Про Новий Заповіт – БІБЛІЯ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – Хрестоматія

Новий Заповіт – збірка релігійно-повчальних книг, головним завданням яких було викласти основи християнства. Центральне місце в Новому Заповіті посідають чотири Євангелія, написані апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном. Створені вони у формі життєпису Ісуса Христа – засновника християнської релігії.

Слово євангеліє в перекладі з давньогрецької означає блага вість (“добра звістка, добра новина”). За задумом авторів Євангелій, їхнім головним завданням було донести благу вість про те, що Ісус Христос і є давно очікуваний єврейським народом Месія (посланець Божий, Спаситель). Водночас у Євангеліях підкреслено, що Ісус Христос – син Божий, посланий Богом-Отцем для порятунку всього людства.

Усі основні події Ісусового життя – від чудесного народження до смерті на хресті й воскресіння, – відповідають пророцтвам про Месію. Проте найважливіше в Євангеліях не біографічні дані, а Ісусові притчі та проповіді:

“Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це,

Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.”

Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.

Ось що значить оця притча: зерно – це слово Боже. Тії, що край дороги, – це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. Ті ж, що на камені, – це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають. А те, що впало між тернину, – це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду. Нарешті, те, що на землі добрій, – це ті, що, чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.”

(Новий Заповіт, Євангеліє від Луки, розділ 8, Притча про сіяча 5-І5)

Переклад отця Івана Хоменка

У своїх проповідях Ісус доводить, що просте виконання Закону, відкладеноrо у П’ятикнижжі, не робить з людини праведника. Щоб стати праведним, потрібно внутрішньо відповідати головним Божим вимогам (тобто десяти Заповідям), вірити в Страшний суд і у відплату за земне життя. Тоді людина, яка вірить у Бога і любить ближнього як самого себе, після смерті потрапить у Царство Небесне.

Європейські народи, які прийняли християнство, отримали не лише нове віровчення, а й новий ідеал життя, пов’язаний із внутрішнім самовдосконаленням. Принципи любові і прощення стали частиною духовного і культурного життя: новозавітне “хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й ліву; замість старозавітного “око за око і зуб за зуб”; перевага духовного над матеріальним (“шукайте багатство не на землі, а на небі”),

У європейському мистецтві (як у літературі, так і в живопису) знайшли відображення євангельські мотиви жорстокості заради влади (вбивство царем Іродом немовлят), зрада свого вчителя (тридцять срібляків Іуди), страждання, прийняте за інших людей (Ісус на хресті) та багато інших.

Упродовж усіх наступних століть євангельські оповіді впливали на літературний процес – вони стали основою сюжетів багатьох художніх творів, присвячених життю євангельських героїв. В українській літературі до біблійних мотивів зверталися Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Пантелеймон Куліш.

1 Також заборонялося згадувати ім’я Бога і без належної поваги.

ВІДВІДИНИ МУДРЕЦІВ ЗІ СХОДУ.
ВТЕЧА В ЄГИПЕТ І ВБИВСТВО НЕМОВЛЯТ.
ПОВЕРНЕННЯ З ЄГИПТУ ДО НАЗАРЕТА

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись”. Почувши це, цар Ірод стривожився, і весь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: “У Вифлеємі Юдейськім, бо так написано пророком:

І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля”.

Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з’явилась, і відіслав їх у Вифлеєм, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись”. Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан1 і миро1, попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити”. Вставши, Йосиф узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина”. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія:

“В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає”.

Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка”.

Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

(Новий Завіт, Євангеліє від Матвія, розділ 2)

Переклад отця Івана Хоменка

ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ЗНА ТИ БІЛЬШЕ

Цар Ірод Великий був історичною особою. Припускають, що він жив від 73 року до нашої ери до 4 року до нашої ери. Правив цар Ірод 44 роки і представляв в Іудеї владу Риму, оскільки ця земля у ті часи залежала від Римської імперії.

Ірод не був популярним серед місцевого населення і вважався чужинцем. Його предки не були іудеями, і трон йому дістався не спадково. Фактично Ірода призначила правителем Іудеї влада Риму.

