Прислів’я та приказки. Народне уявлення про довколишній світ та його оцінка в прислів’ях і приказках. Краса і мудрість цього жанру усної народної творчості
Мета: ознайомити учнів з одним із жанрів усної народної творчості – прислів’ями і приказками; розвивати вміння осмислювати літературознавчий матеріал; виховувати інтерес в учнів до народної творчості, почуття гордості за свою Вітчизну, її культурну спадщину.
Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.
Засоби навчання: підручник, збірка українських прислів’їв та приказок.
ТЛ: прислів’я, приказка.
Епіграф до уроку:
Перебіг уроку
Народ скаже, як зав’яже.
Народна творчість
I. Організаційний момент.
II. Перевірка домашнього завдання.
_________________________________________________
_________________________________________________
III. Актуалізація і корекція опорних знань.
Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Усна народна творчість це – …
– “Фольклор” у перекладі з англійської означає…
– Назвіть відомі вам жанри фольклору.
_________________________________________________
_________________________________________________
IV. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація уміння.
Слово вчителя.
Учені вважають, що загадки, прислів’я та приказки – це одні з найдавніших жанрів, а тому, вживаючи їх час від часу в нашому повсякденному мовленні, ми, можна сказати, торкаємося найглибшої нашої історії – тих уявлень і поглядів на світ і людину, якими жили наші пращури. Науковці вважають, що більшість прислів’їв та приказок були створені до XVII ст. Тому кожен з нас повинен це пам’ятати, а відтак зберігати й примножувати ці багатства. Так, саме примножувати, адже кожна епоха в житті нашого народу відображалася й продовжує відображатися в цих невеличких, але цікавих і влучних висловах, якими є приказки, прислів’я.
Першим збірником українських прислів’їв і приказок вважається книга М. Номиса “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864). Пізніше збирали і видавали окремими книгами українські прислів’я І. Франко, автор словника російської мови Володимир Даль. Зусиллями цих людей до нас дійшло близько 15000 унікальних перлин народної мудрості.
Запас учнями в зошитах дати і теми уроку.
V. Сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
Формулювання визначень.
– Який вид народних творів називається прислів’ям, а який – приказкою?
– Чим прислів’я і приказки подібні, а чим відрізняються?
_________________________________________________
_________________________________________________
Орієнтовний матеріал для вчителя.
Прислів’я і Приказки належать до малих (форм) жанрів усної народної творчості. У них життєво втілені мудрість, образність, правдивість. Виникають прислів’я постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Наприклад, “Книга вчить, як на світі жить”, “Хто рано встає, тому й Бог дає”.
Прислів’я та приказки не потребують особливої обстановки і широкої аудиторії. Справді, ніхто спеціально не збирається в гурт, щоб послухати прислів’я, як слухають думи, казки та балади. Не приурочують їх до подій, як обрядову пісенну творчість. “Пословиця до слова мовиться”, – тобто говориться тоді, коли потрібно наголосити, підкреслити, виділити основну думку з усього, перед тим сказаного, або дати лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому. Наче промінь прожектора, прислів’я вихоплює найсуттєвіше.
Прислів’я в дуже стислій формі викладає одну якусь думку. Найчастіше воно становить усього одне просте чи складне речення. При цьому прислів’я висловлює думку влучно й дотепно, звучить злагоджено, в багатьох з них є співзвучні слова. У прислів’ї висловлюється закінчена думка, подано невеликий висновок. Наприклад: “Вік живи – вік учись”, “Вчитися ніколи не пізно”.
Отже, Прислів’я – стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження.
Ознаки:
А) узагальнення народного досвіду;
Б) повчальність;
В) стислість і ємкість висловленої думки;
Г) влучність і поетичність;
Г) використання в прямому і переносному значенні;
Д) малий обсяг.
Приказка тільки натякає на висновок або дає дотепну оцінку події чи людині. У ній висловлюється незакінчена думка. Приказка – образний вислів, який стисло і влучно визначає якесь явище життя. Порівнюючи прислів’я з приказкою, народ каже: “Приказка – цвіт, а прислів’я – плід”.
