ПРО СОНЦЕ – ІЗ КНИГИ “АПОЛЛОНОВА ЛЮТНЯ” – ЛАЗАР БАРАНОВИЧ – Українська література – Література для дітей

Related posts:

1. УСІМ ВЕСНА БУВА КРАСНА – ІЗ КНИГИ “АПОЛЛОНОВА ЛЮТНЯ” – ЛАЗАР БАРАНОВИЧ – Українська література – Література для дітей Доки дощами весна землю змиє, Вітром тужавим обличчя обвіє. З теплих пташата країв прилітають, Співанки світу веселі співають. Жайворон крильми в повітрі тріпоче, Голосом поле наповнити хоче. Із зимоводдя мчить ластівка рання, Прудко літає свободою п’яна. Гуси у небі, качки пролітають І журавлі он вже гнізда звивають. Яйця нестимуть, плодитимуть діти, Щоб потім з ними […]...
2. РОЗМОВА ПРО СОНЦЕ – МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА – Українська література – Література для дітей (з Йозефа Кожішека) Дитина: – Скажи мені, мати, Де йде сонце спати? Мати: – За високу гору, В золоту комору. Дитина: – А хто йому стелить На білій постелі? Мати: – Зіронька вечірня, Гарна, як царівна. Дитина: – Хто ж його колише Усе тихше й тихше? Мати: – Соловей піснями, Тиха нічка снами. Дитина: – […]...
3. Навіть сонце може покохати (за міфом “Чому буває сумне сонце?”) – Зразок твору – СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ, МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 5 КЛАС Сонце кохає усе: усіх створінь, усі рослини, усе живе. Якщо б сонце не дбало про нас, ми б були не такі, як зараз. Сонце дуже любить рослини, адже воно годує їх своїм теплом й світлом. Сонце любить людей, особливо влітку, дає засмагу. Засмага – начебто поцілунки від сонця, яке завжди нагадує тобі, що воно тебе […]...
4. У СВІТІ ТАК ВЕДЕТЬСЯ, ЩО ЛИХО СМІЄТЬСЯ – Лазар Баранович Все, що на світі пожадливість хвалить, Кожному очі тілесністю палить, Пиха сама лиш на світі панує, Жодному жоден ніщо не дарує. В світ сей прийшовши, господь сказав вірним: “Вчись кожен серцем, як я, буть покірним!” 1 Мало з людей хто дозрів до покори, Кожен до пихи із них дуже скорий, Кожен з пустої причини палає, […]...
5. ГЕЙ, ПОЛЯ, ПОЛЯ ЗЕЛЕНІ – ІЗ КНИГИ “САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЪСНЕЙ” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Українська література – Література для дітей Гей, поля, поля зелені, Зелом, квітом оздоблені, І долини, і балки, І могили, й пагорки! Гей, ви, вод потоки чисті! Береги річок трависті! Гей же, кучері які У дібров сих і гайків. Жайворонок над полями, Соловейко над садами, – Той під хмарами дзвенить, Інший у гіллі свистить. А коли зійшла денниця, Враз прокинулася птиця. Музика […]...
6. ВЕСЕЛКА ЯСНІЄ – КОЖЕН РАДІЄ – Лазар Баранович Веселці небом у красі препишній Звелів простертись з краю в край Всевишній. Барвисто сонце світлом у ній грає І дивом дивним понад світом сяє. Товманта донька 1, захвату ти гідна, Людськії очі полониш побідно! Хай лиш художник фарбами змалює Взірець, що небо в ній йому дарує. Той лук стріли і тетиви не знає, Не війни […]...
7. БЕРЕЗЕНЬ – МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА – Українська література – Література для дітей Все раніше ясне сонце На свій шлях виходить, Все тепліше по віконцях Проміннячком водить. Щораз довше огріває Замерзлу земельку – Всміхається, обіцяє Пору веселеньку. Всміхається приязненько, Що вже минув лютий, Що приходить березенько Річечку розкути. Розкувати річку з льоду, Сніги розтопити, Сонячнії бережечки Квітами встелити. Насипати зілля-рясту В садочку, в леваді – Приходь, приходь, березеньку, […]...
8. ГЕЙ ТИ, ПТАШКО ЖОВТОБОКО… – ІЗ КНИГИ “САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЪСНЕЙ” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Українська література – Література для дітей Гей ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо, А клади лиш на лужку, На зеленім моріжку. Яструб ген над головою Висить, хоче ухопить, Вашою живе він кров’ю, Глянь же! Пазури сталить! Стоїть явір над горою, Все киває головою, Буйні вітри повівають, Руки явору ламають. А вербички шумлять низько, Заколишуть мене в снах, Тут тече потічок […]...
