Психофізіологія емоцій

Під словом “емоція” зазвичай розуміється суб’єктивне переживання людиною ставлення до навколишньої дійсності і собі самому. Це відношення проявляється у чотирьох компонентах: психологічному, поведінковому, вегетативному і гормональному (Wolf, Wolf, 1942; Русалова, 1980). Біологічна основа кожного компонента може розглядатися як окрема система (McNaughton, 1991), оскільки емоції різним чином проявляються в будь-якому з них (Kirpatrick, 1972; McNaughton, 1991).
Психологічний компонент являє собою широкий спектр суб’єктивних переживань, різноманітність та інтенсивність якого залежать від типу особистості. Поведінка опосередковано зміною м’язової активності і направлено на приведення у відповідність внутрішнього переживання зовнішньої ситуації. Вегетативний відповідь полегшує поведінку, забезпечуючи збільшення припливу крові до м’язів і посилення метаболізму. Гормональна реакція стимулює зміна обміну речовин відповідно до навантаженням і сприяє підтримці рівня глюкози крові, що веде до посилення її споживання мозком.
Емоційна інформація має на людину особливе вплив (рис. 13.1). На неї реагує навіть глибоко загальмована кора великих півкуль мозку, на яку не діють інші подразники. Якщо хворому в стані коми пред’явити будь слуховий стимул, то на ЕЕГ не відбудеться ніяких змін. Однак проголошення його імені буде супроводжуватися зрушеннями в картині ЕЕГ (Loiry-Bounes, Fischgold, 1953).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Психофізіологія емоцій