ПРОЯВИ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ У ТВОРЧОСТІ М. В. ГОГОЛЯ – Тези робіт
Дранкіна Аліна Вікторівна
Учениця 11 класу Полтавського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості при Кременчуцькому педагогічному училищі ім. А. С. Макаренка
Весною 2009 року світова громадськість відзначатиме 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя, улюбленого письменника нашого народу, українця і за походженням, і за душею.
Основне питання, до якого звертався письменник у своїй творчості, – це питання української ідентичності, українського національного духу, української ментальності. Гоголь створив ліричний та епічний образ України, її народу.
Дослідження національного менталітету набуває все більшої актуальності. Розбудова української державності потребує глибокого та об’єктивного вивчення особливостей українського народу. Тема науково-дослідницької роботи актуальна з огляду на сучасне національне відродження України, яке включає в себе відтворення й осмислення історичної пам’яті народу, виявлення специфічних особливостей національної ментальності, які досить повно представлені у творах Гоголя. У роботі ми спробували знайти витоки відродження України, дослідивши особливості нашої ментальності за творами Гоголя, й оцінити роль нашого співвітчизника у відродженні української народності.
Українська ментальність стала об’єктом дослідження багатьох вчених. Деякі дослідники говорять про взаємовплив національної ментальності та народної творчості. Про це писав ще М. Драгоманов, настійною думкою якого була необхідність пізнання нації через її культуру, літературу, усну народну творчість. Тому, на нашу думку, творчість Гоголя, його українська тематика і є тим підгрунтям, на якому можна досліджувати проблему українського менталітету, щоб зрозуміти хто ми та спрогнозувати наше майбутнє.
У “Вибраних місцях з листування з друзями” Гоголь писав: “Вигнали на вулицю Христа, в лазарети і лікарні, замість того, щоб закликати Його до себе в дім, під рідний дах свій, і думають, що вони християни!” Отже, звернення до гоголівської спадщини, до її витоків є актуальним і тому, що у нас випадає нагода все – таки почути через століття нашого великого земляка і повернутися до християнських цінностей, які ми дещо втратили на теренах історії.
Об’єктом дослідження є творчість великого Гоголя.
Предметом дослідження є риси української ментальності, українського національного характеру, виявлені у творах Миколи Васильовича Гоголя.
Мета дослідження: дослідити творчу спадщину Гоголя, виявити риси української ментальності у створених ним образах та створити узагальнену схему, з’ясувати, яким був вплив митця на розвиток української самосвідомості.
Задачі дослідження:
– з’ясувати питання українства письменника;
– показати місце української тематики у творчій спадщині письменника та розкрити роль Гоголя у виявленні української національної ідентичності;
– усвідомити сутність поняття “українська ментальність”;
– дослідити повісті Гоголя та виявити риси української ментальності як форми існування української народності.
Новизна роботи полягає у тому, що якщо раніше ментальність була об’єктом дослідження історії та філософії, то зараз цей феномен досліджується на матеріалі літератури, а саме творчості Миколи Гоголя.
Висновки. Українська тема дійсно стала центральною у творчості Миколи Гоголя. У своїх повістях письменник змальовує життя народу, що має право бути нацією, має право на самобутність, на свою історію і культуру. Все це він, звичайно, вимушений був прикрити сміхом, веселістю. Але, як сказано в Євангелії: “Сказав їм: хто має вуха чути, та чує!”
У Гоголя все покрито добрим, незлобним гумором. І хоча цей гумор, цей сміх майже завжди завершується глибокою тугою і смутком, смуток цей бачать далеко не всі. Змолоду письменник вже бачив подрібнення народу, бачив, як вирушає, зникає з реального світу відчуття свободи і могутність особи, яка невіддільна від загальнонаціональних ідеалів братерства і товариства, взірцем того була Запорізька Січ.
Але, напевно, в ще більшій мірі сколихнув він український національний дух. Почавши з безневинних, веселих комедій, Гоголь вже в цих ранніх, так званих малоросійських повістях торкнувся чутливої струни української душі. Можливо, для всього світу головним в цих повістях була веселість і оригінальність, самобутність і неповторність нашого народу, небачена і нечувана для багатьох. Але Гоголю дано було не лише наблизитися до великих художніх відкриттів, але і болісно осягати істину буття, велич людської моралі.
У складний час ми живемо, і саме зараз, як ніколи, актуальне звернення до Гоголя, його любові до свого рідного українського народу, до своєї обожнюваної ним землі. Ми маємо відчуття гордості за приналежність до свого українського народу, ще б трішки повчитися тієї любові до батьківщини – безкорисливої, жертовної – яку будив в своєму народі Гоголь – великий патріот і передвісник самостійної, незалежної України.
Повісті Гоголя, зберігаючи явні сліди романтизму, значно наблизили літературу до життя і поставили питання, які мають загальнолюдську цінність. У цьому Гоголь випередив своїх літературних сучасників.
Християнський світогляд – невід’ємна складова образів автора та героїв твору. Язичницькі і християнські мотиви й символи у творчості Гоголя різко протиставлені і разом з тим подані в синтезі, як протилежні полюси, що характеризують народне світосприйняття, нашу ментальність.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що сформульовані у роботі висновки дають змогу поглибити розуміння місця Гоголя у нашій духовній спадщині як генія, який показав усьому світу феномен української ментальності і тим самим довів, що українська нація існує.
У неповторній єдності комічного і трагічного був виражений гуманістичний пафос Гоголя. Відкривши світу Україну та її народ, перш за все показавши його особливі та неповторні національні риси, Гоголь створив книги, що є оригінальним відкриттям у художній літературі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)