9. ГОСТИННА ХАТКА – МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА – Українська література – Література для дітей Тесляре, тесляре, збудуй мені хижку В зеленім садочку, в квітучім затишку. Змуруй мені, муляре, піч та й рівненько, Щоб в хаті зимою було всім тепленько. Ти справ мені, столяре, двері й віконця, Поріг від дороги, а вікна до сонця. А ти мені, скляре, встав скло ясне в рамку, Аби мені сонце світило від ранку. Ковалю, […]...
10. В ПОЛІ РОБОТА, ДО НЕЇ ОХОТА – Лазар Баранович Начебто списи, колосся по полю, Люди колосся стинають без болю. Піт із них ллється, то рать не кривава, Праця нелегка, жнива – не забава. Зводяться скирти в полях, мов могили, Буде чим людям підкріплювать сили. Далі на гумна пшениця прямує, Вже там господар усім порядкує: Збіжжя спочатку велить молотити, Мельникам зерно під жорна возити. Борошно […]...
11. ПРО ЧАС ДЛЯ ВСЬОГО – ДОБРОГО, ЗЛОГО – Лазар Баранович Є час для всього, мудрі так казали, Котрі на світі добре все пізнали. Час народитись, смертний час чатує, Бог забере в нас, бог нас обдарує. Час плачу, сміху, час будинки ставить, Час їх валити, час мовчать, час править, Постити, їсти, спати час, кохати – На все у світі треба час свій мати. Тобі як, боже, […]...
12. АВТОР ЖАЛКУЄ І АПЕЛЮЄ – Лазар Баранович Визнати мушу – жаль мене бентежить, Я складав вірші – іншим честь належить. Так ото бджоли – мед самі збирають, А мед той інші потім споживають. Так і в овечки вовна є кошлата, Та з її вовни іншим тепла шата. Птахи по гніздах пташенят годують – Яструби хижі їх собі полюють. Віл працьовитий так у […]...
13. СВІТ ЗБУРИЛИ ГРОЗИ НА ЛЮДСЬКІЇ СЛЬОЗИ – Лазар Баранович Пожалься, боже, що світ закурився – Се ти за наші гріхи розгнівився. Брат брату ворог, до батька синове Не мають віри, бояться обмови. Своєї тіні жахаються люди – Гріхи се чинять, пануючи всюди. Мерщій вдавайтесь усі до покути! Не бійтесь більше зловісної скрути! Господь вам спокій, всім милий, поверне, Лице ласкаве од вас не одверне. […]...
14. МАЛЕНЬКА ЛЕСЯ – МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА – Українська література – Література для дітей Маленька, чемненька Леся Приходить до мене в гостину, Співає, гуляє, сміється, Щебече, мов птах, без упину. Які співанки вона знає, Які вміє вірші-перлини, Бо старша сестра любій Лесі Книжки все читає щоднини. І хоч іще Леся дитинка, Шість років їй тільки минає, Та те, що вона українка, Віддавна і добре вже знає. Вже чула про […]...
15. ОДИН – БАГАТИЙ, НА ІНШОМУ – ЛАТИ – Лазар Баранович Отой багатий, а отой бідує, Один позичить – другий заборгує. Багатий завжди злидню дати може – Своїм набутком хай йому поможе. Якби зайвини можні роздавали, Голоти в світі ми б не зустрічали. Багатим одіж молі в шафах мітять – Старці на ринку грішним тілом світять. Багач напої у льоху ховає – Жебрак од спраги тяжко […]...
16. ПРОСТАКУ МУДРЕЦЬ НЕ В ЛАД, МУДРЕЦЮ ПРОСТАК НЕ РАД – Лазар Баранович Мудрого простий звичайно не любить, Ще й дорікає, за мудрість ту гудить, Він йому заздрить, перечачи богу – Мудрий бо в небо зна певну дорогу. Простий є простим, і бути так має, Сам що не вчився, то мудрого лає. Мудрий чи ж винен, що простий науки Взяти не втямив, лінуючись, в руки? Гідний той шани, […]...
17. ОБРУЧ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – Українська література – Література для дітей Біжить хлопчик, білий чубчик, мов курча; Підганяє паличкою обруча. За ним сонце, наче мати, – навздогін; Щоб не впав, бува, та не побився він! По долині, по стежині, біля круч Біжить сонце, білий чубчик та обруч! І нема, немає в світі далини, Де спинилися б невтомні бігуни. Ах, обруч! Куди, куди він так жене По […]...
