Принцип відображення в пізнанні
Процес пізнання має своїм результатом знання. Поняття знання вельми складно і змістовно, тому виділимо дві його складові.
Перша – теоретична. За допомогою знання людина теоретично, концептуально опановує предметом пізнання, перетворює його ідеально в своїй свідомості. Знання ідеально по відношенню до що знаходиться поза його предмету (речі). Воно не сама пізнається річ, явище або властивість, а форма освоєння дійсності, здатність людини в своїй свідомості відтворювати речі (предмети), процеси матеріального світу і оперувати їх образами і поняттями. Тобто, знання, будучи ідеальним, існує не у вигляді чуттєво-матеріальних речей або їх речових копій, відбитків, а як щось протилежне матеріального, як момент, сторона предметного взаємодії пізнає суб’єкта (індивіда) і пізнаваною речі (предмета), форма розумової діяльності людини. Знання як ідеальне вплетено в матеріальне, у функціонування нервової системи (у фізіологію), в створені людиною знаки – слова, речення, різноманітні символи (математичні, хімічні, фізичні, філологічні і т. П.). В результаті цього з’являються ідеї, за допомогою яких здійснюється духовне освоєння людиною предмета пізнання, створюються ідеальні образи існуючих і можливих речей і процесів. Людина, займаючись духовною діяльністю, діє целеполагающее.
Друга – змістовна. Розкриваючи особливості знання як сукупності ідей, теорій, концепцій, доктрин виникає питання про їх зміст, тобто що вони собою представляють у відношенні до об’єктивної реальності. Особливість знання, як ідеального, полягає в тому, що ідеальне є не що інше як матеріальне, відбите свідомістю, оцінене і перетворене ім.
У цих двох складових знання криється суть принципу відображення. Ставлення знання до об’єктивної реальності виражено в понятті відображення. Філософське поняття відображення – це не запечатление органами почуттів предметів реального світу подібно фотографії, на якій залишається зображення речей (предметів), а набагато більш суттєве – це ідеальний образ реальності і одночасне оцінювання, пізнавання її.
Суть відображення в гносеології у визнанні існування об’єктивної реальності незалежно від свідомості і здатності людини пізнати й оцінити її. Поняття відображення пов’язане з визнанням об’єктивної реальності, яка входить у зміст знання. Знання ідеально відображає предмет пізнання (речі, процеси, явища) – це означає, що пізнає суб’єкт, здійснюючи розумову (тобто духовну) діяльність, відтворює властивості і закономірності конкретного предмета, процесу чи явища у свідомості, тобто визначає зміст знання як такого. Формою існування знання є мова.
Мова, людська мова, як форма існування знання, як носії знання, можуть бути різноманітними.
Знання ідеально відображає і оцінює об’єктивний світ, знаходячи своє закріплення в поняттях, законах, теоріях, концепціях, доктринах. Будучи прерогативою людини, воно приймає особливу матеріальну форму на специфічних носіях: від паперових до електронних. Людина, будучи соціальним елементом предметного світу, доцільним чином опредмечивает свої знання, оперуючи ними в мовній формі, через чуттєвосприймаються матеріальні передавачі інформації – знаки, звуки, картинки. Інакше, як через мову, людина не може передавати знання. Інше питання, він полягає в тому, що сама мовна форма передачі знання може бути досить різноманітна за допомогою своїх носіїв.
Отримане людиною в процесі пізнання знання, зберігається у вигляді системи знаків (літер, символів, слів, речень), що вказують на суть предметів і процесів. Носіями знаків виступають різні матеріальні предмети – книги, журнали, газети (паперові, друковані носії); диски, дискети (електронні, цифрові носії). Те, на що вказує друкований чи електронний знак, складає його смислове значення. Знак і значення нероздільні. Наприклад, друкований знак на титульній сторінці “Філософія. Підручник для вузів “означає, що це підручник (книга) з філософії, призначений для освоєння філософського матеріалу студентами вищих навчальних закладів.
Існують відмінності в мовних і немовних знаках передачі інформації, отриманні знання. Зокрема, людська мова, друковане слово – мовна форма; нотний знак, морзянка – немовна. Існує особливість отримання інформації, знання у людей з обмеженим здоров’ям – сліпоглухонімих, сліпих, глухих: тут використовуються спеціальні книги (на дотик), спеціальні дискети зі звуком, світлові передавачі інформації.
Знання є найважливішим чинником духовного освоєння дійсності, підсумком пізнання, а результатом знання виступають поняття, судження, умовиводи, гіпотези, теорії, концепції, програми, доктрини, на основі яких здійснюється практична целеполагающая діяльність людини і в цілому суспільства. Це освоєння творче, що відображає процеси і явища, властивості і закономірності об’єктивного світу і існує у формі інструментальної (мовної та немовних) передачі.
В цілому знання – духовний продукт пізнання людини, яка пізнає реальність у всьому її різноманітті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)