ПРИКМЕТНИКИ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬ КОЛЬОРИ, В ПОЕЗІЇ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ

Одному із самобутніх українських поетів Тодосеві Осьмачці, як і багатьом іншим українським письменникам, чий творчий шлях починався в часи несправджених сподівань 1920-30 років нашої доби, довелося бути поцінованим через кілька десятиліть після смерті.

Глибоко вкорінений у щедрий український чорнозем, поет знайшов особливу манеру творення образної системи, яка була продиктована глобальними змінами в житті суспільства.

Це й зумовило той лексичний склад його поезій, в яких слово-образ цікаве прозорою семантикою, що гіперболізуючи мову і характер ліричного героя, залишається графічно чітким, а часом – скупуватим на виражальні засоби. Тодось Осьмачка не зловживає кольоровою гамою, тому звертається до прикметника “чорний” у прямому та переносному значенні.

Приклади прикметника “чорний” у прямому значенні: “злетів із жердки чорний крук” (“Легенда”), “крутила завірюха чорними шапками” (“Пісня з півночі”), “люди із чорних печер” (“Цить, моє серце”), “хустка чорна як ніч” (“У табори”). У переносному значенні: “рани чорні висять” (“Деспотам”), “чорну кригу град звалив” (“Лист”), “планети в чорній глибині” (“Деспотам”), “рівні чорні береги” (“Казка”), “гори чорні” (“Деспотам”).

Синонімом до прикметника “чорний” є прикметник “темний”, і саме це значення проступає з контексту як переносне, та спостерігаємо уживання зазначеного синоніма: “притулок темний” (“Пісня з півночі”), “темний вир” (“Деспотам”), “постать темна” (“Пісня з півночі”), “темний бір” (“Легенда”).

Антонімічний прикметник “білий” відіграє роль постійного епітета і вживається в прямому значенні: “білі сорочки” (“Легенда”), “діти білі” (“Легенда”), ” постать біла” (“У табори”), “білі голови” (“Деспотам”) Близькими за значенням до прикметника “білий” є прикметники “ясний”, “світлий”, “блідий”, “прозорий”.

Не оминув поет і прикметника “сивий”, найчастіше уживаючи його в сталих словосполученнях (у прямому значенні): “неньки сиві” (“Пісня з півночі”), “батьки сиві” (“Деспотам. У переносному значенні: “ліс сивий” (“Пісня з півночі”), “мудрість сива” (“Легенда”). Переносне значення цього прикметника персоніфікує іменники з конкретним та абстрактним значеннями.

Досить часто автор уживає прикметники “золотий”, “мідний” як синоніми до прикметника “жовтий”, чим урізноманітнює палітру епітетів.

Велику частоту уживання мають прикметники однієї кольорової гами: “сірий”, “сизий”, “синій”, “блакитний”: “хмари сірі” (“Пісня з півночі”), “сіре пір’я” (“Пісня з півночі”), “людино сіра” (“Пісня з півночі”). Трохи меншу частоту уживання має прикметник “зелений”: “зелені межі” (“Казка”), “зелені села” (“Казка”), “лани зелені” (“Цить, моє серце”).

Підсумовуючи це коротеньке дослідження, робимо такі висновки: кольористика поетичних текстів Тодося Осьмачки грунтується на уживанні прикметників у прямому та переносному значенні; найчастіше трапляються прикметники, що позначають контрастні кольори – чорний і білий та їхні відтінки, і цей прийом підкреслює графічну чіткість поетичних образів; більшість прикметників виступають постійними епітетами, що наближає поезію Осьмачки до усної народної творчості; також поет використовує синонімічні властивості прикметників, урізноманітнюючи художні описи живого світу України.

Слабошпицький М. Тодось Осьмачка.- К., 1995.

Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.- Черкаси, 2000.

Осьмачка Тодось. Поезії.- К., 1991.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПРИКМЕТНИКИ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬ КОЛЬОРИ, В ПОЕЗІЇ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