Психологічні явища і процеси, що виникають в малих групах
Психологія не може не приділяти уваги психології людей, які живуть і працюють насамперед у малих групах. Вона ретельно вивчає і аналізує також закономірності виникнення, функціонування і розвитку психологічних явищ і процесів, що протікають в цих спільнотах людей.
Малі групи – це невеликі за складом спільності, члени яких об’єднані єдиною метою своєї діяльності і знаходяться в безпосередньому особистому контакті (спілкуванні), що є основою для виникнення групи як цілого.
Виникнення малої групи обумовлено суспільно-економічними причинами. З одного боку, суспільство і його економіка створюють для себе ті “осередки”, в яких формуються початкові цінності – економічні та соціальні, на яких потім будуються і вони самі в цілому. З іншого – кожна людина, перебуваючи і живучи в суспільстві, прагне долучитися до якихось груп (в силу їх соціальної значущості, престижності професійної діяльності, якою вони займаються, для самоствердження). В остаточному підсумку на вищому етапі свого розвитку мала група перетворюється в колектив, для якого властиві строга організація і регламентація життя і діяльності, наявність користується повагою керівника, відсутність конфліктів, високий моральний і моральний клімат, добропорядні відносини і згуртованість між його членами. У колективі людина розвивається всебічно і творчо.
Малі групи бувають: формальними і неформальними, слаборозвиненими і високорозвиненими, дифузними, згуртованими, референтними і нерсферентними.
Формальні групи – це групи, які мають офіційно задану ззовні структуру.
Неформальні групи – це групи, які утворюються на основі особистісних переваг. Формальна група функціонує відповідно до заздалегідь встановленими, зазвичай суспільно фіксуються цілями, положеннями, інструкціями,
174
статутами. Неформальна група складається на основі особистих симпатій і антипатій її членів.
Слаборозвинені групи – це групи, що знаходяться на початковому етапі свого існування.
Високорозвинені групи – це групи давно створені, що відрізняються наявністю єдності цілей і спільних інтересів, високорозвиненою системи відносин, згуртованістю і т. д. Вищою формою розвитку малої групи є колектив.
Колектив – це вища форма об’єднання людей, що створює найбільш сприятливі умови для спільної діяльності. Характерними ознаками колективу, що відрізняють його від інших форм об’єднання людей, є:
діяльність, спрямована на загальний для всіх людей об’єкт, в процесі якої вони пов’язані за місцем роботи, часу і мають спільні знаряддя виробництва, виробничі приміщення і т. д.;
реальні ознаки організованого об’єднання людей, що має чітку, закріплену структуру, загальну волю, виразником якої виступають довірені особи (керівники);
властиві всім членам колективу загальні ідеї і думки, єдині моральні та етичні нормативи, близькі взаємини.
Дифузні групи – це групи випадкові, в яких люди об’єднані лише загальними емоціями і переживаннями.
Згуртовані групи – це групи, об’єднані тісними взаєминами людей.
Референтні (еталонні) групи – це групи, на які люди орієнтуються в своїх інтересах, особистісних перевагах, симпатіях і антипатіях.
Нереферентних групи (групи членства) – це групи, в яких люди реально включені і трудяться.
Будь-яка група має ту чи іншу структуру – певну сукупність відносно стійких взаємозв’язків між її членами. Особливості цих взаємозв’язків зумовлюють всю життєдіяльність групи, включаючи продуктивність і задоволеність її членів. Структура групи може визначатися як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Часом характер відносин між членами групи
175
визначається рішеннями іншої групи або якоїсь особи ззовні.
Всебічне вивчення психології малої групи передбачає осмислення насамперед психологічної структури *, яка, як правило, включає в себе:
композиційну подструктуру, тобто сукупність соціально-психологічних характеристик членів групи, надзвичайно значущих з точки зору складу групи як цілого. Необхідно брати до уваги кількісний і якісний склад групи. Крім того, дуже важливо мати чіткі уявлення про національність і соціальне походження її членів, чиї психологічні особливості впливають на характер їхньої спільної діяльності, міжособистісних відносин між ними, своєрідність освіти неформальних мікрогруп, статус і позиції багатьох людей в них;
подструктуру емоційних міжособистісних переваг, тобто прояв сукупності реальних міжособистісних зв’язків її членів, існуючих між людьми симпатій і антипатій, які спочатку дуже швидко фіксуються за допомогою методу соціометрії **.