Через приказку виражається ставлення до чого-небудь: “Ні сіло ні впало”; “Без сьомої клепки в голові”; “Через дорогу навприсядки”; “Про вовка промовка”.
Приказка – це образний вислів, який дає яскраву оцінку певного явища, побудований як незакінчена думка, але містить натяк на висновок.
Ознаки:
А) висловлює незакінчену думку;
Б) відсутній повчальний зміст;
В) часто це лише половина прислів’я.
Прислів’я та приказки складалися на найрізноманітніші теми:
· про природу,
· хліборобський календар,
· науку, розум,
· працю, досвід,
· мораль, вади вдачі та ін.
_________________________________________________
_________________________________________________
Робота з підручником.
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
Фізкультхвилинка.
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
Лінгвістичне спостереження.
– Відмінність між прислів’ям і приказкою проілюструємо, зіставивши ці два жанри:
1. Чужими руками жар загрібати – Приказка (на висновок натякається).
2. Чужими руками жар загрібати легко – Приспів’я (є висновок).
– Характерною особливістю прислів’їв є побутування їх у кількох варіантах. Особливо багато варіантів мають старі класичні прислів’я на зразок:
1. Біда спить, а Бог біді гаразд ладить.
2. Біда сама не ходить, а сто за собою водить.
3. Біду треба рідким гребенем чесати.
_________________________________________________
_________________________________________________
Виразне читання прислів’їв та приказок.
– А тепер пригадаймо особливості виразного читання приказок та прислів’їв:
А) прислів’я читають і промовляють уповільнено, щоб підкреслити значимість їх змісту;
Б) найважливіше слово в кожному мовленнєвому такті виділяють логічним наголосом;
В) інтонації під час їх вимови, залежно від змісту, можуть бути розповідні, окличні з різними відтінками почуттів.
– Отже, виразно прочитайте прислів’я, поділіть текст (усно) на мовленнєві такти, визначне в них слова з логічним наголосом, визначте інтонацію.
Учні читають з підручника влучні народні вислови (за тематичними блоками), пояснюють значення і підтекст (якщо є).
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
VI. Узагальнення і систематизація знань.
Інтерактивна вправа “Незакінчені речення”.
– Доповнити незакінчені прислів’я.
· Згода будує, а…
· Шабля ранить голову, а…
· Під лежачий камінь…
· Книжка вчить…
· Слово не горобець…
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
– Визначити у прислів’ях та приказках художні засоби (гіперболи, метафори, синоніми, антоніми, омоніми, порівняння, епітети), за допомогою яких створюється образність мовлення.
1. Свій край – як рай, чужа країна – як домовина.
2. Рідна сторона – мати, чужа – мачуха.
3. Своя хата – своя правда, чужа хата – гірше каторги.
4. Пташка красна пір’ям, а людина – знанням.
5. їсть за вола, а робить за комара.
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
VII. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.
Бесіда.
– Які прислів’я вам найбільше запам’яталися і сподобалися?
– Навести приклади прислів’їв, пояснити їх зміст.
– Яка спільність і відмінність прислів’їв і приказок?
– Що в основному характеризують прислів’я та приказки?
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
Учитель. Отже, прислів’я та приказки – складова частина культури українського народу, його неоціненний скарб, яким він володіє з незапам’ятних часів і яким збагачує теперішні та молодші покоління людства. Прислів’я та приказки виникають постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Народні прислів’я і приказки збагачують нашу мову, допомагають стисло й образно висловити нашу думку. Ось чому потрібно запам’ятовувати прислів’я та приказки і вживати їх у власному мовленні.
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
VIII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
– Опрацювати відповідний матеріал підручника.
_________________________________________________
_________________________________________________
– Дослідити, які прислів’я і приказки побутують у вашій родині. Записати їх.
– Скласти твір-мініатюру за одним із поданих прислів’їв чи приказок.
1. Поспішиш – людей насмішиш.
2. З ким поведешся, того й наберешся.
3. У невмілого руки не болять.
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
(2 votes, average: 2.50 out of 5)