Про життя – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

Мої літа – не перекотиполе,

Вони в житті лишили добрий слід.

Ти поіменно спом’яни їх, доле, –

Як хліб духовний і насущний хліб.

Там я зростав, твій син, Полісся, –

Малий невтомний трудівник,

Тому зі мною праця й пісня

В душі лишилися навік.

І знову образ твій здаля зоріє,

Окрилюючи думи і життя.

Душа моя від пісні порадіє,

Що збудить найніжніші почуття.

Життя моє без пісні – не життя,

Без неї я себе не уявляю.

Душа моя – мелодії дитя,

Тому душею зроду я співаю.

І серцю знов кажу: затям,

Я все спочатку починаю.

Стаю у чергу за життям,

А їй нема кінця і краю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Про життя – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