ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ І ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ – НАТАЛЯ ЗАБІЛА – Українська література – Література для дітей
Казка
Були собі півник та курочка.
Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу.
Ось ідуть вони зеленим гаєм, навколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне намистечко.
От курочка й каже:
Півник-когутик,
Зламай мені прутик
З зеленими листками,
З червоними ягідками.
Тільки півник хотів зламати, а з-під кущика зайчик із своєї хати:
– Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто мої кущики ламає?
Злякався півник:
– Ходім краще далі. Тут якісь звірі живуть небувалі, і вуха в них довгі, і самі вони сірі. Мабуть, це дуже страшні звірі.
Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітрець кущі колихає. На кущах горішки і зелене листя. А курочці дуже хочеться їсти. От вона знов і просить:
Півник-когутик,
Зламай мені прутик,
Де листя зеленіше,
Де горішків рясніше.
Тільки намірився півник зламати, а з дерева білочка із свої і хати:
– Хто-хто тут ходить по моєму лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі?
Злякався півник:
– Ходім краще далі. Бачиш, які тут звірі зухвалі. І вуха в них з китицями, і хвіст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти.
Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітер дерева колихає, під деревами рясна травичка, а на деревах листя й смачні кислички.
А курочка вже не може терпіти, починає півника знову просити: Півник-когутик, Зламай мені прутик, Хоча б невеличкий, Хоч дві кислички! Насмілився півник, почав ламати. Аж тут лисичка виходить з хати, така ласкава, розпушила хвостик:
– Ах, прошу, прошу до мене в гості! Ось відпочиньте в моїй хатинці – у мене є тут для вас гостинці, найкращі яблучка, смачні горішки. У вас, напевно, стомились ніжки, бо ви далеко йшли по гаю. Л я давно вже на вас чекаю.
Півник та курочка дуже зраділи:
– Ой, які ж тут звірі хороші та милі!
Л хитра лисичка міркує собі:
“Це ж мені буде добрий обід”.
Ось дала вона їм гостинців, лишила їх у своїй хатинці, а сама побігла по вовка-сусіду, щоб запросити його до обіду.
Півник і курочка добре поїли і відпочили і так звеселіли, що півник навіть почав співати.
Тут саме зайчик біг мимо хати. А зайчик насправді був дуже добрий.
– Ти, – каже, – півник, занадто хоробрий. Хіба ти не знаєш цієї лисиці? Ось буде тобі за оті кислиці!
А півник та курочка не ймуть йому віри:
– Та тут же такі хороші звірі!
Коли це білочка – плиг та плиг. І враз у віконце побачила їх. А білочка теж була зовсім не зла.
– Тікайте, – каже, – швидше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох заріже.
Тут виглянув півник на подвір’я, а на подвір’ї – куряче пір’я…
– Ой, ой, треба й справді мерщій тікати!
А вже лисиця йде до хати, і вовк за нею, страшний та хижий. Іде й радіє, що буде їжа.
Тільки стали вони на поріг, а півник та курочка в віконце – плиг! Та під кущами, під деревами, та рясноцвітними муравами – мерщій додому! Та ледве встигли!
А вовк з лисицею бігли, бігли – та не знайшли під кущами її сліду.
І залишилися без обіду!