Прийоми системного аналізу
Універсальних прийомів з проведення системного аналізу через складність предмета дослідження, яким є будь-які складні системи, не існує. Необхідні прийоми розробляються і застосовуються в міру необхідності або тоді, коли не накопичено достатнього достатніх знань про предмет дослідження, що дозволяють в повній мірі провести формалізацію дослідницького процесу, в тому числі при визначенні проблем і пошуку найбільш оптимальних рішень.
Методи системного аналізу
З давніх-давен філософи стверджують, що істина завжди має значення сталості, а пошук її є процесом знаходження певної конкретики в досліджуваному об’єкті або системі, яку піддають аналізу. Тому факти не можуть бути до кінця розпізнані (зрозумілі правильно) і ніякої метод або прийом в пошуку рішення не може бути ефективним, якщо буде використовуватися тільки шаблонний метод дослідження без оглядки на унікальність досліджуваного об’єкта або складної системи. Така унікальність пояснюється певними різними факторами, причинами і наслідками, які неминуче присутні там, де є сложновзаімосвязанние системи.
- Кількісні методи, що включають в себе визначення поведінки систем в минулому, сьогоденні і перспективи для подальшого розвитку. Графічні методи, що складаються з: визначення цілей і критеріїв функціонування систем; планування варіантів досягнення цілей; пропозицій щодо вирішення проблем проектування і програмам розвитку; прогнозів і аналізу майбутніх умов; проектування комплексної програми змін в структурах управління. Методи моделювання, які включають в себе: визначення взаємозв’язків в аналізованих системах з взаємодіючими системами; визначення особливостей і недоліків в управлінні системами; прогнозування тенденцій розвитку в глобальних цілях всіх взаємодіючих систем; пошук оптимальних варіантів розвитку окремих об’єктів аналізованих систем в досягнення локальних цілей. Неформальні методи, що складаються з: можливостей передбачення нових факторів, здатних вплинути на функціонування; аналізу потенційних можливостей систем і виявлення слабкостей в управлінні; прогнозу стану і стійких тенденцій розвитку всіх взаємодіючих систем; проектування на основі прогнозів і аналізу змін в організаційних структурах.
Кількісні методи можуть ефективно застосовуватися тільки для простих систем, при аналізі складних структур невизначеність аналізу і рівень ризику підвищуються, тому найбільш затребуваними стають суб’єктивні, тобто різноманітні якісні методи. Таким чином, усвідомлені дії в процесі вирішення виявлених проблем і будуть прийомами системного аналізу складних систем.
Перелік прийомів системного аналізу
При аналізі складних систем перелік прийомів як усвідомлених дій для вирішення поставлених цілей буде досить різноманітним.
Відбір – відокремлення або виділення чогось більш дрібного із загального складу системи, для обмеження в кількісному вираженні варіантів досягнення цілей або одержуваних експертних оцінок.
Виняток – аналогічний відбору прийом, що полягає у видаленні окремих незначних частин із загального складу системи, для отримання без надмірності і несуперечності моделей функціонування або вибору ефективних альтернатив з безлічі можливостей.
Ідеалізація – визначення аналізованих систем, як ідеально функціонуючих взаємозв’язків між об’єктами і взаємодіючими системами також з метою вибору кращих альтернатив з їх безлічі.
Спрощення – аналогічний ідеалізації прийом, коли аналізована система видається більш простою структурою, ніж є в реальності, для застосування кращих рішень при обліку всіх зовнішніх впливів.
Класифікація – спроба визначення чого-небудь загального в аналізованих об’єктах складних систем і угруповання за цими показниками для їх можливості структуризації і вибору критеріїв оцінки існуючих альтернатив поведінки.
Ранжування – схожий на класифікацію прийом, який відрізняється тим, що щось спільне в складних системах представляється за значимістю (ранжиром) різних об’єктів в структурі відносно один одного, застосовується для пошуку альтернатив досягнення цілей або їх оцінці.
Порівняння – зіставлення чого-небудь з метою встановлення подібності або відмінності між порівнюваними об’єктами, при вирішенні проблем визначення різниці між бажаними і досягнутими результатами або вибору альтернатив при пошуках оптимальних структур розвитку систем.
Баланс – схожий на порівняння прийом, коли виділяються врівноважують один одного цілі боку чогось, для вибору кращих рішень при зіставленні результатів і витрат на їх досягнення.
Нормування – створення певних критеріїв для характеристики чого-небудь, для визначення існуючих проблем та можливостей їх рішень або поточного стану і перспектив розвитку.
Гіпотетичний – аналогічний нормування, який використовує в своїй основі застосування обгрунтування і докази правильності висунутих гіпотез, застосовується для розгляду виявлених проблем через різні точки зору і оцінки з можливістю передбачення поведінки систем при виборі кращих альтернатив їх розвитку з масиву можливих.
Доказ від противного – аналог гіпотетичному прийому, який застосовує в якості обгрунтування і докази істинності помилковість всіх можливих протилежних тверджень, застосовується для оцінки актуальності виявленої проблеми шляхом прогнозуванні наслідків її ігнорування і не усунення.
Ефективним буде застосування комплексного підходу, а значить використання безлічі прийомів для якісного системного аналізу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)