Причини розпаду СРСР
Розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік перевернув всю політичну ситуацію в світі, а також економіку і навіть культуру. Події серпня 1991 року стали несподіванкою для більшості громадян світу, включаючи жителів самого Радянського Союзу.
Тим не менш план з розвалу СРСР існував вже давно. Деякі прихильники “теорії змови” говорять про якийсь “план Далласа” (керівника ЦРУ 50-х років), але це, насправді, не більше, ніж міф. Проте існував інший документ – Аналітичний меморандум 20/1 Ради Національної безпеки США від 1948 року про довгострокових цілях США стосовно Радянського Союзу. Більш того, в 50-х роках у Сполучених Штатах отримала розвиток нова наука – Совєтологія, яка займалася вивченням особливостями російського (радянського) громадянина, який славився міцними рисами характеру.
У 70-х роках ХХ століття СРСР став наймогутнішою державою в світі, незважаючи на невдалі моменти в політиці Хрущова і Брежнєва. Головну роль у світовому рейтингу авторитетів зіграв, звичайно ж, ядерний потенціал. Досягнення радянських вчених багато разів перевершили успіхи американців, незважаючи на те, що саме члени Манхеттенського проекту першими розробили атомну бомбу і навіть першими застосували її на нещасних Хіросімі і Нагасакі.
В СРСР ще при Хрущові розробили перший зразок термоядерного зброї, здатного до практичного застосування (воднева бомба, яка містилася в радянський бомбардувальник ТУ-16), – ракета РДС-6, названа так в атмосфері тотальної секретності (означало – ракетний двигун спеціальний). Така бомба мала високі показники потужності, при цьому дозволяла можливість перебігу ядерної реакції з мінімальним наслідком радіаційного зараження (так звані “чисті” ядерні бомби). У той же час подібні розробки Сполучених Штатів за своїми розмірами наближалися до трехэтажному особняка, тобто не мали можливості практичного застосування.
Зараз навіть будь-який школяр розуміє, що ядерна зброя, як би це парадоксально не звучало, є гарантом безпеки в світі. Тобто наявність ядерного озброєння в однієї країни забезпечує незастосування такого ж озброєння з боку іншої країни, так як це може обернутися загальним ядерним апокаліпсисом. Тоді таким гарантом безпеки у світі став СРСР.
В кінці 70-х – початку 80-х років у США наростав економічна криза. Почав відчуватися дефіцит товарів народного споживання. У Радянському Союзі дефіцит теж був, але, наприклад, на джинси і кеди, які не були товаром соціального призначення. На маленьку зарплату скаржилися, в основному, працівники інтелектуальної праці, а звичайні робітники і селяни жили цілком гідно.
Причиною тому став не тільки зрослий авторитет Радянського Союзу. Криза Сполучених Штатів був викликаний ще і труднощами з постачанням нафти і газу, в умовах блокади цих продуктів з боку арабських країн. США радянську нафту і газ не закуповували (та й якби мали можливість, навряд чи б погодилися). Зараз здається сенсаційним, що в Сполучених Штатах могла існувати гостра нестача пального, але це було так.
В той момент всі козирі були у Радянського Союзу. Якщо в 1920 році СРСР контролював 1% світової економіки, а в 1937 році – вже 10%, то в 1975 році ВВП СРСР становила 20% світової економіки. У найближчі 10-15 років Радянський Союз, за всіма прогнозами, повинен був обігнати США і остаточно закріпитися на місці першої держави у світі.
20 січня 1981 року 40-м президентом США став колишній актор Рональд Рейган. Одне з перших його висловлювань наголошувала, що Америка після Другої світової війни була сильнішою СРСР, в Карибська криза сили зрівнялися, а на початку 80-х Штати стали серйозно відставати. Новий президент почав вживати термінових заходів. В той же день (20 січня 1981 року) директором ЦРУ був призначений Вільям Кейсі. Саме Кейсі, а не Рейган, змінив всю розстановку сил в світовій політиці в 80-х роках. Кейсі одержав безпрецедентні повноваження, і основним його завданням стала “російська проблема”. Новий директор ЦРУ навіть переїхав в Білий дім, хоча більшу частину часу він провів у легендарному особистому літаку (Starlifter), більше нагадує літаючий готель. Літак, на думку багатьох сучасних дослідників не сідав на дозаправку і завдяки своєчасній заправці в повітрі, постійно перебував у польоті. Вільям Кейсі, постійно переміщаючись по всьому світу і не звітуючи ні перед ким, вів свою надсекретну діяльність.
