Проблема штучного інтелекту
Сьогоднішні робототехнічні пристрої різноманітні і спеціалізовані. Багато з них забезпечені “штучним інтелектом”, які розробляються стосовно їх специфіці. Вузька спеціалізація викликає необхідність при створенні нових пристроїв здійснювати окрему розробку “інтелектуалізованих” систем оцінки інформації і управління різними їх функціями. Такий стан справ ускладнює розробки і збільшує їх вартість. У зв’язку з цим створення достатньо універсальної моделі “штучного інтелекту” є актуальним.
У доступній літературі відомостей про розробки, що мають не тільки абстрактну чисто теоретичну постановочну форму, але й описи універсальних моделей, що не знайдено.
За Геделем, цілком пізнати і, відповідно, адекватно моделювати систему засобами самої системи неможливо. Таким чином, створити штучний інтелект засобами природної неможливо. Але іншими засобами ми не володіємо. Можна лише намагатися будувати більш-менш вдалі моделі для імітації деяких відомих і вивчених на сьогодні його функцій, в тому числі для вирішення практичних завдань.
Інтелект є функцією головного мозку. Пропонований спосіб значною мірою універсальний, будучи орієнтований на необхідне інформаційне забезпечення технічних і робото-технічних систем різного призначення, а також на використання для цього ряду моделей з числа відомих форм інтелектуальної діяльності головного мозку людини.
Говорячи про “інтелектуалізації” технічних систем, я маю на увазі, що можна в якійсь мірі назвати їх “біологізацією”, т. Е. Моделюванням деяких біологічних функцій на верхньому структурно-функціональному рівні живих істот – на рівні взаємопов’язаних систем тих органів, які необхідні для виконання завдань, поставлених перед такими виробами. При цьому можна говорити про “псевдожівих” технічних пристроях без використання біологічних об’єктів.
Сказане можна розглядати тільки як схематичну змістовну постановку проблеми.
Доповнення
Доцільно також схематично описати загальну структуру технічних пристроїв, управління якими покладається на пропоновану “интеллектуализировать” систему. Це типова структура, що складається з взаємозв’язаних відносно автономних механічних комплексів, уподібнюваних системам органів цілісного організму:
– Оболонка;
– Сенсорний комплекс отримання та перетворення будь-яких сигналів, у тому числі і мовних, одержуваних із зовнішнього середовища;
– Руховий комплекс з використанням усіх доцільних засобів (“органів”) доступного переміщення в реальному просторової середовищі;
– Комплекс різних засобів впливу на об’єкти зовнішнього середовища;
– Комплекс поновлюваного енергозабезпечення (всіх його видів) для функціонування пристрою в цілому та окремих його частин;
– Сигнальний комплекс, що забезпечує: а) отримання і перетворення сигналів про стан пристрою і окремих його частин; б) генерацію та передачу сигналів адресатам, передбаченим конструкцією пристрою; в) завадозахисні функції і генерацію перешкод;
– “Гомеостатический” комплекс підтримки стану пристрою в заданих діапазонах, що включає забезпечення інформаційних взаємозв’язків між його частинами;
– “Регенераційний” комплекс, що включає доступне автоматизоване заповнення витрачених ресурсів різного роду;
– Самоліквідаціонний комплекс для окремих видів пристроїв.
Всі перераховані комплекси контролюються і управляються тільки при посередництві “нервової системи” – центрального комплексу цілісного технічного виробу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)