Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н. е) – ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ – Античність

Публій Вергілій Марон (70 19 рр. до н. е)   ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ   Античність

Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н. е)

Літературний багаж. Що таке героїчний епос? Назвіть його характерні ознаки.

“Золотою добою” давньоримської літератури став час правління імператора Октавіана Августа (кінець І ст. до н. е. – початок І ст. н. е.). У політичній історії Риму то був період становлення й зміцнення нового політичного ладу – принципату Октавіана Августа (перехідної форми влади від республіки до імперії). Виникнення цієї політичної форми зумовив інтенсивний розвиток Римської республіки, що розросталася з громадянської общини в могутню світову державу.

Рим став справжньою столицею світу. Там почали зводити величні храми й засновувати бібліотеки. У цей період складався класичний римський стиль, що істотно вплинув на подальший розвиток західноєвропейської культури. І саме тоді розквітли таланти блискучих майстрів слова Вергілія, Горація та Овідія.

Публій Вергілій Марон з’‎явився на світ 70 р. до н. е. в містечку Анди неподалік Мантуї. Батько його був досить заможним землевласником і прагнув дати синові гідну освіту. До шістнадцяти років Вергілій навчався в Кремоні, потім у Медіоланумі (нині – Мілан), що славився талановитими педагогами, згодом – у Неаполі й Римі. У столиці він вступив до школи відомого ритора1Епідія. У цьому елітному навчальному закладі здобували освіту нащадки титулованих родів, зокрема й майбутній імператор Август. І хоча Вергілій не досяг успіху на ниві ораторського мистецтва, дружні зв’‎язки, що склалися у школі, допомогли йому потрапити до вищих кіл римського суспільства.

Вергілій збирався пов’‎язати життя з адвокатурою і зробити кар’‎єру державного службовця, але згодом відмовився від цієї ідеї. Тим більше, що його природні дані (сором’‎язливість, скутість рухів, повільна мова) не сприяли успіхам в юриспруденції. Натомість йому судилася доля одного з найвидатніших поетів античності.

Коментар архіваріуса

Здобувши низку перемог у громадянських війнах, але не оформивши свою владу юридично, Август прагнув заручитися широкою народною підтримкою, тому особливу увагу приділяв розвитку літератури як засобу формування громадської думки. Провідником його культурної політики став відомий цінитель і покровитель поезії Гай Цильній Меценат. Саме він створював образ “божественного імператора” в уяві римського народу.

Наділений здатністю непомильно відчувати талант, Меценат згуртував навколо себе найобдарованіших літераторів Давнього Риму. Відтак його постать стала своєрідним символом римської культури тієї епохи. І не випадково таке явище, як покровительство наукам і мистецтвам, увійшло в історію під назвою “меценатство”. Для кращих поетів доби Августа, зокрема для Вергілія, Меценат був не тільки заступником, а й натхненником.

Публій Вергілій Марон (70 19 рр. до н. е)   ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ   Античність

С. Бакалович. У приймальні в Мецената. 1890 р.

1Ритор – учитель красномовства в Давньому Римі.

Пробувши в Римі близько року, Вергілій оселився в Неаполі, де жив майже безвиїзно. За свідченнями сучасників, поет був високий на зріст, мав міцну статуру й смагляве обличчя селянина. Римський історик Світоній пише: “Коли він з’‎являвся на вулиці й люди починали ходити за ним назирці й показувати на нього, він ховався від них у найближчому будинку”.

Вергілій не любив світської штовханини, віддавав перевагу тихому, усамітненому життю. Літературну творчість він розумів як суспільне служіння й дуже відповідально до неї ставився, був великим трудівником, слави не шукав.

У своїй першій книжці, написаній наприкінці 40-х – на початку 30-х років до н. е., поет оспівав мирне життя пастухів, любовні переживання, красу природи й буденної праці. Її назва – “Буколіки” (грец. пастуші пісні) – означає жанр античної поезії, що передбачає опис вільного, безтурботного, щасливого життя на селі. Основними мотивами збірки стали уславлення миру, який приніс “владика Риму” Август, роздуми над майбутнім держави й усього людства.

Назва другої книжки Вергілія – “Георгіки” – означає “землеробські пісні”. Це дидактична (повчальна) поема із чотирьох не пов’‎язаних спільним сюжетом частин, у яких автор розповідає про рільництво, садівництво, тваринництво й бджільництво. Одна з причин написання “Георгік” – політична. Імператор Август розумів, що римляни втомилися від громадянських війн, тому внутрішню політику провадив під гаслом відновлення миру. У розвитку сільського господарства він вбачав можливість підняти занепалу через численні військові походи моральність і відродити громадянську доблесть давніх орачів. Вергілій щиро підтримував урядові ідеї, тож став їх вірним провідником. У своїй поемі він описує працю селян як вічну боротьбу людини із землею, по суті, прирівнюючи її до ратної звитяги.

