Природа – вона така різна
Природа… Вона така різна, але єдина для всіх. Взимку всі навколо біле, вкрите чистим білим снігом. Гілки дерев схилилися під його вагою. Небо чисте, блакитне, лише де-не-де видніються легкі хмари. Сніг скрипить під ногами, морозець щипає за щоки… Навесні природа оживає. Під першими сонячними променями з’являються проліски. Сонце дає всім і життя, ніжно прігрев землю. Кожна рослина прагне якнайшвидше з’явитися з-під землі. А яка краса, коли починають цвісти сади! Вишні, яблуні, абрикоси – все дерева стоять, немов облиті м’яким білим туманом, гудуть над ними бджоли і джмелі… Краса невимовна! А небо блакитне-блакитне, залите сонячним світлом…
Потім весна змінюється влітку. Довгі, сонячні дні поступаються коротким теплим ночами. Над головою – ясне зоряне небо… А які чудові літні ранки! Сонце повільно встає над горизонтом, стелиться туман над землею… На траві і квітах – прозора роса переливається, ніби діаманти. Під деревами густо росте трава, квіти радують око. А пташки співають мелодійні пісні… І поступово ночі стають холоднішими, починає жовтіти листя, сохне трава… Так настає осінь, по-своєму прекрасна і чарівна. Вона така різнобарвна, різноманітна. Спочатку ніби і не проходило літо: теплі, іноді і спекотні дні, пишні квіти… Тільки ночі залишають після себе пожухлі від холоду листочки.
Далі – пишна, золота осінь. Дерева стоять у всій красі, навколо – різнобарв’я зачаровує зір. Пізніше приходить сумна дощова осінь. Але за нею так добре спостерігати! Зачаровує сіре небо, темні хмари, краплі дощу на вікнах… А як добре загорнутися в ковдру, зробити запашного чаю і спостерігати за тим, як ці краплі повільно стукають у вікно… Осінь ніби заспокоює, дарує рівновагу. Та й природа, засинаючи під тихі осінні мотиви, як ніби напивається дощем після літньої спеки і спраги… І знову приходить зима…
Природа дуже різна в усі пори року. Часто ми ображаємося на холодну зиму або занадто спекотне літо, на докучливі осінні дощі. Але природа, на відміну від нас, людей, стабільна: після осені обов’язково буде зима, а після весни – літо. І не можна сказати, що саме в якусь окрему пору року природа нашої Батьківщини найпрекрасніша, адже чарівність є у кожної з них! Хтось більше любить зиму, інший – літо, комусь подобається весна… І це прекрасно! Хочеться сказати, що і людина багато в чому залежить від природи, від змін в ній. Так взимку часто настає період спокою, коли нічого не хочеться робити, зате навесні, разом з теплом до нас приходить бажання змін, прагнення діяти і досягати вершин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)