Природа Алтаю: рослини, тварини і пори року
Алтайські гори розташовані в самому центрі Азії на території відразу чотирьох держав: Росії, Казахстану, Китаю і Монголії. Алтаем прийнято називати російську частину гірської системи.
Алтай – унікальне місце. На стику природних зон, в самому центрі материка, на рівному віддаленні від Тихого, Індійського і Північного льодовитого океанів природа створила дивовижний край синіх озер, високих круч, непрохідною тайги, сухих степів і обширних і багатих лугів. Тут руське старообрядництво давно змішалося з культурою Азії, тут скакали кінноти Чингісхана, а першопрохідці шукали шлях в загадкову Шамбалу. Алтай – це своєрідний мікс азіатського колориту і слов’янського світу, архаїка і сучасність “в одному флаконі”.
Настільки ж унікальна і природа Алтаю. Велику частину території займають гори, суцільно порізані річковими долинами і міжгірськими котлованами. На Алтаї налічується понад 200 000 річок і озер, і в більшості своїй це гірські річки – з чистісінькою водою, сильною течією, крутими порогами і сильними перепадами.
Вся територія Алтайського краю займає трохи більше 167 000 кв. км. І на такому відносно невеликому просторі представлено відразу 6 природних зон: тундра, ліс, степ, напівпустеля, субальпійська і альпійська зони.
У 2002 році відразу 5 природних об’єктів на Алтаї були включені у Всесвітній список природної спадщини ЮНЕСКО.
Своєрідність рослинного світу Алтаю обумовлено неординарністю рельєфу, особливими кліматичними умовами і особливостями історичного розвитку. Тут представлені практично всі рослини, характерні для північної і центральної Азії та європейської частини Росії.
Одне з найвідоміших чудес Алтаю – стрічкові соснові бори. Такого пріродообразованія немає більше ніде у світі. Відразу п’ять років соснових борів тягнуться паралельно один одному від Обі до Іртиша. Біологи пояснюють дивовижне розташування рослин тим, що в доісторичну епоху більшу частину Алтаю займало море. З часом води моря стікали у бік Аральського басейну. І по шляху, на місці утворення улоговин, стали рости сосни.
Друге диво Алтаю – черневая тайга. Тут сосни ростуть поряд із ялицями, а могутні сибірські кедри оточені кучерявим березами. Дуже поширені листяні ліси. Алтайська модрина високо цінується в будівництві.
І величезна кількість чагарників: малина і калина, чорниця і смородина, горобина та черемшина. Навесні схили гір виглядають вельми мальовничо. То тут, то там суцільним килимом тягнуться зарості жимолості і голубики, малиново-фіолетовими доріжками стелиться вічнозелений маральнік. Ростуть тут дунарскіе рододендрони і сибірський багно, перстач і соковита обліпиха.
Рівнинна частина Алтаю рясніє високими травами. Нерідко зустрічаються колки – маленькі гайки, де ростуть осики, берези, тополі і клени. А скільки тут квітів! Небесно-блакитні дзвіночки і сапфірові тюльпани, помаранчеві вогники і білосніжні ромашки, сонячно-жовті жовтець і різнокольорові гвоздики. Не дивно, що алтайський мед вважається найсмачнішим в Росії.
Всього в Алтайській республіці налічується понад дві тисячі видів рослин, з них 144 занесені до Червоної книги.
Багатство алтайської фауни також пояснюється різноманітністю ландшафту. Високо в горах живуть орли-беркути, для яких здобиччю служать миші, ховрахи і бабаки.
У тайгових алтайських районах водяться грізні росомахи і бурі ведмеді, величезні лосі і хижі рисі, пухнасті горностаї і забавні бурундуки. З дерева на дерева перелітають білки, під деревами риють нори кроти і зайці. А в найбільш буреломних місцях ховається найцінніший алтайський звір – соболь.
На рівнинах водяться лисиці. Нерідко зустрічаються і вовки. Але найбільше тушканчиків, хом’яків і кілька видів ховрахів.
Алтайські водойми – улюблені місця проживання ондатри і бобрів. Тут же живе величезна кількість птахів: качки і бекаси, чирки і сірі гуси, журавлі і чайки. Під час перельотів на болотах і озерах Алтаю зупиняються лебеді і північні гуси.
А ось плазунів на Алтаї небагато. Найотрутнішим вважається щитомордник, а найбільшим – візерунчастий полоз, що досягає в довжину 1 метра. Є незвичайні живородні ящірки, чимало гадюк – степових і звичайних.
Озера і річки славляться великою кількістю риби. У річках ловлять окунів, пескаре й, йоржів. Найголовніша річка Алтаю – Об, де водяться судак, стерлядь і лящ. А на алтайських озерах добувають непоганий улов щук і окунів.
Клімат Алтаю відрізняється своєю строкатістю і контрастністю. Так, в північних районах літо тепле і посушливе, а зима м’яка і малосніжна. Зате в горах літо спекотної, а зима суворіше.
Найхолодніша точка Алтаю – Чуйський степ. Середня зимова температура тримається на позначці мінус 32ºC. Тут же зафіксований і абсолютний мінімум – 62 градуси морозу. До холодних районам відносять також плато Укок і Курайського улоговину.
Зимові морози встановлюються в кінці листопада. А сніг лежить аж до середини квітня. Потім коротка і бурхлива весна змінюється теплим літом. Причому у рівнинній частині літо спекотніше і посушливим. Вже в кінці серпня настає пора листопаду і прохолодних вітрів. Осінь до початку вересня повністю вступає в свої права.
А ось Чемал, Кизил-Озек, Белі і Яйлю вважаються теплими районами Алтаю. Взимку температура рідко опускається нижче мінус 10ºC. Це пояснюється тим, що ці райони розташовані недалеко від Телецкого озера і тут часто дмуть фени – сухі і теплі вітри.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)