Ще з 1976 року, з початком роботи в ЦРУ, Кейсі розробив “багатоходівку” по дестабілізації та ослаблення Радянського Союзу. Першим успішним ходом стала афганська війна, спровокована розвідкою США за участю спецслужб країн НАТО. СРСР не зміг не вступити в бойові дії на території Афганістану, припускаючи, що ця операція буде короткостроковою. Радянські генерали тоді не могли припустити, що у моджахедів (душманів) виявляться самі сучасні, високотехнологічні засоби ППО і інші озброєння. Розпалювання Афганського конфлікту в Штатах отримав назву операції Циклон.
Наступним кроком стала діяльність проамериканських громадських діячів на території СРСР. Вони поширювали негативну оцінку діяльності радянської влади і, що більш важливо, сприяли розвитку націоналістичних рухів на території Союзних республік. Найбільш вдалим результатом такої діяльності стало зростання русофобських настроїв в УРСР, у Прибалтиці, Грузії, а також в інших республіках.
Одночасно з цим, афганцям було поставлено новітнє озброєння, наприклад, “стінгери”, з самонаводящейся системою яких, навіть простий селянин міг збити вертоліт, а при певній частці везіння і реактивний винищувач.
У 2012 році випадково була оприлюднена сенсаційна запис переговорів деяких арабських шейхів з керівництвом США. Тоді було прийнято спільне рішення про збільшення видобутку нафти для максимальних її поставок в Штати і Західну Європу, і при цьому одночасному зниженні цін до сенсаційного мінімуму – близько 10 доларів за барель. Шейхи були готові терпіти величезні збитки заради поставок новітнього західного озброєння.
Падіння світових цін на нафту всього на долар коштував Радянському Союзу цілого мільйона доларів у рік. Номінальна ціна на нафту в 1986 році впала з 30 до 12-14 доларів. В СРСР почався дефіцит бюджету. Прийшли часи дефіциту в магазинах і електричок за ковбасою. Однак країна залишалася цілою.
Сполучені Штати почали черговий етап – налаштування мусульманських країн проти християнських (маючи на увазі, звичайно ж, росіян). Ця політика пізніше спрацювала і проти Росії (Чеченська війна), і проти самих США (поява Аль-Каїди, теракти, вибух Веж-Близнюків у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року і подальша трансформація Аль-Каїди в ІДІЛ).
На думку багатьох експертів, саме афганська війна стала передумовою для нової (після Карибської кризи) загрози Третьої світової війни. Але тоді американська влада тріумфували (хоча вони і зараз воліють цього не помічати).
В умовах наближення економічної кризи Михайло Горбачов був змушений наприкінці 80-х напозичатися в цілому майже 100 мільярдів доларів (за деякими джерелами – до 200 мільярдів). На даний момент цей борг, взятий на себе після розпаду СРСР Російською Федерацією практично повністю виплачений (що, звичайно, не завадило деяким російським корпораціям набрати нових боргів, але це вже інша історія).
Обраний у 1978 році папа римський Іоанн Павло II, після зустрічі з Рональдом Рейганом, почав сприяти антирадянській пропаганді в країнах Східної Європи (членах ОВС), а також у Прибалтиці. Повільно, але вірно невдоволення радянським керівництвом почало зростати.
В кінці 80-х років у Сполучених Штатах набули популярності низькобюджетні другосортні фільми, в яких головними антигероями стали сильні, але дурні і вічно п’яні росіяни (як наприклад, Дольф Лундгрен у “Червоному скорпіоні” 1988 року). Американські батьки знову (після 50-х і 60-х років) почали лякати своїх дітей страшними росіянами.
Новим етапом “багатоходівки” Вільяма Кейсі стала домовленість з країнами Західної Європи (спочатку сприйнята в штики) про блокування СРСР від західних технологій. Було прийнято рішення про постачання так званих “підроблених” (недопрацьованих) технологій і розрахунків Радянському Союзу при розробці газо – та нафтопровідних споруд для нового шляхопроводу Уренгой-Помари-Ужгород (Уренгой-6).
Постачання нафти і газу до Європи опинилася під загрозою зриву, але росіяни впоралися. Правда побудоване обладнання виявилося ненадійним. Програма керуюча насосами і турбінами нафтопроводу дала збій. Техногенні катастрофи періодично виникали на різних заводах енергетичного комплексу СРСР. Виною керівництва Радянського Союзу стало те, що ці факти замовчувалися, а адекватне розслідування не проводилося.
