Прихід до влади П. Дорошенка
Влітку 1665 відбувається зміна лідера на Правобережжі. У серпні його вже змістив Петро Дорошенко. Дорошенко походив із старовинного козацького роду. Його дід був реєстровим гетьманом, сам він з юних років козакував, брав участь у повстання Б. Хмельницького і пройшов шлях від рядового козака до гетьмана. У низці різних українських гетьманів доби Руїни він вигідно відрізнявся принциповістю, умінням ставити інтереси Українського гетьманства вище особистих. Але об’єктивно його політика союзу з Туреччиною обернулася для України страшними жертвами і Руїною.
Дорошенко став гетьманом, заручившись підтримкою татарських мурз, як лідер кримсько-турецької опозиції. Однак деякий час гетьман дотримувався зовнішню вірність і польському королю.
В умовах від’їзду Брюховецького до Москви, Дорошенко почав активно встановлювати свій вплив у тих регіонах Правобережжя, які після повстання 1664 відійшли під владу Лівобережного гетьмана. До середини вересня почався перехід міст на бік Дорошенка, насамперед Кальницького і Брацлавського полків. Сили Дорошенко становили до 20000, в Брюховецький раніше знаходився в Москві і не займався питаннями військової допомоги Правобережжю.
У березні під Білою Церквою Дорошенко провів раду, на якій було прямо заявлено, щоб у містах польських людей ніде не було, а які нині є, і тих б геть вислати. Крім того, було вирішено з усіма Заднепрскімі містами “поклонітца” до хана Кримському і по весні разом з ордою йти на Лівобережну Україну війною.
До весни положення Брюховецького сильно погіршився. Козаки і старшина були незадоволені самовільними розправами гетьмана, а також новою системою відправки неугодних в Москву. Крім того, відповідно до рішень Московських статей, почався перепис лівобережного населення, яку проводили російські воєводи. Треба відзначити, що хоча ще за умовами статей Богдана Хмельницького 1654 передбачалася виплата податків у царську скарбницю, Україна так нічого і не платила. Перепис 1666 повинна була змінити цю ситуацію. Однак вільне населення Лівобережжя сприйняло появу переписувачів як замах на їх особисту свободу.
Відбуваються перші повстання на Лівобережжі, що охопили спочатку Переяславський полк. Поява Дорошенко і татар на Лівому березі дали додатковий поштовх повстання.
До того ж стало відомо про підготовку перемир’я між Росією і Річчю Посполитою. В умовах відмови царського уряду захищати від Дорошенка прорусски налаштовані території Правобережжя і після “злодійського” догляду із Запоріжжя російського загону (з огляду на відмову Московською державою на російсько-польських переговорах від Запоріжжя на користь поляків), страшне невдоволення і бунти охопили все Лівобережжя. Переяславські козаки вбили свого полковника Данилу Єрмоленко і обложили місто. Російський гарнізон був знищений. Після цього весь Переяславський полк і представники багатьох міст оголосили про перехід на бік короля.
Брюховецький спочатку хотів заглушити це невдоволення терором – засилав старшину, радив спалювати непокірні села і містечка, а населення бити. Але рух ставало все сильніше.
Після цього Дорошенко зі своїми однодумцями присягнули Кримському хану на вічне підданство.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)