Природа і населення Малі
Північну частину Малі займає пустеля Сахара – один з найбільш посушливих і жарких регіонів світу. Повітря сухе, небо безхмарне, рослин і тварин майже не видно. Якщо Сибір – безкрає “зелене море тайги”, то Сахара – “жовте море піску”. Правда, на шляху можна зустріти і кам’янисті ділянки, і нафтові вишки, і оазиси з фініковими пальмами, інжиром, пасуться козами.
У Малі Сахара така ж, як і в інших країнах Африки, але поступово на південь від пустеля переходить в напівпустелю (тут більше опадів) і з’являється деяка рослинність (корм для худоби), багато акацій. Починають попадатися тварини – газелі, антилопи, гепарди. Це – Сахель (у перекладі з арабської – берег) – смуга сухих саван вздовж південного кордону Сахари. Так цей район назвали ще в давнину торговці, пускають через Сахару в подорож, за ступенем небезпеки порівнянне з океанським плаванням. Єдине заняття тутешніх жителів – кочове тваринництво. Все життя кочівників (їжа, житло, транспорт) пов’язана з тваринами: козами, вівцями, верблюдами. Багаторічний інтенсивний випас тут привів до витоптування і виїданням убогого рослинного покриву і до настання пустелі з півночі. Тепер це зона голоду, боротьбі з яким присвячено спеціальну програму ООН. У найбільш посушливі роки тут траплялися справжні катастрофи, що приводили до масового падежу худоби і голодної смерті тисяч людей.
Чим ближче до півдня Малі – тим більше стає опадів, і поступово з’являються високотравні савани (аналог степів та лісостепу) з багатим рослинним і тваринним світом.
Через південно-східні райони Малі протікає величезна, вигнута на північ закрут (закрут – вигин русла річки) річки Нігер з численними протоками і острівцями. Як кажуть африканці, тут “верблюд зустрічається з човном”. У сезон дощів (з липня по жовтень) паводкові води приносять родючий мул. Місцеві жителі займаються не тільки тваринництвом, але і землеробством. Для вивезення в інші країни вирощують арахіс і бавовник, використовуючи для поливу води Нігеру. Далеко від річки обробляють посухостійкі культури – просо, сорго, неполивного рис, а також поширені в Африці ямс і кассаву, чиї бульби нагадують солодка картопля.
У Малі живуть кілька десятків народів, більшість яких належить до негроїдної раси. Вони розмовляють різними мовами, а щоб розуміти один одного, використовують мову колишніх колонізаторів – французький. Міст мало, звичний пейзаж – низькотравні савани з рідкісними полями проса і сорго, гайки акацій, стада антилоп. Найбільше місто – столиця Бамако, а найвідоміший – Томбукту.
Від Томбукту на південний схід за стародавніми і густозаселенними плато і плоскогір’ями знаходиться велика Гвінейська затока. Савани поступово змінюються вологими тропічними лісами. Однак у багатьох місцях ці високостовбурні багатоярусні ліси вирубані, землі розорані і зайняті посадками какао і кави.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)