньої української літератури переважно становлять твори на релігійну тематику. За жанрами це були епіграми, елегії, панегірики, сатиричні вірші. Видатними поетами XVI-XVIII століть були Климентій Зіновіїв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович та інші. Серед віршованих творів найбільше було віршів сатирично-гумористичних, які спиралися на народний гумор. […]...
- Екскурс Екскурс (лат. excursus – відхилення, відступ) – у літературному творі – відхилення від основної сюжетної лінії, теми задля висвітлення додаткових, побічних питань. Визначається часовий Е. (заглиблення у минуле чи майбутнє) та просторовий Е. (перенесення в інший краєвид, країну тощо); здійснюється за допомогою введення у художній текст додаткових епізодів, вставних новел, нових персонажів, авторських ретроспекцій і […]...
- Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Критичний реалізм – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття Найвизначнішою особливістю другого періоду розвитку нової української літератури є зародження й утвердження в ній критичного реалізму. Принципи критичного реалізму – правдивість деталей, типових характерів і типових обставин – вперше найповніше виявились у творчості Шевченка. Критичний реалізм як метод художнього освоєння дійсності був великим кроком у розвитку української літератури. Він сформувався й виріс на основі здобутків […]...
- Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
- Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
- Неореалізм Неореалізм – стильова течія в українській літературі, яка виявила себе у 20-ті XX ст., зокрема у творчості Г. Косинки, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-Давидовича, у 60-70-ті – у Гр. Тютюнника та ін – Поставши на грунті класичного реалізму, але не сприйнявши лінійно міметичного принципу “зображення життя у формах життя”, неореалісти визначали свій концептуальний принцип […]...