Проблематика твору Г. Гарсія Маркеса “Сто років самотності”. Органічне поєднання буденного й фантастичного в романі як характерні риси “магічного реалізму” – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. – IІ семестр
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості твору та “магічного реалізму” як літературного напряму; розвивати навички аналізу літературного твору великого обсягу, уміння виділяти істотні ознаки, визначати їхню роль у творі, висловлювати й аргументувати свою думку; розширювати кругозір учнів; виховувати інтерес до літератури, гуманізм, активну громадську позицію, почуття своєї причетності до історії та майбутнього.
Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, таблиці.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Відомий чилійський поет Пабло Неруда назвав “Сто років самотності” найкращим романом, який був написаний іспанською мовою після “Дон Кіхота” Сервантеса. Чим же так привабив твір вибагливих літературознавців і простих читачів, спробуємо розібратися на уроці.
II. Оголошення теми й мети уроку
III. Актуалізація опорних знань
Заповнення анкети твору “Сто років самотності”
Назва | “Сто років самотності” |
Автор | Габріель Гарсія Маркес |
Рік видання | 1967 |
Жанр | Роман-міф, роман-притча, сімейна хроніка, інтелектуальний роман |
Нагороди | Нобелівська премія |
Тематика | Історія шести поколінь роду Буендіа (в алегоричному сенсі – історія розвитку свідомості людства від жадібного пізнання світу до перенасичення ним і відчуження від нього) |
Час і місце дії | Час – від середини XIX до середини XX ст. Жодних дат у творі немає, як і назви країни. Дія відбувається ніби поза часом і простором |
Проблематика | Самотність, відповідальність за свій вибір, роз’єднаність і солідарність, історична пам’ять, батьки й діти, кохання, сім’я |
Герої | Хосе Аркадіо й Урсула Буендіа, їх нащадки Хосе Аркадіо-молодший, Ауреліано (полковник Буендіа), Амаранта; Хосе Аркадіо (Аркадіо), Ауреліано Другий, Хосе Аркадіо Другий, Ремедіос Прекрасна; Меме, Хосе Аркадіо; Амаранта Урсула, Ауреліано Бабілонья та ін. |
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Робота над ідейно-художніми особливостями роману (у групах)
I група. Знайдіть в романі риси реального, буденного. Підтвердьте свої думки цитатами з твору.
II група. Знайдіть у романі риси фантастичного, “магічного”. Прокоментуйте й підтвердьте свої думки цитатами з твору.
Матеріали для роботи груп
Реальне | Фантастичне |
Мандри циган; бродячі циркові трупи; родинне життя Буендіа; громадянські війни, швидке поширення прогресу, технічних новинок; Природа Латинської Америки; діяльність “бананових” та інших компаній, “бананові лихоманки” таін.; боротьба за виживання серед дикої природи та ін. | Старий циган, що зашифрував історію роду Буендіа й повернувся в їхній дім навіть після смерті, бо йому, “мабуть, там самотньо”; Вік героїв – до 150 років (Урсула, Пілар); Привиди в будинку; вознесіння Ремедіос Прекрасної; Струмок крові, що тече від убитого сина до матері; Кількість їжі, гостей та інші перебільшені можливості людей, їхні пригоди |
2. Слово вчителя
– У романі “Сто років самотності” розповідається історія шести поколінь роду Буендіа, від початку до кінця, від кохання його засновників Урсули й Хосе Аркадіо Буендіа до виродження роду: народження дитини з поросячим хвостом. Це символ деградації людства через утрату ним спільності. Замкненість роду, відірваність від реального часу призводять до його самотності, а далі – до вимирання.
Отже, одна з головних проблем твору – це проблема самотності. Доведіть це на прикладі образів твору.
Хоча герої живуть у сім’ї, але кожен із них самотній. Наприклад, полковника Буендіа ще в дитинстві лікар визнав схильним до самотності, він нікому не довіряє, усіх підозрює, навіть відмежовується від людей. Закінчує своє життя засновник роду Хосе Аркадіо також самотньо: прив’язаним у дворі до каштана. Його вважають божевільним.
Самотньою пішла в інший світ і мудра Урсула, вона так і не довірила нікому таємницю місцезнаходження скарбу.
Хосе Аркадіо Буендіа говорить про Пруденсіо Агіляра: “Певно, йому дуже важко. Мабуть, він страшенно самотній”. Про Мелькіадеса: “Він справді побував на тому світі, але не витримав самотності й повернувся назад”. Про Амаранту: “Вона сподівалась мати його за сина, який розділив із нею самотність і пом’якшив страждання…”
Про Хосе Аркадіо Другого і Ауреліано Другого: “…єдине, що збереглось у близнюків спільне, був самотній вигляд, властивий усій сім’ї”. Про Ребеку: “Надто багато років вона страждала і бідувала, завойовуючи собі привілеї самотності”. Про Маурісіо: “Він помер старим, у цілковитій самотності”.
