Природа самообману
Психіка людини влаштована таким чином, що люди постійно обманюють самі себе, шукають виправдання своїх помилок і будь-яким негативним проявам, які шкодять насамперед їм самим. У чому ж справа, чому нам так складно бачити реальну картину, чому колоду у власному оці здається непомітним? Так все тут дуже просто, це наша природна адаптація налаштована таким чином, щоб ми по-перше мали досить високу самооцінку, що дозволяє досягати вагомих результатів по життю, а по-друге якщо винні не ми, значить хтось інший, а отже і виправляти ситуацію необхідно іншій людині, а це вже бажання придушувати і підкоряти. Може скластися враження, що я занадто все заплутав і ускладнив, проте саме так справи і йдуть в дійсності, немає сенсу займатися самообманом, якщо не подивитися на це більш глибоко. Ясна річ, що для продуктивності важливо бути реалістом і мати реалістичну самооцінку, ну які можуть бути виправдання вашим невдач, коли треба йти до результату? Але тут звичайно все зводиться до ідеального балансу всередині нас, якби ми вміли його досягати, ми б ймовірно були богами, а так виходить, що в якійсь мірі самообман корисний, так як має відношення до самооцінки, яка не повинна бути нижче плінтуса, немає сенсу постійно себе картати і вважати невдахою.
Проте і безглузде виправдання всіх своїх невдач в своїх власних очах, призводить до повторення одних і тих же помилок. Тут в людині розвивається етап дорослішання, адже чим старше і мудріше ми стаємо, тим менше бачимо сенсу в самообманом, адже з віком наше ЕГО стає більш стійке до самокритичності, і не робить негативного впливу на самооцінку. В принципі якщо підходити до життя з точки зору постійних розрахунків, то сенсу в усіх цих завищених або занижених самооцінці взагалі не буде, людина стає в такому разі чимось на зразок кіборга, він просто вираховує і прораховує комбінації, які приведуть його до бажаної мети. Все це знову-таки приходить з віком, ну звичайно якщо людина розвивається і його психіка знаходиться в повному порядку. У разі ж якщо розвиток закінчується на підлітковому етапі, то нічого мудрого від такої людини чекати не доводиться, а після певного вікового етапу, ці люди потихеньку стають маразматик. Але це вже зовсім інша тема, побічно переплітається з цієї, де все-таки самообман має місце бути в переважній більшості випадків. Ну і скільки не розбирається його природу, ясна річ, що також в більшості випадків, самообман це негативний прояв, яке по-перше не дає рости належним чином, визнаючи свої помилки, навчаючись на них і запобігаючи їх повторній появі. Ну а по-друге, це просто неадекватна реакція на власні вчинки, а отже всі ваші дії будуть далекі від досконалості.
Таким чином виходить, що простіше виробити в собі достатню самодисципліну, завести начальника і підлеглого в одній особі, ніж вивести свій самообман на свідомий рівень, розбираючи всю його природу до самого першого кореня, як написано вище. Самообман з його впливом на нашу самооцінку, розрахований насамперед на пошук джерела ваших проблем поза вас самих, проте це надто дороге задоволення, і не кожен настільки сильний, щоб підпорядковувати собі зовнішні ресурси, а ось вміле підстроювання під дійсність, може вирішити безліч проблем. Тобто простіше кажучи, тільки могутня людина, що не залежить від зовнішніх чинників, може дозволити собі зайве завищену самооцінку, відповідно самообман, при якому він завжди буде прав і ніколи не помилятися, та й то, голодні шакали тільки і чекають, поки їх жертва зробить помилку, достатню для того, щоб її розірвати. Тому звичайно треба тримати баланс, між самообманом і тієї самооцінкою, яку ви маєте завдяки йому, і самодисципліною, при якій ви вимагаєте від себе об’єктивності та результативності.
Взагалі за своїми спостереженнями можу сказати, що людина не придушений психічно в дитинстві, в принципі в самообманом не сильно потребує, компенсувати брак впевненості в собі таким чином, щоб себе вважати межею досконалості немає сенсу, адже ніхто не переконує в протилежному. Тому так важливо виховувати дітей таким чином, щоб вони відчували себе досить впевнено, не ідеалом, до нього треба прагнути, але ні в якому разі не гірше інших, взагалі нікого. Ніяких порівнянь тим більше в гіршу сторону проводити не потрібно, дитина або перемагає, або тимчасово не робить цього, але не програє в тому сенсі, що це повна катастрофа, інакше потім лише самообман дозволить компенсувати всі ті психічні травми, при яких страждає впевненість в собі. Це ось теж все до коренів самообману має відношення, тобто, до його витоків і змістом, адже всі таємниці людської психіки приховані в його особистих інтересах, заснованих на його основний інстинкт виживання.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)