Причини і значення сучасного авторитаризму
При розгляді питання про причини авторитаризму сучасного вигляду політологи зазначають ряд умов його виникнення. Серед них, насамперед, звертається увага на нездатність в силу різних причин громадянського суспільства контролювати наявні державні структури, особливо часто це відбувається, коли саме суспільство перебуває у кризі. У цих випадках влада вдається до надзвичайних засобам для підтримки законності і порядку, які самі виявляються незаконними.
Часто ці незаконні надзвичайні засоби, введені для конкретних цілей, як правило, розширюються, і їх дія поширюється далі спочатку позначених рамок, за межі підтримки їх населенням. Важливою умовою виникненням авторитаризму є також соціальна і політична напруженість у суспільстві. До причин виникнення авторитаризму слід віднести і відсутність конкретного механізму передачі державної влади. У цьому випадку часто спрацьовує принцип “у кого сила, той і правий”.
Авторитаризм – це завжди якийсь “компроміс” між тоталітаризмом і демократією. Єдиний прогресивний шлях розвитку авторитарного режиму – це всебічний процес його демократизації. Але в реальному політичному житті цей процес носить нелінійний характер. У авторитаризму по відношенню до демократії, безумовно, є свої мінуси. Насамперед, як уже зазначалося, – це повна залежність державної влади і в цілому політичного життя від однієї особи (або групи осіб). Але в той же самий час авторитарна політична система може мати і свого функціональну сторону, в деяких політичних ситуаціях може володіти достоїнствами, які виявляються з особливою очевидністю в кризових ситуаціях розвитку суспільства. Наприклад, коли на певному етапі його розвитку необхідно зосередити владу в одних руках, подолати опір реакційних політичних сил, зосередити ресурси і мобілізувати населення для виконання великих державних завдань всупереч опору тих сил суспільства, які ведуть країну до хаосу і дестабілізації.
Все сказане знаходить своє найбільш яскраве підтвердження і прояв в країнах, що розвиваються. Коли після Другої світової війни відбувся розпад колоніальної системи на незалежні держави, ідеологія боротьби за національну незалежність в них була заснована на цілком демократичних принципах. Однак після завоювання ними незалежності демократія там не вкоренилися. З політичною демократією погано поєднувалася політична культура народів, що не були до неї готові і не знали ні самовизначення, ні самоврядування. Країни, що розвиваються мають доіндустріальну, аграрну економіку, в якій сімейні і племінні зв’язки відіграють набагато більшу роль, ніж економічна конкуренція і особисте збагачення. А демократія західного зразка у великій мірі обумовлена ринковою економікою, заснованої на конкуренції. Це істотно негативно впливало на вкорінення в них демократії. Крім того, практично у всіх країнах, що розвиваються рівень освіти національного доходу вельми низький, більшість населення в главу кута ставлять не політику, а веде боротьбу за виживання.
У силу всіх названих причин більшість країн, що розвиваються відкинули не тільки тоталітарний комуністичний шлях розвитку, але й демократію західного зразка. Ці країни обрали свій шлях розвитку, який полягає в пануванні в суспільстві якоїсь однієї партії. Так, наприклад, в Зімбабве в 1980 р було дві партії, але незабаром виявилося, що наявність у країні двох партій призводить до ворожнечі племен і до партизанської війни. Р. Мугабе, лідер найчисельнішої партії, вдавшись до допомоги воїнів одного з основних племен, здійснив переворот і встановив однопартійну систему управління, заявивши, що він не бачить іншого шляху до національної єдності і що Зімбабве залишиться демократичною державою і за однопартійної системи правління. Використовуючи такі ж доводи, багато країн третього світу непомітно перетворилися на авторитарні держави. Вони зберігають відносну стабільність, але досягається вона шляхом утиску політичних свобод і свободи преси, а також единовластного правління, що, звичайно, несумісне з демократією.
Така реальна політична практика, яка показує необхідність комплексного підходу до аналізу значення авторитарного режиму і до його оцінки. Хоча, звичайно, генеральна лінія прогресивного розвитку суспільства пов’язана з його демократизацією. Але для цього потрібні певні економічні, політичні, соціальні та духовні передумови.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)