Психологічний дебрифінг

Особливе місце в психотерапії ПТСР займає “психологічний дебрифінг” як метод роботи з груповою психічною травмою і як форма кризової інтервенції з особливою організацією і чіткою структурованістю в групах комбатантів. У посібнику з терапії ПТСР (Фоа Е. [и др.], 2005) вказується, що дебрифінг стресу критичного інциденту (ДСКІ) був вперше описаний Мітчеллом (Mitchell, 1983) як метод групової психологічної допомоги для амбулаторної роботи з індивідами, що випробовують травматичне вплив під час виконання службових обов’язків. Дебрифинг був віднесений до форм кризової допомоги; при цьому відзначалося його відмінність від психотерапії і, отже, підкреслювалася різниця в філософських підставах дебрифінгу та психотерапії (дебрифінг не націлений на лікування психопатологічних симптомів). ДСКІ і інші моделі дебрифінгу являють собою слабоструктуровані процедури, спрямовані на зниження первісного дистресу і превенцию відстрочених психологічних порушень, зокрема ПТСР.
Дебрифинг полягає в наданні підтримки індивіду в емоційному відреагування шляхом нормалізації емоційних реакцій, а також у підготовці до переживання травматичних подій у майбутньому. Крім того, в цілі дебрифінгу входить виявлення людей, які потребують допомоги, надання цієї допомоги на ранньому посттравматичному етапі. Вважається, що будь-яка людина, який пережив травматичну подію, може проходити процедуру дебрифінгу незалежно від наявності чи відсутності в нього психопатологічних симптомів. При цьому очевидно, що стан багатьох учасників дебрифінгу відповідає небудь критеріями гострого стресового розладу, або ПТСР, а також може включати симптоми тривожності і депресії.
Дебрифинг проводився з індивідами, що пережили різні травматичні події, а також з працівниками служб порятунку і фахівцями, що надають психологічну допомогу. Основна увага приділяється наявним в момент проведення процедури психологічних реакцій індивіда на травмуючий вплив, при цьому минулий досвід індивіда, який, безумовно, впливає на ці реакції, не є фокусом впливу. При проведенні процедури уникається вживання психіатричних “ярликів” і акцент робиться на нормалізації стану. Учасникам пояснюється, що вони абсолютно нормальні люди, які потрапили в ненормальні ситуації. Мітчелл і Еверлі (Mitchell, Everly, 1995) вважають, що дебрифінг повинен розумітися як частину великого, системного, багатокомпонентного підходу до управління травматичним стресом (управління стресом критичного інциденту). На їхню думку, дебрифінг повинен використовуватися як окрема, одного разу здійснювана процедура психологічної допомоги. Таку ж думку мають і інші практики, які використовують дебрифінг як самостійний підхід до надання допомоги після переживання травматичної події.
ДСКІ являє собою процедуру, що складається з 7 етапів. На вступному етапі учасникам роз’яснюються цілі і завдання дебрифінгу, його суть, а також даються ввідні установки. На етапі опису подій учасникам пропонується розповісти про події з ними; якщо при цьому виникають емоції, то їх вираження заохочується, проте детальний аналіз емоційних станів на цьому етапі не проводиться. На наступному етапі аналізу розглядаються думки учасників під час інциденту. На етапі аналізу реакцій основний фокус зосереджується на емоціях, які долають у зв’язку з пережитим подією. Завданням етапу симптомів є допомогу учасникам в переміщенні з чисто емоційного реагування на когнітивне осмислення події, обговорюються пов’язані з травмою симптоми. Етап навчання випливає з попереднього етапу. На цій фазі керівник дебрифінгу розповідає про типові посттравматичних симптомах і стратегіях совладания зі стресом. На контрольному етапі обговорюються досягнуті результати, задаються питання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Психологічний дебрифінг