Про науково-методичний посібник А. М. Лісовського Морфологія художності твору і вивчення літератури в школі

А. Ситченко,

Доктор педагогічних наук

Миколаїв

Шкільна літературна освіта значною мірою залежить від осмислення вчителями й учнями сутності художнього твору. Про необхідність урахування під час вивчення твору його особливостей сказано вже чимало, однак А. Лісовському вдалося ширше відкрити завісу й повніше висвітлити складники образної тканини літературного матеріалу, показавши водночас його феноменальну єдність і наблизивши читачів до усвідомлення витоків енергетики художнього слова.

Посібник має вступну частину, складається з одинадцяти параграфів, що набирають характеру методичних новел, зміст яких органічно переплітається; є післямова й список літератури. Фахівців неодмінно зацікавить, як автор пояснює генезу читацьких емоцій та естетичний феномен твору, трактує природу цілісності художнього матеріалу й особливості сприймання словесного мистецтва, проникає у співвідношення тексту і твору тощо.

Антон Михайлович вдало обрав стиль невимушеного спілкування із вдумливим та зацікавленим читачем – студентом або вчителем літератури, як української, так і зарубіжної. Роздуми автора відзначаються науковою глибиною й професійною спрямованістю. Уперше в методиці літератури зайшла мова про морфологію художнього твору як естетичного явища, багатоскладного за своєю природою й цілісного за характером.

У вступній частині посібника автор говорить про унікальний вплив художнього твору на особистість читача й обгрунтовує виховну місію вчителя літератури, закликає розглядати літературну освіту як “особливий вияв естетичної свідомості, що проявляється у здатності сприймати духовну сутність життя”. Справді, в художньому творі, на відміну від наукового, історичного, наприклад, предметом висвітлення виступає не стільки подія, як її дух, не стільки конкретні особи, як їхні пристрасті, що допомагають відчути й збагнути сенс епохи й людської діяльності.

Основою естетичного бачення людиною світу й власне художності твору методист вважає передусім його метафоричність. Розкриваючи питання взаємозв’язків літератури й духовного онтогенезу особистості, вчений пояснює, як найглибші людські прагнення, узагальнені в художніх образах, забезпечують неперервність духовного буття кожного народу й вічний зв’язок поколінь. Кожен образ – умовний чи реальний – є духовною реальністю, бо допомагає збагнути справжні цінності життя й відповідно до них поставитись. У книжці прямо вказується на те, що художня вартість твору залежить від важливості й глибини осмислення порушених автором проблем життя.

Оскільки образ – це форма ідеї, яка випливає внаслідок розкриття проблематики твору, то вона, ця форма, розмірковує А. Лісовський, виступає засобом існування його змісту, і процес художнього пізнання реалізується у взаємодії компонентів форми й змісту, чинників думки й почуття, факторів емоційного та логічного. У цій взаємодії криється таїна цілісності художнього твору, його духовної сили. До застосування в школі пропонується структурно-функціональний підхід, який дає змогу уявити кожен образний елемент твору невід’ємною частиною його образної системи загалом і визначити роль кожного елемента в цій системі зокрема.

Розглядаючи услід за М. Сапаровим художній твір як структуру образних компонентів, А. Лісовський доводить, що будь-який із елементів його форми “несе не окрему частинку цілого, а все ціле”. Дійсно, ще Гегель пояснював цілісність художнього явища так: “Хоча квітці властиві різні якості – запах, колір, смак, форма і т. д., це усе ж таки квітка вповні: навіть одній її пелюстці мають відповідати всі перелічені якості саме цієї рослини”.

Простежуючи шлях від емоційного до естетичного сприймання учнями художнього твору, методист, як і колись П. Юркевич, дає зрозуміти, що тільки зворушеному серцю відкриваються обрії духовності, й саме тому “кожна людина приходить у світ людей по сходинках мистецтва”. Трудність усвідомлення естетичного в зображеному Антон Михайлович слушно пояснює тим, що естетична оцінка виражає уявлення про життєві цінності, які вже історично склалися в досвіді поколінь, “а ми хочемо бачити в ній відображення внутрішніх якостей самих предметів і явищ, мовби притаманних їм від природи”. Скажімо, образ каменя – то не матеріал чи будова, а його якість – твердість, міцність, тягар. Тому й говоримо про серце, яке не камінь, або про камінь на серці чи наріжний камінь певної справи тощо, пов’язуючи ці якості з відповідними проявами людського життя. Справді, там навіть каменя немає – тільки його образ, в якому домінують певні якості.

Естетичне реалізується внаслідок перенесення ознак і суттєвих рис предметів або явищ на інші, що дає змогу через оцінку цих предметів або явищ виразити сутність людського ставлення до дійсності. Рушничок, наводить приклад автор, цей дорогий подарунок матері, виступає образом людської долі, що стелиться перед кожним. І в повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” проникливий читач бачить не старого рибалку-неборака чи недоброзичливе море, а впевнюється, що людину можна знищити, але не перемогти.

Отже, переконує А. Лісовський, художній твір реалізується тоді, коли його буквальний зміст набирає здатності бути носієм іншого, не вираженого словами змісту, що виступає як відкриття читача, є продуктом його уяви, думок і почуттів. Художній світ, створений автором, починає жити своїм духовним життям і входить у реальний світ інших людей – читачів, здійснюючи на них особистісний вплив.

Ідеї Антона Михайловича, представлені в цій книзі, знайшли свій подальший розвиток у працях інших методистів, дали змогу вийти на морфологічний шлях аналізу твору [1-2].

Названий науково-методичний посібник А. Лісовського має й неабияке практичне значення: автор доказово міркує про зміст навчальних програм і книг, літературний розвиток учнів та їхню мовленнєву культуру, піднімає актуальні проблеми сучасного уроку літератури, дає конкретні поради щодо читання й аналізу художнього твору, посилаючись на приклади української та зарубіжної літератур.

“Морфологія художності…” – досить помітне явище в сучасній методичній науці й шкільній практиці вивчення літератури, служить надійним компасом, який допоможе читачеві дістатись глибоких надр художнього твору й прилучитись до світу думок і почуттів, виражених у ньому.

Література

1. Ситченко А. Морфологічний аналіз художнього твору // Наукові записки. – Вип. 64. Част. 2. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. – С 175-180.

2. Ситченко А. Л. Варіант морфологічного аналізу вірша Ф. Тютчева “Я знаю в праосені пору…” // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №1. – С 21-22.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Про науково-методичний посібник А. М. Лісовського Морфологія художності твору і вивчення літератури в школі