Прогноз погоди – географія
Щоб планувати сільськогосподарські роботи, відпочинок, забезпечувати нормальну роботу авіації та морського судноплавства, людині потрібні прогнози погоди. Вперше термін “прогноз” в сенсі “передбачення погоди” був ужитий в Англії в 1850 р адміралом А. Фітцроем, який у той час був головним метеорологом Великобританії. У Росії (в Петербурзі) перший метеорологічні станції, які стали вести щоденники погоди були відкриті в 1722 р за указом Петра I. У середині XIX століття в Петербурзі була відкрита Головна фізична обсерваторія, яка керувала тепер уже кількома десятками метеорологічних станцій. Для вивчення погоди вони вели спостереження за всіма її елементами: температурою, давен повітря, вологістю, напрямком і силою вітру, хмарністю.
З давніх часів люди передбачали погоду, використовуючи прикмети, і навіть у наш час деякі з них дуже надійні. Місцеву погоду можна передбачити по видимими ознаками, зокрема по небу. Наші далекі предки передбачали погоду, грунтуючись на народній мудрості, на різних прикметах. Багатьма з цих прикмет ми користуємося і в наш час. Наприклад люди вели регулярні спостереження за температурою повітря і напрямом вітру, хмарністю і стали виявляти при цьому деякі закономірності. Так, зокрема, в окремих районах північні вітри приносять з собою похолодання, а западние – опади, і т. П. Але зараз для великих загальних прогнозів, які ми слухаємо по радіо і ТБ, необхідно не тільки спостереження, а й сучасна техніка, і, звичайно ж, комп’ютер. Вивчення погоди називається метеорологією. Метеорологічні станції, радіозонди, супутники і радари використовуються у всьому світі для постійного спостереження за умовами погоди. Результати їх вводять в комп’ютер для обробки експертами.
За погодою, крім наземних метеостанцій, спостерігають супутники в космосі, метеорологічні кораблі в море. Сучасні наукові прогнози погоди створюються на основі аналізу мільйонів синхронних вимірювань атмосферного тиску, температури, напрямку вітру, вологості. За допомогою супутників і мережі метеостанцій і радіозондов вимірювання робляться на 15 закріплених вузлових точках, потім отримані результати заносяться в комп’ютерну програму, яка виводить на екран монітора всі синоптичні величини і складає прогноз, тобто підраховує можливі в майбутньому параметри на кожній вузловій точці. У Російській Федерації функціонують тисячі метеорологічних станцій. Одні розташовані в містах, інші високо в горах, треті у великих селищах, в Арктиці. Для вивчення погоди на кожній метеорологічної станції в 1, 7, 13 і 19 години за місцевим часом ведуться спостереження за температурою, атмосферним тиском, напрямком і силою вітру. Коли синоптики кажуть про температуру повітря, то мають на увазі показання термометра, який встановлений в тіні. Якщо проводити вимірювання температури на відкритому місці, освітленому сонцем, то термометри покажуть різні величини. Про повітряні процесах і рухах, які вчиняються у верхніх шарах атмосфери, синоптики судять по хмарах, які є як би “поплавками”. Під час спостережень за хмарністю метеоролог визначає на око кількість і форму хмар. Висота хмар фіксується за допомогою кулі-пілота. Він являє собою гумовий куля, яка наповнюють воднем. Запущений у небо, він легко досягає хмари і губиться в ньому. За кулею спостерігають в теодоліт – кутомірний прилад. За часом польоту кулі встановлюють висоту хмар.
Існує і більш досконалий прилад для встановлення як нижньої, так і верхньої межі хмарності в будь-який час доби і року, який називають облакомером. Його відправляють у політ на кулі, і він під час свого занурення в хмару подає на землю особливі сигнали (за допомогою радіопередавача), а також посилає сигнал і в момент виходу з товщі хмари. Багато метеорологічні станції працюють в автоматичному режимі. Кожна така станція також самостійно фіксує температуру, вологість повітря, тиск, швидкість і напрям вітру, рівень води у водоймах, величину опадів і. т. д., а отриману інформацію передає по лініях зв’язку.
Результати вимірювань метеорологічних станцій передаються по телеграфу або радіо в обласні центри і Центральний інститут прогнозів. Відомості про погоду в один і той же час з різних місць наносять умовними значками на карту, яка називається синоптичної. Синоптиками називають фахівців, що вивчають погоду і складають прогнози (від грецького “син” – одночасно і “опсіс” – спостереження).
Сучасне оснащення метеорологів всілякими приладами дає їм сьогодні можливість вельми точно передбачати погоду. Хоча, звичайно ж, легше складати короткострокові прогнози. Часто по радіо можна почути інформацію про те, що через 4:00 в такому-то місці піде дощ. А також передають попередження про швидкі зміни погоди, наприклад зливи, грози, шквали, які настануть через 1-3 години в якійсь частині міста чи району. Це можливо завдяки використанню радара. На його дисплеї синоптики можуть побачити, де зараз йде дощ або сніг, і, враховуючи напрям вітру та інші умови, вони можуть обчислити, де дощ йтиме в наступні два дні.
Вчені, крім пророкувань погоди, пробують впливати на неї. Зокрема, в різних країнах ведеться цілком успішна битва з градом. Град над сільськогосподарськими угіддями: полями, садами, виноградниками – завжди вважався важкою і неминучої даниною природної стихії. Але і з ним людина навчилася боротися. Снаряди, випущені з спеціальних гармат в градові хмари, розсіюють особливі речовини, і замість граду на землю випадає дощ. У боротьбі з градом вживаються також ракети. Вони потрапляють в хмару і, залишаючи позаду себе довгий шлейф вогню і диму, розриваються в ній, при цьому розпорошуючи необхідні хімічні речовини.
На закінчення відзначимо, що пророкування погоди, а також управління нею – процес дуже складний. Вченим доведеться подолати ще багато труднощів, щоб відкрити складні процеси, що відбуваються в повітрі, і навчитися розпоряджатися ними. Над розлогій територією нашої країни час від часу прокочуються сильні грози, шторми, урагани, бурани. Зупинити грізні явища атмосфери вчені ще не можуть, але попередити про них нас, судна у відкритому морі, літаки в повітрі і т. П. Служби погоди зобов’язані.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)