Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Презентація журналу “Всесвіт”

Презентація журналу “Всесвіт”

В. Каплун,

Вчитель зарубіжної літератури

Тернопіль

Мета:

– привчити учнів читати літературні журнали;

– ознайомити з історією створення та діяльності журналу “Всесвіт”;

– формувати навички підготовки повідомлення, доповіді, реферату, що виконані за результатами самостійного пошуку;

– виховувати логіку і естетику мислення.

Обладнання:

– виставка журналів “Всесвіт” за різні роки;

– фонозапис пісні “Два кольори”;

– макет журналу “Всесвіт”.

Хід позакласного заходу

I. Слово вчителя

Сьогодні ми з вами зібралися у цій чудовій залі, щоб з люб’язною допомогою працівників обласної бібліотеки для молоді ознайомитись із цікавим, самобутнім, оригінальним часописом, що пропагує найкращі твори зарубіжних авторів різних епох. Це журнал зарубіжної літератури “Всесвіт”.

II. Повідомлення учнів

Слово вчителя. Учні 9-х класів, що отримали попередньо завдання пошукового характеру, повідомлять історію створення та діяльності журналу.

1. Історія створення журналу.

1 учень. “Всесвіт” – щомісячний літературно-мистецький та громадсько-політичний журнал, заснований 1925 року у Харкові (як ілюстроване двотижневе видання), виходив до 1934 року. Відновлений у 1954 році у Києві як орган Спілки письменників України, Українського товариства дружби й культурних зв’язків із зарубіжними країнами (з 1976 – Українського комітету захисту миру). Василь Еллан (Блакитний) – перший головний редактор “Всесвіту”. У харківський період на сторінках часопису друкувалися твори Ю. Яновського, М. Бажана, М. Йогансена, Г. Косинки, Остапа Вишні, В. Сосюри, М. Доленго, І. Микитенка та інших, а також переклади Е. Верхарна, Й. Енсена, К. Клебера та інших.

2 учень. У київський період, коли обов’язок головного редактора виконували О. Полторацькии, Д. Пав-личко, В. Коротич, а з 1986 року – О. Микитенко, “Всесвіт” опублікував твори близько двох тисяч зарубіжних письменників у перекладах В. Мисика, Бориса Тена, М. Бажана, Л. Первомайського, М. Терещенка, М. Лукаша, В. Гримича, Й. Кобіва, І. Дзюби, Д. Павличка, А. Содомори, Е. Туркова, Е. Халимоненка, Г. Кочура, В. Коптілова (перекладалися твори С.-Ж. Перса, Г. Гессе, А. Камю, Р. Тагора, А. Зегерс, Г. Гарсіа Маркеса, Р-М. Рільке, П. Неруди, Б. Сахні та інших, а також уривки з “Рігведи”, твори античних, середньовічних, ренесансних письменників). Журнал знайомив читачів з історією світової культури та мистецтва, з творчими пошуками сучасних митців, з проблемами всесвітньої культури й української в її контексті.

Слово вчителя. У становленні часопису брало участь багато відомих українських письменників, поетів, літературознавців, громадських діячів. Наші юні дослідники-біографи познайомлять вас із цікавими фактами з життя тих людей, що в різний час обіймали почесну посаду головного редактора журналу.

2. Біографії людей, що працювали і працюють в журналі.

1 учень.

Вжитті горю…,

Життя люблю –

І лоскіт сміху, й терпкі сльози,

І кожну радощинку п’ю,

Як сонце п’є ранкові роси.

В. Еллан-Блакитний

Журнал був заснований 1925 року відомим поетом і політичним діячем Василем Елланом-Блакитним.

Він написав небагато і рано пішов із життя. Але твори його не забулися – передусім поезії з широко відомої свого часу збірки “Удари молота і серця” (1920).

Народився Блакитний 12 січня 1894 року в селі, що нині носить назву Михайло-Коцюбинське, на Чернігівщині, в родині священика. Вчився в Чернігівській бурсі, а потім – в духовній семінарії, якої щиро не любив. Пізніше вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту. Але інститут він не закінчив, бо студента захопив вир революції.

2 учень. В. Блакитний був безпосереднім учасником багатьох важливих подій в Україні. За часів Центральної ради він потрапив до Лук’янівської в’язниці, потім брав участь у створенні підпільної друкарні в Одесі, очолив повстання проти гетьмана в Полтаві, під час наступу Денікіна керував київським підпіллям боротьбистів, переховуючись у сторожці на Байковому кладовищі. З 1920 року – редактор урядової газети “Вісті ВУЦВК”, згодом створює тижневик – додаток до “Вістей” – “Література. Наука. Мистецтво”, пізніше – журнали “Всесвіт” і “Червоний перець”. Одне з перших літературних об’єднань після 1920 року в Україні – спілка пролетарських письменників “Гарт” – теж засноване з ініціативи В. Блакитного, який його і очолив.

