ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

І день і вік однаково минають. Не задержать

Нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить,

І перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа,

Час виростає й меж не має й нас німить.

Так на минулого й майбутнього раменах

Повішено, мов плахту, долю нашу.

Ми – ланцюга поодинокі звена,

Ми – відтинок малий зі стрічки часу.

Це наших днів звичайна тут дорога,

Не падає ніщо до безвісті води.

Віддати треба нам життю щомога,

А треба кожному, ще поки молодий.

Тепер ще квітка дійсності надією цвіте,

Не кидає ще тіні дерево зневіри.

Хоч знає, що морози, серце вірує проте

І ліктями ужитку правди ще не мірить.

Для молодих плечей легкий є неба в’юк,

В одноманітності не явиться нам позіх.

О, не словами уст, але словами рук

Співати будем пісню на життя порозі.

Вітай життя! Що біль даєш, і щастя,

І красу, і сум, і горе. В мені юний пал вне вмер ще.

Вітай життя! І на привіт тобі я понесу

М’яке, та в панцир крицевий закуте серце.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