18. ЕПІТАФІОН ГЕТЬМАНОВІ ІВАНУ БРЮХОВЕЦЬКОМУ – Лазар Баранович Немаш в світі статку, Бував-єм гетьманом, Єдина година – Окрутне-м забитий! Ніхто ся з нас смерті Царськая корона Гетьманська булава Хорогви звияєт, Як шаблі, так мечі Ломиться і луки, Ніхто не устоїть, Убогий, багатий Я – только убранний – Чи за мої злості За всіх обнаженний Нехай буду в раю Прошу всіх посполу, Не стався […]...
19. ВЕЧІР – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Скотилося сонце з високого неба, За день утомилось – спочить йому треба; Й, прощаючись любо з небосхилом синім, Всю землю залляло рожевим промінням. І вітрові в полі гуляти несила: Згорнув свої вільні, широкії крила. Зелений садочок в прозорую воду Заглядає стиха на пишную вроду, А пташка на вітах калини співає – Своїх пташеняток в гнізді […]...
20. ВЕСНА ІДЕ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо: – Коли ж ти, сонечко любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки полинуть у річки, в яри? Та ось повертаєшся з школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще […]...
21. РУСИН ДО ПОЛЯКА ЩОСЬ ПО-ПОЛЬСЬКУ БАЛАКА – Лазар Баранович Не усякому поляку Будуть вірші сі до смаку. О коли б ти, ляше, вірші В руській мові склав не гірші! Звір се дикий для русина – Що польщизна, що латина. Звір той гострі має роги. Тож, поляче, не будь строгий, Почитай, як я утямив, І оддай нам тим же самим. Як напишеш щось по-руську, Русин […]...
22. ЧИТАЧУ ЛАСКАВИЙ, ПИЛЬНО ЗВАЖ СІ СПРАВИ – Лазар Баранович Пробач, що просто я взявся писати, Перо в звичайне чорнило вмочати; Якби наваживсь у мозок вмочити, Надлюдські мав би писання створити, А що чорнила перу вистачало, Писати мозком кебети не стало; Чинив, як люди – всі люди на світі Папір інкавстом навикли чорнити, Перо у мозок не пхав із них жоден – Із того шляху […]...
23. Лазар Баранович (1620 – 1693) Лазар Баранович Преосвященний Лазар (Баранович), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський (1620 – 1693) Біографія Народився в 1620 р. в Україні. Навчався в школі Київського Братського Богоявленського монастиря. Остаточну освіту отримав у польських колегіях. На початку 40-х років XVII сторіччя був наставником у Київській академії. З 1650 р. – ректор Київської колегії (академії) й […]...
24. БАРАНОВИЧ ЛАЗАР БАРАНОВИЧ ЛАЗАР (світське ім’я – Лука; 1593, за іншими даними 1620 – 11.09.1693, похований у Борисоглібському соборі в Чернігові) – політичний, церковний, культурний діяч, письменник, меценат. Навчався у Київській братській школі, згодом був посланий П. Могилою до латинсько-польських шкіл Вільно й Каліша. З 1642 р. чигав курс граматики в молодших класах Києво-Могилянської колегії, пізніше як […]...
25. ХТО РОЗБУДИВ ВЕСНУ – НІНА МУДРИК-МРИЦ – Українська література – Література для дітей Вихваляється чорний шпачок: “Я весну розбудив на світанку!” “Ні, це я розбудив вам весну!” – Гомонить первоцвіт біля ганку. Та по-змовницьки Сонце й Петрусь Крізь віконце до себе моргають… Хто весну розбудив у саду, Краще всіх Петрик з Сонечком знають. Хто ж бо ковдру із снігу відмів З-під дерев, із грядок та стежинок? Хто тепла […]...
26. ТО НАШІ ЛЮБІ, ВИСОКІ КАРПАТИ – СИДІР ВОРОБКЕВИЧ – Українська література – Література для дітей Знаєш ті гори, мій друже милий, Що ранком миленьким, Вечором тихеньким Сонце їх у кращає, Сердешно їх любить, До себе голубить, Як мати, все про них дбає? Я тобі скажу, не треба питати: То наші любі, високі Карпати! Знаєш ті гори, мій друже милий, Де в небо ясне, Синє і красне Смереки, сосни зазирають? Білими […]...
27. ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – Українська література – Література для дітей Де зелені хмари яворів Заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав: – Всі народи бачиш ти з висот, Всі долини і гірські шпилі. Де ж найбільший на землі народ? Де ж найкраще місце на землі? Сонце посміхнулося здаля: – Правда, все я бачу з висоти, Всі народи рівні. А […]...
