Психологія то мотивація пацієнтів
Дефекти та деформації обличчя, тіла впливають також і на психічний стан пацієнта, при цьому цей негативний вплив значною мірою залежить від виду ураження, віку пацієнта, в якому проявився дефект, деформація, а також від поведінки родичів, оточуючих людей, медиків тощо. Потрібно враховувати і той факт, що діти часто не розуміють етичних норм поведінки та можуть дуже жорстко ставитися до дитини, яка має будь-яку видиму аномалію та відрізняється зовнішністю від здорових дітей.
Якщо дефект або деформація з’явилася у дитини у віці від 3 до 5-7 років, то її негативний вплив на психіку дитини незначний, і буде проявлятися лише плаксивістю, дратівливістю дитини.
У віці 7-10 років зміни психіки та поведінки дитини також можуть бути незначними, але вже помітні.
У віці 10-30 років у людини вже розвиваються неврози, які в 30-50 років переходять у неврастенії, а в 50 років та пізніше розвиваються психастенії, тобто за умови відсутності лікування відбувається значне погіршення психологічного стану людини, яке має індивідуальне спрямування, темпи розвитку, стійкість, та не завжди може бути виправленим навіть при повному усуненні анатомічного та функціонального дефекту. До того ж, негативний психологічний компонент стану пацієнта може значно ускладнити лікування основного небажаного стану.
Утім, усі пацієнти по-різному ставляться до проблем із своєю зовнішністю, що залежить не лише від характеристик дефекту або деформації, розвиненості естетичного відчуття, а й від віку пацієнта, його соціального та сімейного стану, пов’язаних з операцією планів на майбутнє тощо.
Виділяють кілька варіантів відчуття естетики людьми:
Нормальне естетичне відчуття – значна група пацієнтів, з ними працювати зручно та приємно. Знижене естетичне відчуття – пацієнти потребують додаткової уваги та психологічної роботи лікаря. Непостійне естетичне відчуття – складна група пацієнтів. Завищене естетичне відчуття – дуже складна група пацієнтів, вимагає від лікаря значних психологічних зусиль. Викривлене естетичне відчуття – пацієнти потребують уваги психіатрів, оскільки таке відчуття викликає появу нав’язливих ідей, настійливі прохання постійно оперуватися, скарги на власну долю, невдачі в житті та ін.
Мотивація пацієнта досягти поліпшення свого зовнішнього вигляду, власного про себе уявлення та загального стану здоров’я, неможливість досягти цього іншими методами зумовлює необхідність існування і важливість пластичної та реконструктивно-відновної хірургії.
Соціальний стан деяких пацієнтів часто страждає внаслідок наявних естетичних дефектів та деформацій, зокрема навчання, робота, самореалізація в суспільстві, приватне життя тощо.
Відзначають також вторинний негативний вплив на внутрішні органи та системи пацієнта, загальний стан здоров’я. Можливий розвиток ятрогенних захворювань, суттєвим компонентом яких є постійний негативний психологічний фактор.
Оцінювання дефекту, деформації, документація статусу пацієнта
Обличчя людини має пропорції, які дають змогу оцінювати його з точки зору естетики. Ці пропорції відрізняються в осіб різного віку, статі, національності, раси тощо. Здавна ці пропорції вивчали та намагалися знайти такі співвідношення, які є головними для забезпечення краси обличчя. Так, відомим є малюнок Леонардо да Вінчі з пропорціями обличчя (198).
Вивчати існуючу деформацію або дефект зовнішності, обличчя, тіла потрібно, починаючи із вивчення власної візуальної оцінки ситуації самого пацієнта, його родичами, знайомими – як вони реагують на прояви деформації, чим вона заважає в житті, роботі, стосунках з іншими, які сподівання вкладає покладає пацієнт на майбутню операцію тощо.
Після бесіди та зовнішнього огляду ділянки ураження в стані спокою проводять вивчення деформації, дефекту в стані функції задіяних тканин та структур. Після цього фотографують вражену ділянку тіла пацієнта в стані спокою та функції. Типові проекції фотографій обличчя – анфас, обидва профілі, повороти голови вліво-вправо на 3/4, із запрокинутою головою тощо. Фотографії інших частин тіла виконують в інших інформативних проекціях. Фотографування проводять до та після лікування або оперативного втручання в тих же проекціях та освітленні (199).
Додатково роблять моделі та маски уражених відділів обличчя, тіла, по яких можна провести вимірювання дефекту, деформації, порівняння ураженої ділянки із здоровим боком, змоделювати на моделях потрібну форму тканин та визначити особливості майбутнього лікування тощо.
Рентгенографічне дослідження кісткових структур у ділянці ураження (після травми, захворювання) до лікування допомагає визначити симетричність кісток здорового та ураженого боків, їхню форму, розміри, стан кісткової тканини тощо та з’ясувати ступінь залученності й роль м’яких тканин і кісткових структур до загальних проявів дефекту, деформації, спланувати черговість лікувальних консервативних та оперативних заходів.
За потреби проводять КТ, МРТ, комп’ютерне моделювання зони ураження, створення моделей з пластмаси зони ураження.
Зазначені комп’ютерні методи дослідження допомагають вивчити дефект-деформацію м’яких тканин та кісток обличчя, планувати та прогнозувати лікування і майбутнє оперативне втручання, зберігати початкову та подальшу інформацію про стан пацієнта, порівнювати до – та післяопераційний стан, об’єктивно обробляти наявні дані дослідження та прогнозувати, планувати лікування. Важливим є також вибір величини та напрямку переміщення м’яких тканин та фрагментів кісток, підбору величини кістових фіксаторів з одночасним отриманням даних щодо майбутнього вигляду оперованої ділянки тощо.
Після всебічного обстеження пацієнта та попереднього планування лікування потрібно досягти загальної із пацієнтом думки щодо самої ситуації, принципів, планів, етапів і термінів лікування. Водночас слід пам’ятати про необхідність досягнення не лише середніх статистичних анатомічних величин у процесі лікування, а й про потребу зберегти расові, вікові, етнічні, національні й індивідуальні відмінності кожного конкретного пацієнта.
Після визначення плану лікування здійснюють класичне загальноклінічне обстеження пацієнта з метою вивчення загального стану його здоров’я та можливості проведення запланованого лікування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)