У червні 1988 року, наприклад, вибухнув поїзд, що перевозив гексоген. Рівно через рік, у 1989-му році, під Уфою витік газу спровокувала вибух, коли поруч проходив поїзд Новосибірськ-Адлер. У першому випадку загинуло 90 осіб, у другому – було вже 600 жертв. Деякі дослідники вважають, що аварія в Чорнобилі сталася з тієї ж причини. Жертвами цієї катастрофи стали понад 200 тисяч осіб, і її наслідки продовжують забирати життя досі. Останнє припущення, звичайно, не доведено, але непрямих доказів чимало.
Ще 14 червня 1982 року Рональдом Рейганом за ініціативою Вільяма Кейсі був розпочатий новий етап багатоходової операції проти Радянського Союзу. Як пізніше, після виступу його чинності, виявилося цей етап став вирішальним ударом. Американський президент оголосив про новий проект Сполучених Штатів – Стратегічна оборонна ініціатива ” (СОІ). Згідно з цією програмою, США розробили нову систему протиракетної оборони з допомогою хімічних лазерів і лазерів з ядерної накачуванням, встановлених на американські супутники і наземні засоби ППО. У цій ініціативі також використовувалися орбітальні дзеркала, випромінювачі нейтральних частинок і атомна картеч. Згідно із заявою американського уряду, СОЇ могла не тільки відобразити радянські ракети, але і повернути їх назад, підірвавши прямо на місці запуску.
Звучить, звичайно, фантастично навіть в наші дні. Тоді ця заява здивувала весь світ, незважаючи на те, що жодних доказів, свідчень дослідних випробувань, нічого подібного США не надали.
Керівництво СРСР було в паніці. Багато радянські вчені пачками слали в Москву доповіді про неможливість концепції СОЇ. На думку багатьох умів Радянського Союзу, існували десятки можливостей подолати подібний протиракетний парасоль. Як мінімум, вибух першої ядерної бомби на орбіті знищив би (електромагнітним імпульсом) всю електроніку супутників США.
Проте акторська майстерність Рейгана в цей раз знадобилося більше, ніж у його другосортних фільмах. Позначився брак вольового начала в характері Михайла Горбачова, і генсек ЦК КПРС повірив у те, що пізніше виявилося масштабної вигадкою від початку і до кінця. На створення ідеї Стратегічної оборонної ініціативи Сполучені Штати витратили не один мільйон доларів, однак не прогадали. Повівся не тільки Горбачов, але і весь світ.
8 грудня 1987 року був підписаний договір про знищення ядерних ракет середньої та малої дальності. При цьому США знищили 846 ракет, а Радянський Союз – 1846 ракет (в 2,5 рази або на цілу тисячу більше), а заодно були знищені ядерні потяги, які курсували по всьому Союзу (під виглядом простих товарних поїздів з ракетами, замаскованих під звичайні вагони), які наводили жах на всю Америку вже не один рік.
Рейтинг СРСР, який був вище США, впав в одну мить, причому не тільки в Америці і в Європі, але і в очах самих громадян Радянського Союзу.
Сумнівний успіх і виведення радянських військ з Афганістану в лютому 1989 року довершив розпочате.
Вже в наступному, 1990 року Радянські Прибалтійські республіки (Естонія, Латвія і Литва) оголосили про свій суверенітет, а 12 червня того ж року суверенітет проголосила і сама РРФСР, а її президентом був обраний Борис Єльцин. Події слідували одне за іншим – почався так званий “парад суверенітетів”.
28 червня припинив свою дію Рада економічної взаємодопомоги, а вже 1 липня розпалася Організація Варшавського договору.
19 серпня 1991 року в Москві відбувся державний переворот, а вже в грудні того ж року Союзу Радянських Соціалістичних Республік, держава, що створюється століттями (нехай і з деякими перетвореннями після 1917 року) було зруйновано, а Горбачов написав заяву про свою відставку.
Багато істориків вважають, що, якщо б не Рональд Рейган і Вільям Кейсі, саме Сполучені Штати очікувала перебудова, криза 90-х років і нове становлення економіки практично з нуля (причому частина дослідників говорила про це ще в 70-х роках). Однак успішна (треба віддати належне американцям) зовнішня політика США призвела до перемоги в Холодній війні і розвалу найбільшої світової держави.
Роль Михайла Горбачова у цій катастрофі досі є предметом суперечок істориків: одні вважають, що останній генсек був недалекоглядний і слабоволен, інші звинувачують його у зраді Батьківщини. Остаточну крапку в цьому питанні, можливо, поставить коли-небудь розсекречення документів ЦРУ, на даний момент – недоступних.