Природа Тунісу

Туніс знаходиться у Північній Африці. Площа цієї невеликої країни становить 164000 км². По своїй конфігурації Туніс схожий на трикутник, витягнутий з півночі на південь. Також Туніс нагадує крило птаха, другим крилом є Марокко, а тілом птиці – Алжир. Тому мешканці Магріба, порівнюють обриси Магріба з птахом.

Туніс межує з Лівією та Алжиром. Схід і північ Тунісу омиває Середземне море, на відстані 150 км від узбережжя Тунісу знаходиться італійський острів Сицилія.

Берегова лінія.

Північ і схід Тунісу омиває Середземне море. На сірчаному узбережжі країни до моря підходять відроги гір і берега, тому обривисті і скелясті з великою кількістю маленьких бухт. Тут до берега близько підходить глибоководна западина Середземного моря (глибина більше 2000 м).

Туніський затоку з островами Зембретта і Зембра глибоко вдається в сушу.

Східне узбережжя Тунісу нице і на деяких ділянках заболочене. Південніше затоки Хаммамет йдуть піщані мілини, які оточують численні острови. Тут глибина становить не більше 40-50 м. Східне узбережжя має прекрасні піщані пляжі і м’який клімат. Це туристичний район Тунісу, в якому розташовані популярні серед відпочиваючих міста Туніс, Набуль, Хаммамет, Сус, Монастір.

Рельєф.

Гори Атлас займають північно-західну частину Тунісу. Це невисокі гори, що не перевищують 1200-1400 метрів. Хребти Атласу простягаються у Тунісі з північного сходу на південний захід. Таке простягання не є перепоною на шляху повітряних мас з півночі, однак хребти Атласу, що знаходяться в Алжирі і Марокко затримують вологу західних повітряних мас.

Решта території країни – равнінна і відкрита впливу Сахари – найбільшої пустелі світу.

Територія Тунісу ділиться на чотири природних райони: Телль, Степ, Сахель і Сахара (Південь).

Телль знаходиться на північному заході Тунісу. Це гірська країна, освоєна і обжита, сприятлива для тваринництва і землеробства. У рельєфі Телля панують Атлаські гори, які тягнуться з території Алжиру. У Тунісі Атлас утворює три хребти: Тель-Атлас, Тебесса і Туніський хребет. Відроги Туніського хребта тягнуться на північний схід Тунісу. У західній частині хребта на стику з хр. Тебесса знаходиться найвища точка країни – гора Джебель-Шамбі (1544 м). Тут же височіють гори Джабель-Тіуша і Джабель-Семмама. За місцевою легендою, у ці гори був перетворений караван паломників. Гори ці суворі й за особливостями своєї будови схожі на Альпи. Скелясті вершини тут здіймаються над глибокими ущелинами. У центральній і східній частині Туніського хребта вершини мають куполоподібну форму.

Степ. Туніська степ розташована південніше Телля. Ця назва не відповідає визначенню степів. Швидше туніська Степ є напівпустелею: її обширні піщані рівнини покриті високою травою альфою, схожою на осоку. У Степу є безстічні западини гігантського розміру: Великі Шотт: Шотт-Джерід (5000 км), Шотт аль-Гарса (1300 км) та інші. Шотт розташовані нижче рівня моря і заповнені солонуватою водою. Западина Шотт аль-Гарса є найнижчою точкою Тунісу (-17 м). Також в Степу багато сухих русел – вадей. Вони харчуються водою, що стікає з гірських схилів і грунтовою водою, а влітку пересихають. Ваді впадають у западини, звані себхами. Дно Себха покрито засоленої глиною. Після дощів себхи перетворюються воболота, деякі з них заповнені водою весь рік. Висохлі ділянки Себха і Шотт покриті білосніжним нальотом солі, яка не яскравому тропічному сонці сліпить очі.

Туніська Сахара (Південь). На південь від Великих Шотт Туніська Степ переходить в Сахару. Східна частина Туніської Сахари – кам’яниста пустеля Хаммада. Скелясті освіти Хаммаді під дією вітру придбали дивовижну форму, що нагадує руїни замків або казкових істот. Західна частина Туніської Сахари – піщано-щебнистая пустеля Сарир. Це безкраї простори пісків, присипаних щебенем. На південному заході піску стає все більше – тут простягається пустеля Рмель-ель-Абіод – північні райони пустелі Великий Східний Ерг. Для цього району Тунісу характерні часті міражі. Великий Східний Ерг – величезна піщана пустеля площею понад 100000 км². Його основна частина знаходиться на території Алжиру, в Туніс заходить край Великого Ерга. Дюни цієї пустелі мають світло-жовтий колір і рельєфні гребені, паралельні переважаючим вітрам. Деякі дюни мають висоту до 300 м, зазвичай вони розділені між собою Гасси – галечниково-глинистими проходами. Вважається, що нескінченне моря піску умиротворяє людини.

У Туніської Сахарі є природні та штучні оазиси. Природні утворилися в місцях виходу підземних вод, а штучні почали створювати в останні десятиліття допомогою артезіанських колодязів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Природа Тунісу