28. СТЕП – ЯКІВ ЩОГОЛІВ – Українська література – Література для дітей Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море; А затихне вітер буйний, – Степ, мов камінь, не двигнеться І, як килимом багатим, Ввесь квітками убереться. Он нагнулась тирса біла, Звіробой скрутив стебельці, Червоніє материнка, Як зірки, горять козельці; Крикнув перепел в ярочку, Стрепет приснув над тернами; […]...
29. ПРО БОРОТЬБУ ЮНАКА-КОЖУМ’ЯКИ З ПЕЧЕНІЖИНОМ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей У літо 992 пішов Володимир на хорватів. Коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік Дніпра від Сули. Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав. І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні […]...
30. КЕПТАРИК – ВОЛОДИМИР ЛАДИЖЕЦЬ – Українська література – Література для дітей Шию братові кептарик, Шовком вишиваю. Старший братик мій – дударик – Дуже гарно грає. Ой сопілко калинова! Доки день погасне, Буде братику обнова, Як те сонце, красна. Вишивайся, мій кептарик, Візерунком очі радуй. Старший братик мій – дударик – Ще й найкращий виноградар. Ой сопілко калинова! Доки день погасне, Буде братику обнова, Як те сонце, […]...
31. ПРО ПЕРЕКЛАДАННЯ КНИГ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: […]...
32. ІЗ “ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДІТЯМ” – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і батьком своїм і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас з оцим словом. Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а […]...
33. ЗАЙЧЕНЯТКО В ЯМКУ ВПАЛО – АНДРІЙ М’ЯСТКІВСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Зайченятко в ямку впало, Задню лапку поламало. Нема хатки в зайченятки, А малому треба спатки. Сунуть хмари волохаті, Горе тому зайченяті. Я візьму його додому, Постелю йому солому. Кішку вижену із хати, Буду зайку годувати. Дам капусточки пелюстку, Потім – моркви на закуску. Як стрибатиме у хаті, Пущу в поле пострибати. Чи повернеться, чи ні […]...
34. ХЛОПЧИК ХОТІВ ПРИГОЛУБИТИ СНІЖИНКУ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Казка З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка. На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде комусь під ноги, і її затопчуть. Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. […]...
35. РІЧКА ЛИБІДЬ – ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ – Українська література – Література для дітей Річка Либідь пішла від сліз Либеді, дочки якогось київського князя. Вона була чудова, як майське сонце. З усіх країв світу з’їжджались молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й знати, й чути не хотіла про весілля. “Не піду та й годі!” – казала вона всім. Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм […]...
36. МЕТЕЛИК – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Українська література – Література для дітей Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда: сусід той був лилик*; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того […]...
37. ЗИМНЯ ПІСЕНЬКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей Діти наші, квітоньки, Хлопчики і дівоньки! Нум гуртом співать; Ви тягніть тонесенько, Буду я товстесенько Окселентувать*. “Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком. Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком; Бабу здоровенную, Уночі страшенную, Зліпимо гуртом. Зробим очі чорнії, Рот і ніс червонії – Буде як мара. День і […]...
38. ВОВК І КОЗЛЯТА – НАТАЛЯ ЗАБІЛА – Українська література – Література для дітей До козиної до хати З лісу стежечка веде. В хаті маму ждуть козлята, А коза із лісу йде. Ясне сонечко заходить, В небі місяць блискотить. До воріт коза підходить, У ворота стукотить: – Відчиніться, відімкніться! Ваша матінка прийшла, Ваша матінка із лісу Молочка вам принесла! Відчиняють їй козлята, З ними вірний пес Рябко. І заходять […]...
39. ОЛІВЕЦЬ-МАЛЮВЕЦЬ – НАТАЛЯ ЗАБІЛА – Українська література – Література для дітей Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець. Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря – великий дим! Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся – як трава! Ось на небі сяє сонце, довгі промені ясні… А в сторонці, під віконцем, […]...
40. ЗАВИДЮЩИЙ БРАТ – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Казка з народного поля Сердиться Марець*, вітрами бурхає, Аж голі дерева стогнуть та гнуться; Землю нещасну вдень дощиком мочить, А на ніч морозом лютим стискає. Хмари збирає з всіх закутків неба, Що нікуди сонцю й глянуть на землю… Ринуть веснянії води рікою, Дороги та греблі щиро руйнують, Мокрая ж хвища на полі й у лісі […]...