ПРО НАЦІОНАЛЬНУ СВОЄРІДНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО РОМАНУ XIX СТОЛІТТЯ – Золоте століття роману

Історичні події, які переживала Росія у XIX столітті, вплинули на активний розвиток жанру роману в літературі.

Російський роман для суспільства XIX століття став справжньою “енциклопедією життя”. У ньому знайшли своє відображення філософські, моральні та соціальні пошуки, сумніви і сподівання тогочасного суспільства. Письменники ставлять собі завдання розкрити причини соціального зла у світі, показати у своїх творах достовірні картини, створити такі історично конкретні характери, в яких будуть утілені найважливіші закономірності епохи.

Великий внесок у розробку жанру роману в російській літературі XIX ст. зробили насамперед Олександр Пушкін (“Євгеній Онєгін”), Михайло Лєрмонтов (“Герой нашого часу”), Іван Тургенев (“Батьки і діти”), Олександр Гончаров (“Обломов”).

Слідом за “маленькою людиною” в російську літературу приходить “зайва людина”. Типовим представником “зайвих людей” став дворянин Дмитро Рудін у романі Івана Тургенева “Рудін”. У сформованих суспільно-політичних умовах люди, подібні до тургеневского персонажа, не знаходять застосування своїм талантам, не можуть самореалізуватися, а тому страждають.

У російському романі 60-х років утверджується образ “нової людини” – героя-демократа. Він точно знає, чого хоче. Персонажі цього типу, такі як Євген Базаров (роман “Батьки і діти” І. Тургенева), представлені як противники застарілої моралі і державного устрою. Дія, вчинок, практика – ось суть їхнього існування. Ці “нові” люди – “нігілісти”.

У романах Федора Достоєвського і Льва Толстого розкривається одна з особливостей роману – його здатність через поглиблений психологізм втілювати загальнолюдський зміст в особистих долях і переживаннях героїв. Людина і світ в зображенні Толстого і Достоєвського перебувають у постійній взаємодії. Героям їхніх творів важливо зрозуміти таємницю людської особистості, основу світобудови.

Завдяки творчості цих письменників жанр роману досягає своїх вершин, зокрема широко висвітлюються різні сфери життя, глибоко аналізуються соціальні проблеми, розкривається внутрішній світ персонажів. У цей період успішно розвивається соціально-психологічний роман (“Злочин і кара” Ф. Достоєвського, “Анна Кареніна” Л. Толстого) і водночас створюється епопея (“Війна і мир” Л. Толстого).

Отже, гуманізм, співчуття до “знедолених та скривджених”, глибина психологічного аналізу, уміння проникати в складні процеси суспільного життя і водночас відчувати приховані почуття людської душі, утвердження образу активного борця за правду зробили російський роман XIX століття одним із найважливіших явищ в історії світового художнього слова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПРО НАЦІОНАЛЬНУ СВОЄРІДНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО РОМАНУ XIX СТОЛІТТЯ – Золоте століття роману