ПРО КНЯГИНЮ ОЛЬГУ – ЛІТОПИСНА ОПОВІДЬ

Жила ж Ольга з сином своїм Святославом,

І навчала його мати хреститися,

А він не зважав на те, ані дослухався того,

Але коли хто з власної волі хотів хреститися,

То не забороняв, але осуджував того.

Для невірних-бо віра християнська – то потворність,

Бо не знають і не розуміють ті, хто в тьмі ходить,

І не відають слави Господньої,

Бо одебеліли27 серця їxні,

І тяжко вухами чують, а очима бачать.

Рече-бо Соломон: “Діяч нечестивих далекий від розуму,

Бо кликав вас – і не послухали ви,

І вам поклав слова – і не зрозуміли,

Але ради мої ви відкинули,

І звинувачень моїх не приймаєте,

І зненавиділи-бо премудрість,

І не захотіли страху Господнього,

І не хотіли приймати поради моєї,

І погорджували всіма моїми звинуваченнями!”

Так і Ольга часто говорила:

“Я, сину, пізнала Бога і радуюся,

А коли і ти пізнаєш Бога, то почнеш радуватися”.

Він же не приймав того, кажучи:

“Як я можу один іншу віру прийняти?

Та ж дружина моя з цього буде сміятись”.

Вона ж рече йому: “Охрестишся ти

І всі інші те саме зроблять”.

Він же матері не послухав і далі справляв звичаї поганські,

Не відаючи, коли хто матері не слухає, в біду впадає,

Як сказано: “Коли хто батька чи матір не слухає,

Хай умре”.

Це ж тому Святослав гнівався на матір.

Соломон же сказав:

“Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере,

Хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває”.

“Картання безбожників – як мозоль для них”.

“Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він”.

Одначе Ольга любила сина свого Святослава, кажучи:

“Хай буде воля Божа. Коли Бог захоче помилувати рід мій

І землі Руської, хай вкладе їм у серце бажання Бога,

Як то і мені Бог дарував”.

І, це кажучи, молилася за сина

І за людей всі дні і ночі,

І наставляла сина свого до змужніння його

І до його повноліття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ПРО КНЯГИНЮ ОЛЬГУ – ЛІТОПИСНА ОПОВІДЬ