Проблематика поеми “Реквієм”

Багатогранна і злободенна проблематика поеми “Реквієм”, адже і зараз жертвами політичних репресій стають невинні люди, а їхні родичі не в силах нічого змінити.

Несправедливість. Сини, чоловіки і батьки стояли в чергах жінок постраждали безвинно, їх доля визначається найменшої приналежністю до явищ, чужим нової влади. Наприклад, син Ахматової, прототип героя “Реквієму”, засуджений за те, що носить прізвище свого батька, засудженого за контрреволюційну діяльність. Символом демонічної сили диктатури є криваво-червона зірка, всюди переслідує героїню. Це символ нової влади, який за своїм значенням в поемі дублюється із зіркою смерті, атрибутом антихриста.

Проблема історичної пам’яті. Ахматова боїться, що горе цих людей забудуть нові покоління, адже влада пролетаріату безжально знищує будь-які паростки інакомислення і переписує історію під себе. Поетеса блискуче передбачила те, що її “змучений рот” заткнуть на довгі роки, заборонивши видавництвам друкувати її роботи. Навіть коли заборону зняли, її безжально критикували і затикали на з’їздах партії. Широко відомий доповідь чиновника Жданова, який звинуватив Ганну в тому, що вона є представницею “реакційного мракобісся і ренегатства в політиці і мистецтві”. “До убозтва обмежений діапазон її поезії, – поезії оскаженілої панійки, метання між будуаром і моління” – говорив Жданов. Цього вона й боялася: під егідою боротьби за інтереси народу його безжально обікрали, позбавивши його величезного багатства вітчизняної літератури та історії.

Безпорадність і безправ’я. Героїня при всій своїй любові безсила змінити становище сина, як і всі її подруги по нещастю. Вони вільні лише чекати звісток, але допомоги чекати немає від кого. Правосуддя немає, як і гуманізму, співчуття і жалю, все захоплені хвилею задушливого страху і говорять пошепки, аби не злякати власне життя, яку можуть забрати в будь-яку хвилину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Проблематика поеми “Реквієм”