Природа Південного Уралу: рослини, тварини
Південноуральські природні ландшафти формувалися протягом мільйонів років. Безліч кліматичних зон, різноманітність рельєфу створили умови для того, щоб гірські хребти, тайгові ліси та мальовничі рівнини співіснували в межах одного російського регіону. Фантастична краса дзеркальних озер і глибоких річок, в більшості своїй беруть початок у найбільшої гори Іремель, оспівувалася в стародавніх легендах і переказах про багатства землі уральської.
Південний Урал досі до кінця не изведан і таїть в собі ще багато загадок.
Різноманітність природних зон зіграло визначальну роль у формуванні рослинного світу Південного Уралу. Висотна поясність, якої традиційно характеризується гірський рельєф, ускладнила його рослинний склад. Перебуваючи в трьох природних зонах, на території Уралу виростають близько півтори тисячі рослин.
Уральські гори є свого роду прикордонної грядою між європейськими й азіатським схилом. На вершинах гір висотою більше кілометра рослинності практично немає: лишайники, тундрові різнотрав’я і ягоди (брусниця, лохина, водянка, качім уральський). З західного схилу виростають тайгові хвойно-широколистяні ліси. Більш поширені соснові і мішані липово-соснові упереміж з дубом, кленом і різними чагарниками.
У високогірній частині головне місце займають тайгові ліси з ялиці, сосни і модрини, які деякий час активно вирубувалися. На їх місці стали з’являтися осикові і березові переліски, що чергуються з луками.
Вище тайги – переважно рідкісні і низькорослі ліси, так зване криволісся. Нормальному розвитку рослин заважає короткий вегетаційний період, пов’язаний з пониженням температури і збільшенням каменистости грунтів.
Що цікаво, місцями проста рослинність чергується з альпійськими луговими полянами, складеними з горця альпійського і вітрогонки пермської.
Ближче до рівнин соснові і листяні вибірки перемежовуються обширними різнотравними степовими зонами.
Три рослинні зони: тундрова, лісова і степова – стали місцем постійного проживання численних представників тваринного світу. Велика кількість різновидів рослинності дозволило зберегтися на Південному Уралі рідкісним і нечисленним тваринам, при цьому представниками степових зон відрізняється тільки цей регіон. Гризуни проживають тут удосталь: ховрахи, хом’яки, тушканчики і полівки.
“Компанію” хижаків – бурих ведмедів, росомах, рисей, хутрових тварин – песців, соболів, білок, з птахів глухарів і рябчиків доповнюють види, які традиційно вважалися жителями більш північних районів, але слідом за переміщенням рослинності в тепліші зони мігрували.
Північного оленя сьогодні нерідко можна зустріти і на території Південного Уралу.
Уральський тваринний світ відрізняється від популяцій інших регіонів великою різноманітністю степових птахів і промислових ссавців (35 видів). Степовий орел, лунь, дрохва, куріпка, журавель степовий, рогатий жайворонок – жителі переважно южноуральской степу.
Температурні відмінності між північчю і півднем Уралу найбільш різко виражаються влітку. Якщо на півночі рівень термометра рідко піднімається вище позначки +6 градусів, то жителі Південного Уралу можуть насолоджуватися літньою спекою в 22 градуси. Взимку ці відмінності менш помітні, найнижчий поріг січневого морозу становить -16 – -20º.
Незважаючи на велику протяжність Уральських гір, кліматичний фон більш залежить від їх висоти. Оскільки Уральські гори недостатньо великі, для того щоб вплинути на формування нетипового клімату, в регіоні можна спостерігати лише деякий зсув температурних ознак сусідніх зон. Весна тут більш коротка, а осінь затяжна.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)