Ці твори зажили в Римі небувалого успіху. “Буколіки” декламували зі сцени, а “Георгіки” сам автор читав Августу чотири дні поспіль. Однак світовою славою Вергілій завдячує поемі “Енеїда” (29-19 рр. до н. е.), що оповідає про подвиги легендарного троянського героя і міфічного родоначальника римлян.

Джерелом написання поеми став давньогрецький міф про троянця Енея – сина богині кохання Афродіти (у римлян – Венери). В “Іліаді” Гомер згадує Енея серед славних троянських героїв. Він учасник багатьох важливих битв, але в поєдинках з Діомедом і Ахіллом зазнає поразки й уникає загибелі тільки завдяки заступництву Афродіти, Аполлона й Посейдона. Посейдон рятує Енея, тому що герой має зберегти царський рід Дардана – родоначальника троян. У період піднесення Риму з’‎являються легенди, за якими, покинувши Трою, Еней пристав саме до земель латинян, де його нащадки заснували Рим. Енеєвого сина Асканія було ототожнено з Юлом – предком роду Юліїв, до якого зараховував себе й Август. Вибір сюжету для поеми виявився дуже вдалим і набув державного значення. Відомо, що за правління Августа на римських монетах зображували Енея з Анхізом на плечах.

В “Енеїді” дванадцять книг. У першій з них ідеться про те, як дорогою з Трої Еней довго блукав морями, зазнаючи численних небезпек. Це сталося з волі божественної Юнони (у греків – Гери), яка не любила троянців, бо й досі пам’‎ятала принизливий для неї присуд Паріса. До того ж богиня дізналася, що Карфаген, який вона дуже поважала, колись буде зруйновано нащадками Енея. Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагена, де володарювала цариця Дідона. Зміст другої і третьої книг поеми становить розповідь Енея про загибель Трої та його мандри.

Дідона палко закохалася в Енея.

На прохання Венери, любов у її серці запалив брат героя – бог кохання Амур. Еней теж покохав Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати свою місію – добутися берегів Італії й заснувати Римську державу. Невтішна Дідона наклала на себе руки. Так закінчується четверта книга.

Потрапивши нарешті до Італії, Еней з допомогою чарівниці Сивілли спустився до царства мертвих. Там він зустрівся з духом батька, який провістив його нащадкам славну долю. У сьомій книзі Еней потрапляє до Ла – ції, де цар Латин обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію. Через це наречений дівчини – славний герой рутулів цар Турн – іде на Енея війною. Шукаючи підтримки, Еней вирушає у володіння Евандра, туди, де згодом буде засновано Рим. Там він отримує дарунок Венери й Вулкана – бойовий обладунок і щит, на якому зображено майбутню історію Риму. Книги від дев’‎ятої до дванадцятої присвячено опису бойових дій. Залишившись без ватажка, троянці поступаються під натиском армії Турна. І хоча Еней, повернувшись, змушує рутулів відступити, Турн убиває його друга Палланта, сина Евандра. Настає тимчасове перемир’‎я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли. І, нарешті, відбувається поєдинок між двома вождями, у якому Еней убиває Турна. Цією перемогою й завершується поема.

Публій Вергілій Марон (70 19 рр. до н. е)   ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ   Античність

П. Н. Герен. Еней і Дідона. 1815 р.

Коментар архіваріуса

Вергілій почав писати “Енеїду” на особисте прохання Августа, щоб пробудити в римлянах національну гордість. Тому й головний герой поеми став абсолютно новим в античній літературі. В образі Енея треба було увиразнити не лише найкращі якості воїна, а й інші, за уявленнями римлян, ідеальні риси. Звісно, як і Ахілл в “Іліаді”, Еней постає у Вергілія взірцем воїна. Його сміливість і мужність не мають меж, без нього неможливо перемогти в жодній битві. Герой до останнього захищає рідне місто і лише на прохання Гектора, що являється йому вві сні, залишає Трою. Еней щиро шанує богів. “Благочестивий”, “побожний” – постійні епітети героя, який завжди прислухається до порад безсмертних. Образ Енея уособлює також важливі для римлян родинні цінності. Як відданий, турботливий син, він виносить немічного Анхіза з палаючої Трої, а потім будь-що прагне побачитися з батьком хоч би й у моторошному потойбічні. Як люблячий чоловік, під час розгрому міста він розшукує свою дружину. Еней має добре серце, здатен навіть на жалість до ворогів. У його характері Вергілій намагався узагальнити всі позитивні моральні якості, гідні героя римської доби: зразковий громадянин з високим почуттям обов’‎язку, ніжний сім’‎янин, справедлива й співчутлива людина.