Цар Ірод був видатним державним діячем. Він багато років правив на благо країни, боронив її від загарбників, рятував населення у неврожай від голоду, збудував Храм у Єрусалимі, привів країну до процвітання. Але талант правителя поєднувався у цій особі з неабиякою жорстокістю. В останні роки Ірод став дуже підозріливим і, боячись втратити владу, навіть наказав стратити своїх старших синів.

1 Ладан – запашна речовина яку використовували різні народи ще у давні часи. До складу ладану входять смоли та соки різних рослин. Зараз ладан використовують під час богослужінь.

НАГІРНА ПРОПОВІДЬ. НОВА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх:

“Блаженні1 вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

Блаженні засмучені, бо будуть утішені.

Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.

Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.

Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.

Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному2, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш Звідти, доки не заплатиш останнього шага3.

Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло.

Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і – Виконаєш твої клятви Господеві. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.

Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?

Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий”.

(Новий Завіт, Євангеліє від Матвія, розділ 5: 1-12, 21-48)

Переклад отця Івана Хоменка

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПРИТЧА

Притча (з давньослов’янської мови – особливий випадок, незвичайна подія) – невеликий розповідний (епічний) твір повчального змісту. Притча на прикладі життєвих ситуацій в алегоричній формі пояснює норми поведінки і моральні цінності. Часто в притчах міститься роз’яснення алегорії, філософської ідеї та пряме тлумачення повчальної думки твору.

ЗАПИТАННЯ і ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть, що вам відомо про Біблію та її значення у світовій культурі.

2. Поясніть відмінність між політеїзмом та монотеїзмом. Наведіть приклади політеїстичних релігій. Доведіть, що Біблія проповідує монотеїзм.

3. У який історичний період створювався Старий Заповіті Яка головна ідея Старого Заповіту?

4. Назвіть книги Старого Заповіту. Які тексти лягли в основу цієї частини Біблії?

5. Як у Старому Заповіті пояснюється виникнення світу?

6. Як сприймав Господь створений ним світ? Прокоментуйте слова “І побачив Бог, що воно добре; і благословив…”

7. Що є спільного і відмінного в оповідях про створення світу у Ведах і Старому Заповіті?

8. Які моральні висновки можна зробити з оповіді про Каїна та Авеля? .

9. Як ви розумієте слова Господа, звернені до Каїна: “Гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати”?

10. Назвіть норми поведінки, закладені в головних заповідях Закону Божого, які приніс Мойсей євреям.

11. Що ви знаєте про Новий Заповіті Хто став центральною постаттю цієї частини священної книги?

12. Чому в Євангелії Ісуса називають Месією? Що вам відомо про його життя?

13. На прикладі Нагірної проповіді поясніть, у чому полягає відмінність християнського принципу любові від іудейського принципу справедливості.

14. Що, за Новим Заповітом, потрібно робити, щоб потрапити в Царство Небесне?

15. На прикладі оповіді про сіяча доведіть, що притчам Ісуса Христа притаманний алегоризм.

16. Із якою метою Ісус удавався не лише до проповідей, а й до жанру притчі?

17. Зробіть висновок, який вплив мала на світову літературу Біблія.

18. Згадайте вивчений у 6 класі міф про Прометея. Що спільного і відмінного між образами Ісуса Христа і титана? Доведіть, що ідея жертовності була близька і давнім грекам.

ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ЗНА ТИ БІЛЬШЕ

Перший відомий переклад Біблії на українську мову – так зване Пересопницьке Євангеліє. Роботу над ним було розпочато у 1556 році в Новотроїцькому монастирі, що на Волині, а завершено у 1561 році в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненська область).

Євангеліє має надзвичайну історичну і культурну цінність. Книга вражає багатством художнього оформлення: чудові орнаменти в українському стилі, ретельно виписана на пергаментних сторінках кожна літера, безцінні взірці перекладу на староукраїнську писемну мову з вкрапленнями живої народної лексики. Пересопницьке Євангеліє стало свідченням високого розвитку тогочасного українського книговидання.

Реліквія зберігається у Києві в Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського, Ця священна книга стала важливим духовним атрибутом у житті нашої країни. З 1991 року вона лежить поряд з Актом проголошення незалежності України та Конституцією під час церемонії прийняття присяги новим Президентом України.

1 Блаженний – щасливий, сповнений радості.

2 Возний – судовий виконавець, слідчий.

3 Шаг – грошова одиниця.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Про Новий Заповіт – БІБЛІЯ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – Хрестоматія