Самотність у Маркеса – це психологічний стан людини, її внутрішнє захворювання. Воно із середини підточує її фізичні та моральні сили і, урешті-решт, зводить у могилу. Це добре проявляється у другому поколінні сім’ї Буендіа. Вони всі замкнені в собі, відірвані від реального часу і саме це призводить їх спочатку до самотності, а потім – до вимирання. Автор неначе хоче сказати, що людина, сім’я, рід, якщо вони самотні, бездуховні, то приречені на самознищення.
3. Виконання завдання пошуково-дослідницького характеру
Учитель. Якось Гарсія Маркес сказав: “Я мав прожити двадцять років і написати чотири учнівських книжки, аби збагнути, що вихід у самому корені проблеми: слід розповідати так, як розповідали мої дідусь і бабуся, тоном, який природно припускає все надзвичайне, ніби вони знали, що в літературі немає нічого переконливішого, ніж твоє власне переконання”.
Звідси й витоки “магічного реалізму” письменника.
Знайдіть у тексті підтвердження наявності у творі Маркеса таких ознак “магічногореалізму”:
– звернення до народного міфологізму;
– широке змалювання національних традицій;
– переплетення чарівного та побутового, реального;
– поєднання історії та сучасності.
Матеріали до теми
Першоджерелом міфологічного й фантастичного начал у Гарсія Маркеса є народна культура прикарибської зони Колумбії, де змішалися європейські, індійські й африканські традиції у своєму варіанті побутового народного католицизму. У романі “Сто років самотності” вільно обертається безліч міфообразів і міфосюжетів, що становлять найглибинніший шар образно-символічної структури роману.
Передусім, це ідея й образ земля обітованої – земного раю, у якому живуть спочатку безгріховні, як Адам і Єва, першопредки, – раю до пізнання і падіння, саме через це тут ніхто ще ніколи не вмирав. Далі відбувається перше вбивство (сюжет Каїн – Авель) – це гріхопадіння. Типові для міфології шлюб засновників роду – двоюрідних брата і сестри Хосе Аркадіо й Урсули, першопредків, що жили як брат і сестра, потім – переселення й пошуки нового місця, щоб закласти родовий будинок (мотив вигнання Ада – ма і Єви, які пізнали заборонений плід, і покарання Каїна).
Типовим є міфомотив віщого сну із вказівкою місця закладання будинку, як і мотив “нерозчутих слів”,- Хосе Аркадіо чує якусь назву, що неясно звучить: йому вчувається “Макондо”, так він і називає селище.
Гарсія Маркес не використовує легенди чи перекази. Але кінцівка роману нагадує уявлення ацтеків про історію всесвіту. “Відповідно до космогонічних міфів ацтеків, в історії всесвіту, створеного богом-творцем Тлока-Науаке, змінюють один одного світові періоди, або цикли; їх було вже чотири; кожен із циклів закінчується катастрофою – світова пожежа, буря, голод (послідовність їх за різними джерелами різна). Сучасний період теж повинен закінчитися загибеллю світу”.
Використовуючи різні джерела й поєднуючи їх у своєрідному річищі колумбійської дійсності, трансформованої в народній уяві, Гарсія Маркес зумів торкнутися окремих архетипів народної свідомості. “Письменник використовує міфологічні й казкові мотиви як своєрідний підтекст, що дозволяє надати епічної масштабності образам героїв, вивести їх за межі вузьконаціональних рамок”,- відзначав літературознавець В. Столбов.
Справді, фантастичний дощ, що безперервно йшов у Макондо протягом чотирьох років, дощ із жовтих квітів, чарівні речі цигана-ворожбита Мелькіадеса, який знає все на світі і, певною мірою, є одним із основних героїв роману, бо від нього ширяться події в Макондо; з розшифруванням книги – історії Макондо, написаної ним, закінчується саме селище Макондо,- ці й подібні образи справді надають роману Гарсія Маркеса широкої масштабності, епічного характеру.
V. Закріплення знань, умінь і навичок
Розв’язання проблемного питання
Г. Маркес говорив: “Я вважаю себе професіональним оптимістом, я завжди дуже сподівався і сподіваюсь на молодь… і вірю, що світ майбутнього буде кращим, ніж наш світ”. Виходячи зі змісту роману, його закінчення, які ми, читачі, маємо підстави думати, що це саме так? Ще твір-пересторога, твір-притча. У людства є шанс на порятунок. Розум, здоровий глузд укажуть йому шлях спасіння; зрозуміти це допоможе твір Гарсія Маркеса).
VI. Домашнє завдання
Розповідати про тематику, проблематику твору. Характеризувати стиль та образи.
VII. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа “Мікрофон”
Продовжте речення:
– Цінність роману Гарсія Маркеса “Сто років самотності” особисто для мене в тому…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)