Психологія прийняття ризикованих рішень
Рішення, які приймаються в умовах ризику, не можуть бути на 100% обгрунтовані з допомогою формальних критеріїв, економічних та математичних розрахунків. Наявність невизначеності припускає, що керівнику доводиться шукати аргументи на користь того чи іншого варіанту за допомогою власної інтуїції, досвіду, здогадок і припущень.
Прийняття на себе ризику означає прийняття відповідальності. І чим більше невизначеність, менше формальна обгрунтованість рішення, тим більша відповідальність лягає на плечі керівника. У даній ситуації істотний вплив на характер прийнятих рішень роблять психологічні аспекти управління, зокрема така риса характеру керівника, як схильність до ризику.
Наприклад, залежно від ставлення менеджера до ризику інновацій, можна виділити наступні типи керівників:
– Новатори – прагнуть шукати, розробляти, впроваджувати нове в діяльність фірми, у них страх перед ризиком практично відсутня;
– Ентузіасти – не обов’язково активно просувають нові ризиковані ідеї, але підтримують нові проекти, незалежно від можливостей їх впровадження, захищають їх від консерваторів;
-раціоналісти – приймають рішення після глибокого опрацювання, що виключає невиправданий ризик;
– Нейтрали – діють за вказівкою з боку, ініціативи ризикованих рішень не виявляють;
– Скептики – сумніваються по всяких питань, пов’язаних з ризиком, протидіють новим, раніше невипробувані проектам;
– Консерватори – активні прихильники старого, не визнають ніяких змін, у тому числі ризикованих. Крайніх консерваторів, автоматично заперечують нове, відносять до ретроградам.
На психологію поведінки керівників у ризикованих ситуаціях впливають не тільки їх особисті риси характеру, а й зовнішні фактори, які можуть сприяти або стримувати прийняття ризикованих рішень.
До факторів, які сприяють прийняттю ризикованих рішень, відносяться: добровільність прийняття ризику, тяжіння до успіху, схильність до новизни, прецеденти успішного вирішення ризикованих ситуацій, колективний підхід в прийнятті рішень (відповідальність можна розділити), невелика кількість осіб, зайнятих у реалізації рішення (менше ризик спотворення початкових планів).
Фактори, які стримують прийняття ризикованих рішень, включають в себе наступні: примус до ризику, боязнь невдачі, консерватизм, відсутність досвіду розробки та реалізації ризикованих рішень, одноосібність прийняття рішення, значне число осіб у процесі реалізації рішення.
З урахуванням перерахованих вище факторів, проведені психологами дослідження дозволили виявити такі тенденції:
– Менеджери старшого віку, а також люди, які пропрацювали в фірмі довгий час, схильні уникати ризику;
– Частіше ризикують менеджери з більш високим статусом, більшою владою і великими доходами, а також менеджери невеликих фірм;
– Більш високий рівень освіти і кваліфікації менеджерів збільшує схильність до ризику;
– Люди швидше йдуть на ризик, вже перебуваючи в ризикованій ситуації, ніж, якби ще треба було увійти в неї;
– Банківська справа привертає значно більше ризикованих менеджерів, ніж інші галузі економіки;
– Рішення, які приймаються найманими менеджерами, ризикованіше рішень власників бізнесу (менеджер швидше ризикне грошима фірми, ніж підприємець своїм доходом).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)