Читаючи про подвиги Енея, римлянин відчував живий зв’‎язок з великою Троєю, з давніми італійськими племенами, його серце повнилося гордістю за себе та свій народ. Завдяки цьому “Енеїда” набула рис національного римського епосу. Задумана як урочиста пісня на честь імперії Августа, поема Вергілія стала величним монументом славної доби Давнього Риму.

Коментар філолога

Працюючи над “Енеїдою”, Вергілій спирався на кращі зразки давньогрецької епічної поеми – “Іліаду” та “Одіссею”. Сама побудова “Енеїди” зумовлена прагненням автора наслідувати гомерівські твори. Перша її частина, що описує мандри Енея після того, як він покинув Трою, перегукується із сюжетом “Одіссеї”; друга, що зображує ратні подвиги героя, – з “Іліадою”. Крім того, у тексті давньоримського поета простежується чимало гомерівських мотивів. Наголошуючи на самобутності грецького генія, Вергілій говорив: “Легше вкрасти в Геркулеса палицю, ніж у Гомера вірш”. Тож віддавши належне великій традиції, Вергілій вклав у свою поему зміст, що відповідав нагальним потребам його доби та відбивав світосприйняття римського народу. Як і Гомер, Вергілій розповів про падіння Трої. Однак у його викладі місто не змогло вистояти лише через хитрість і підступність завойовників. Крилатим став вислів з “Енеїди” “Бійся данайців, що приносять дарунки”.

На п’‎ятдесят другому році життя Вергілій вирушив у подорож Грецією та Малою Азією, щоб на власні очі побачити описані Гомером місця. Це було необхідно для доопрацювання “Енеїди”. У Греції поет тяжко захворів і на кораблі Августа, якого зустрів в Афінах, вирішив повернутися на батьківщину. Під час плавання хвороба загострилася, і незабаром після прибуття в Брундизій, що на півдні Італії, Вергілій помер. За переказами, перед смертю митець хотів спалити рукопис “Енеїди”, вважаючи її незакінченою. Він був надзвичайно вимогливий до своєї творчості, тож переймався тим, що залишить по собі недосконалий твір. Однак друзі врятували записи. “Енеїда” пережила віки. І хоча латина, якою творив Вергілій, тепер мертва, переклади доносять до нас живі людські почуття, про які так проникливо писав поет.

Український мотив

Для українців античне ім’‎я Еней має особливе значення. Тільки-но почувши його, чи не кожний згадує: “Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак”. Ці слова належать І. Котляревському. Наприкінці XVIII ст. український письменник створив на основі Вергілієвої “Енеїди” однойменну сатиричну поему, насичену яскравим національним гумором і самобутніми образами. За іноземним сюжетом і гумористичною формою автор приховав одвічну мрію українського народу про незалежність. Котляревський пов’‎язав античні події з життям України за часів, коли було зруйновано Запорозьку Січ – фортецю волелюбного козацького духу. Незважаючи на пародійність, поема Котляревського утверджує життєлюбство та самобутність українства.

Над класичними перекладами Вергілієвої “Енеїди” українською працювали Г. Сковорода, М. Зеров, М. Білик, А. Содомора.

Перевірте себе

1. Який період називають “золотою добою” давньоримської літератури? Чому?

2. Як життєвий і творчий шлях Вергілія пов’‎язаний з політичним життям Давнього Риму?

3. Схарактеризуйте творчий спадок Вергілія. Чим його твори можуть зацікавити сучасного читача?

4. В епітафії, викарбуваній на надгробку Вергілія за його заповітом, є такі слова: “Оспівав череди, ниви, вождів”. Поясніть, що означає цей напис.

5. Як задум поеми “Енеїда” пов’‎язаний з утвердженням величі Римської держави? Які міфологічні сюжети й образи стали її джерелом?

Перед читанням. Читаючи уривки з “Енеїди”, знайдіть приклади характерних для епічної поеми деталізації та монументальності в зображенні подій та героїв.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н. е) – ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ – Античність