Психолог в медицині: наукова стаття

Поступаючи в клініку, хворі шукають допомоги у медиків. Про пошук допомоги у психологів вони навіть не замислюються, і про існування в лікарні таких фахівців часто взагалі не підозрюють. Коли ж лікуючий лікар пропонує їм консультацію психолога, дуже дивуються і навіть лякаються, плутаючи його з психіатром: “Навіщо мені психолог? Я нормальний, я не псих! “

Слід визнати об’єктивну потребу медицини в методиках сучасної психології. Деонтологія, якій лікар керується у своїй практичній діяльності, не дає повного уявлення про можливості сучасної психології в медицині. З часів Гіппократа психологія зробила величезний стрибок у своєму розвитку, створивши методи, які допомагають не тільки скорегувати характер людини, а й впливають на механізми нейро-ендокринно-імунної регуляції.

Робота психолога з невмотивованими пацієнтами будується, спираючись на головний принцип – це робота з людиною, а не з симптомами, хворобами та / або проблемами. Уміння проявити в пацієнті інтерес до себе самого як людині, особистості дозволяє внести в фокус роботи з ним і його психологічний стан, а також функціонально-рольову позицію в значущих соціальних взаєминах: в сім’ї, на роботі, в даний момент в клініці (з іншими хворими, з мед. персоналом). Тоді доступними для корекції та опрацювання з психологом стають ті актуальні життєві проблеми, які, зокрема, призвели до погіршення його здоров’я.

Аналіз розвитку сучасної медицини переконує в тому, що емоційним порушень в клініці внутрішніх хвороб повинна приділятися не менша увага, ніж соматичним пошкоджень. З цим узгоджується давно відома істина, що немає соматичних хвороб без витікаючих з них психічних відхилень, як і психічних захворювань, ізольованих від соматичних симптомів.

В даний час, відбувається процес поступової відмови від суто медичною моделі надання допомоги з властивим їй монопрофессіональним підходом на користь поліпрофессіональной моделі, яка характеризується мультидисциплінарним підходом до лікування наявних розладів за участю фахівців різного профілю, що тісно взаємодіють один з одним.

Особливе значення при цьому отримує вивчення тих емоційних станів, які тісно пов’язані з симптомами тілесними і є в даний час для лікарів, недостатньо підготовлених в області психології, предметом нерозуміння. Широке впровадження психотерапії в соматичну медицину не випадково розглядається зараз як одне з найважливіших завдань охорони здоров’я. Рішення проблеми психічної адаптації соматичних хворих, більш швидкого і повного відновлення працездатності не мислиться вже без допомоги медичних психологів, психотерапевтів.

Психотерапія, психокорекція – це не вузька медична спеціальність, подібно офтальмології або ортопедії, не “психіатрія жовтих будинків”, – це медицина великого лікувального та профілактичного значення, необхідна будь-якій практичному лікарю в його повсякденній роботі. Можливість соматичної проекції психічних факторів повинна враховуватися лікарями при постановці діагнозу. Саме комплексний, синтетичний підхід до вивчення гострих і хронічних патологічних станів виявляється найважливішим, якщо не єдиним в ряді випадків, умовою подальшого підвищення ефективності всієї медичної роботи.

Впровадження ставки медичного психолога в стаціонарі НЕ психотерапевтичного профілю вимагає особливого підходу, що відрізняється від психіатричної клініки. Як показує клінічна практика, при всій, здавалося б, природності такого ходу процесу лікування, він не організовується спеціально жодної стороною його учасників. Лікарі чекають цих змін і просувань від самого хворого, а деколи взагалі не враховують або не розглядають варіанти динаміки психологічної та соціальної активності хворих.

Багато лікарів у ході своєї практики, часто виходячи з психологічних захистів власної особистості, розглядають пацієнта та / або його хвороба тільки як об’єкт своєї діяльності. Пацієнт як особистість, суб’єкт ними не розглядається і не враховується, тобто спілкування з ним як “людина – людина” вони не будують.

Інша крайність – побудова тільки “людських” відносин, що спираються на жорсткий розподіл функцій і ролей і / або почуття симпатії / антипатії. Найчастіше зустрічається домінуюча (експертна, батьківська) позиція лікаря і пасивна (підпорядкована, дитяча) у пацієнта.

Саме психолог здатний внести в ці відносини гнучкість і динаміку, активізуючи його здатності до самостійності, авторству, експертної позиції відносно власного життя. Необхідно ввести ставки медичного психолога в усіх лікувально-профілактичних установах, в госпіталях для інвалідів та ветеранів війни, “Хоспіс”, психоневрологічних інтернатах, ГЕРІАТРИЧНИЙ пансіонатах (будинках престарілих), дитячих будинках-інтернатах, центрах реабілітації і т. д.

У клініці психолог є одним їх фахівців, що забезпечують лікувальний процес. Він здійснює міждисциплінарне взаємодія з лікарями, адміністрацією, середнім мед. персоналом лікарні, які виявляються необхідні для лікування даного пацієнта. Координацію ж лікувального процесу в цілому здійснює його лікуючий (палатний) лікар. Таким чином, робота психолога існує тут не ізольовано, тому й результати її розглядаються як частина, включена у вирішення завдань лікувального процесу в цілому.

Таким чином, психолог, з одного боку, не розглядається як єдиний і / або провідний спеціаліст, відповідальний і створює результат у вирішенні проблемної ситуації пацієнта. З іншого боку, психолог працює на тлі іншого лікування – медикаментозного, що він змушений враховувати і бути в цьому поєднанні компетентним, для чого йому необхідні спеціальні знання, додаткова освіта: медичне та з клінічної психології. Крім того, тільки такий фахівець як психолог має підготовку, знання та вміння для виявлення областей психологічного та соціального неблагополуччя, а також їхнього зв’язку з соматичним станом пацієнта.

Формування запиту про притягнення психолога до надання медичної допомоги – прерогатива лікарів.

Саме цей фактор робить думку лікаря вирішальним і визначальним у постановці завдань медичному психолога. Тобто вирішувати, що саме потрібно медицині від психології – повинні медики, а не навпаки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Психолог в медицині: наукова стаття