Соціометрія дає можливість виявити наявність стійких взаємних переваг членів групи, на основі якого можна будувати стійкі припущення про те, на які з них орієнтовані конкретні особистості, як в ній співіснують люди з різним авторитетом і індивідуально-особистісними особливостями, які взаємини присутні між ними і т. буд. Він також дозволяє виявити чітку систему міжособистісних і емоційних стосунків в малій групі, оскільки дає можливість визначити кількість переваг, відданих тій або іншій людині, відобразити їх якісні характеристики, які проявляються в міжособистісної взаємності;
176
комунікативну підструктуру – сукупність позицій членів малої групи в системах інформаційних потоків, що існують як між ними самими, так і зовнішнім середовищем, що відбиває, крім того, концентрацію у них того або іншого об’єму різних відомостей і знань. Володіння останніми – важливий показник положення члена групи, так як доступ до отримання та зберігання інформації забезпечує йому в ній особливу роль, додаткові привілеї. Звернення до аналізу існуючих в малій групі комунікативних зв’язків особливо важливо в тих випадках, коли необхідно з’ясувати ефективність спільної діяльності або наявність негативного емоційного фону у взаєминах між її членами;
подструктуру функціональних відносин – сукупність прояву різних взаємозалежностей членів малої групи, які є наслідком здатності ними грати певну роль і виконувати певні обов’язки.
В цілому мала група являє собою надзвичайно складний організм, в якому люди займають в силу специфічних індивідуально і соціально-психологічних якостей різне положення, виконують різні обов’язки, відчуваючи у зв’язку з конкретною роллю певне ставлення один до одного.
Мала група як самостійний суб’єкт діяльності та спеціального аналізу може бути охарактеризована з точки зору змісту її психології. Вона, як і всяка інша спільність людей, об’єднана єдністю духовного життя і психології, які мають свої власні особливості, які не зводяться до простої суми проявів індивідуально-психологічних рис людей, її складових і які функціонують у вигляді:
групових взаємин;
групових устремлінь;
групових настроїв;
групових традицій.
Взаємовідносини (міжособистісні відносини) в малій групі – це суб’єктивні зв’язки, що виникають в результаті взаємодії її членів і супроводжувані різними емоційними переживаннями індивідів, в них беруть участь.
Система міжособистісних відносин у малій групі в силу своєї внутрішньої психологічної обумовленості і складності
177
складається порою стихійно. Вона в більшості випадків важко помітна, часто організаційно не оформлена, особливо в початковий період. Тим часом вона надзвичайно значима і повинна дуже пильно вивчатися і осмислюватися, оскільки на основі міжособистісних відносин формуються не тільки всі інші компоненти психології малої групи, але і багато елементів їх складові: взаємні вимоги та норми спільного життя і діяльності; постійні міжособистісні оцінки, співпереживання і співчуття; психологічне суперництво і змагання, наслідування і самоствердження.
У структурі взаємин людей зазвичай виділяють три взаємопов’язані компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий.
Когнітивний компонент міжособистісних відносин у малій групі включає в себе всі психічні процеси: відчуття, сприйняття, уявлення, пам’ять, мислення, уява. Взаємодіє з іншими людьми людині допомогою цих процесів пізнає індивідуально-психологічні особливості партнерів по спільній діяльності. Під впливом особливостей взаємних сприйняттів складаються і взаєморозуміння, і взаємини.
Найбільш істотними характеристиками взаєморозуміння є його адекватність та ідентифікація. Адекватність взаєморозуміння являє собою точність психічного відображення однією особистістю іншої. Ідентифікація у взаєморозумінні являє собою ототожнення індивідом своєї особистості з особистістю іншого індивіда. Тут проявляється механізм порівняння явищ, предметів і образів. Як цілеспрямований процес ідентифікація закінчується визначенням схожості або відмінності між двома особистостями в свідомості кожного з них.
Емоційний компонент взаємин висловлює позитивні або негативні переживання, що виникають у людини під впливом індивідуально-психологічних особливостей інших людей. Це можуть бути симпатії чи антипатії, задоволеність собою, партнером, роботою і т. д.
