Психофізіологічна асиметрія

Під психофізіологічної асиметрією розуміється своєрідність психічної діяльності та супроводжуючих її фізіологічних процесів, пов’язаних з активністю лівого або правого півкуль. Про необхідність розмежування мозкової і психічної асиметрії неодноразово писали Т. А. Доброхотова і Н. Н. Брагіна (2003; 2004).
За сто років дослідження функціональної асиметрії саме психофізіологічні дослідження принесли найбільш сенсаційні результати. Вони були відзначені присудженням в 1981 р Нобелівської премії американському невролога Р. У. Сперрі. Використовуючи коміссуротомію, що дозволила розділити роботу півкуль, він зміг вичленувати внесок кожного з них в пізнавальні процеси. Він припустив наявність у кожному півкулі мозку своєї системи сприйняття, намірів, різного досвіду, власної пам’яті і досвіду пізнання, які залежно від стану можуть бути доступними або недоступними для іншого півкулі. З цього автор зробив висновок про можливість окремого самосвідомості у кожного півкулі (Sperry, 1982).
Аналізуючи надалі гіпотези про причини виникнення функціональної асиметрії, можна чітко простежити вплив методу, яким користувалися дослідники, і їх власної позиції на зроблені ними умовиводи. Р. У. Сперрі використовував метод розділення півкулі, тому отримані ним фундаментальні результати зручно інтерпретувати з точки зору їх роздільної роботи. Клінічні роботи суттєво суперечать один одному, оскільки в спостережуваних симптомах відбивається поразку як коркових, так і підкоркових структур, між якими спостерігаються реципрокні відносини, а тому результат залежить від локалізації конкретного ушкодження. Дані, отримані пізніше, при використанні нових неінвазивних методів все більш і більш свідчать про значущість спільної діяльності півкуль, розподіленої активності багатьох областей кожного з них, що вносить специфічний внесок в певну діяльність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Психофізіологічна асиметрія