Емоційна ідентифікація проявляється в ототожненні двох суб’єктів і супроводжується емпатією – емоційним відгуком на переживання іншої, співпереживанням і співчуттям. Співпереживання – переживання тих почуттів, які
178
відчуває інший, а співчуття – це і особистісне ставлення до переживань іншого. Є й діяльнісна емпатія – співучасть, що представляє собою не тільки переживання за іншого, але й сприяння йому. Емоційний компонент виконує основну регулюючу функцію при неофіційних взаєминах.
Провідну роль в регулюванні взаємовідносин грає поведінковий компонент. Він включає в себе міміку, жестикуляцію, пантоміма, мова і дії, що виражають відносини даної людини до інших людей, до групи в цілому.
Основним критерієм оцінки міжособистісних відносин є стан задоволеності-незадоволеності групи і її членів. Найважливішу роль в цьому відіграють симпатії-антипатії, привабливість-непривабливість. Перші проявляються тільки на емоційному рівні, а другі – включають момент тяжіння-відштовхування. Міжособистісна привабливість багато в чому залежить від явища, що отримало назву сумісність-несумісність людей, яке позначається на взаєминах. При несумісності виникають негативні взаємини і гострі конфлікти.
Взаємовідносини у малій групі бувають різних видів.
Суспільно-політичні взаємини – це такі взаємини, які виникають і функціонують у процесі підготовки та проведення громадських та інших заходів у групі.
Службові взаємини – це взаємини, що складаються в процесі спільної професійної діяльності членів малої групи при вирішенні різного роду завдань, досягненні важливих для її членів цілей.
Позаслужбові взаємини – відносини, що складаються між членами малої групи поза їх службової (професійної) діяльності: у години дозвілля, в процесі спільного відпочинку і т. д.
Взаємовідносини у малій групі повинні відповідати вимогам певних принципів. Принцип поваги і субординації передбачає створення таких взаємовідносин у малій групі, які відповідають: нормам суспільної моралі і моральності, традиціям, встановленим в інтересах спілкування і взаємодії людей; передбачають врахування індивідуально і соціально-психологічних особливостей всіх
179
її членів, уважне ставлення до їх інтересів, схильностям і запитам. Цей же принцип вимагає субординації у виконанні всіма членами групи особистої гідності, професійного і соціального статусу кожної людини.
Принцип згуртованості членів групи передбачає формування в усіх її членів взаємодопомоги, підтримки, взаємодії та взаєморозуміння. Члени малої групи зобов’язані високо цінувати і дорожити приналежністю до неї, допомагати і підтримувати один одного, утримувати своїх товаришів від негідних вчинків.
Принцип гуманізму передбачає чуйність, чуйність, справедливість і людяність у взаєминах в малій групі, які повинні характеризуватися довірою, щирістю, доступністю.
Групові устремління – це цілі, завдання, потреби, мотиви (інтереси, цінності), що лежать в основі поведінки і спільних зусиль членів малої групи.
В устремліннях членів малої групи комплексно і узагальнено виражаються насамперед об’єктивно постають перед ними спільні для всіх і індивідуальні для кожного завдання і цілі, а також реалізуються їх конкретні потреби та інтереси, що відповідають сподіванням і запитам кожного окремо і всіх разом. Устремління подібно компасу орієнтують і ведуть людей у певному, постійно витримується напрямку. Через них періодично опосередковано контролюються проміжні результати їх життя і діяльності. Вони в інтегрованому вигляді безперервно регулюють спільні зусилля і безпосередню активність членів малої групи в різних обставинах і умовах об’єктивної реальності.
Цілі – це найбільш значущі для групи предмети, явища, завдання та об’єкти, досягнення і володіння якими становлять істота її діяльності. Цілі можуть бути близькими і далекими, суспільно значущими і важливими тільки для конкретної групи, залежно від того, яку значимість вона їм додає і яку роль в соціальному житті вони грають.
Потреби групи – це те, в чому вона і її члени потребують.
Мотивами для малої групи виступають спонукальні сили спільної діяльності її членів, що примушують їх займатися тією чи іншою діяльністю, заради якої вони, як правило, і об’єдналися.
180
В системі спільної діяльності членів малої групи устремління ви повний ють певні функції:
ціннісно-нормативну, що свідчить про можливість труп нових устремлінь відображати запити всіх членів групи;
організаційно-функціональну, в ході реалізації якої групові устремління в контексті засобів і умов їх реалізації виступають як способу організації всередині і міжгрупової взаємодії;
індивідуально-мотиваційну, фіксуючу особистісний сенс, значимість спільної діяльності для членів малої групи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)