3 учень. Тяжка недуга серця, на яку хворів із раннього дитинства, звела його в могилу на 32-му році життя – 4 грудня 1925 року. Згодом ім’я поета було надовго приречене на забуття, лише після 1956 року знову почали видавати його твори. Журнал “Всесвіт”, редагований В. Блакитним, у своєму першому варіанті ще не був власне часописом всесвітньої літератури, це був масовий “тонкий” журнал, який головним чином інформував про громадсько-політичне й культурне життя України, Радянського Союзу та зарубіжних країн. У розділі художньої літератури друкувалися твори як українських, так і зарубіжних письменників.

Звучить запис пісні “Два кольори”.

4 учень. Знамениті “Два кольори” на музику О. Білаша давно стали народною піснею. Автором слів є український поет, літературознавець, перекладач, громадський діяч Дмитро Павличко, який був головним редактором “Всесвіту” у 70-ті роки. Саме на цей час припадає справжнє піднесення журналу.

Життя без книги – хата без вікна,

Тюрма глуха і темна, мов труна.

Крізь вікна книг свободи світло ллється,

Майбутнього видніє далина.

(Д. Павличко. “Рубаї”)

Ці рядки із знаменитих “Рубаїв” стали кредом Павличка під час роботи у часописі.

Народився Дмитро Васильович Павличко 28 вересня 1929 року у селі Стопчатів на Прикарпатті. 1953 року закінчив філологічний факультет Львівського університету. Того ж року вийшла перша збірка віршів “Любов і ненависть”, яка принесла поетові визнання в літературному світі і серед читачів. Перу Д. Павличка належить понад 20 збірок та циклів, зокрема, “Моя земля”, “Бистрина”, “Днина”, “Пальмова віть”, “Пелюстки і леза”, “Гранослов”, “Литовський ліс”, “Сонети подільської осені”, “Таємниці твого обличчя”, “Вірші з Парижа”, “Вірші з Афганістану”, а також поеми “Земля”, “Вогнище”, “Поєдинок”.

5 учень. Талант Павличка знайшов потужне творче виявлення також у літературно-художній критиці, публіцистиці, кінодраматургії. Добре відомі його критичні статті, літературознавчі дослідження про І. Франка, В. Стефаника, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Христо Ботева, Хосе Марті, Сент-Екзюпері.

Дмитро Васильович невтомно прокладав дорогу до світового письменства. Взяти хоча б збірку “Світовий сонет”, де у високо довершених перекладах заговорили сонетярі світу, починаючи від великого італійця Данте Аліг’єрі. Творчість Павличка-перекладача увінчала премія імені Максима Рильського у 1985 році.

Звучить сонет 77 В. Шекспіра у перекладі Д. Павличка.

6 учень. Саме під керівництвом Дмитра Васильовича завершується становлення “Всесвіту”, остаточно визначаються його структура й функції. “Всесвіт” перетворюється на “товстий”, літературно-художній журнал. Головний редактор щиро уболівав за те, щоб “Всесвіт” став часописом високого рівня, і не шкодував зусиль заради цієї мети. Але так довго тривати не могло. “Всесвіт” викликав дедалі більше невдоволення влади, і в 1978 році головного редактора було знято.

7 учень. Олег Микитенко народився 1939 року на Донеччині – людина творча і обдарована; добрий організатор, професійний журналіст; 15 років працює у журналі “Всесвіт”. Журнал постійно розширює тематичні обрії, продовжує традиційні рубрики і запроваджує нові. У кожному номері цього елітарного культурологічного часопису читачі знаходять для себе щось нове, призабуте, ніде доти не опубліковане: явища, пам’ятки, факти, постаті.

8 учень. Олег Микитенко – дуже діяльна і скромна людина. Має чудовий естетичний смак. Вміє привернути увагу до журналу найталановитіших митців. Автор двох збірок оповідань.

Олег Микитенко – людина, залюблена в українське слово, яке з радістю (разом із редакційною колегією) дарує читачам “Всесвіту”. Будемо сподіватися, що один із найстаріших і найкращих журналів на чолі з Микитенком успішно продовжить свою роботу, таку необхідну для поступу культури й літератури.

3. Відгуки читачів про журнал (думки вчителів та учнів школи).

III. Структура журналу

Слово вчителя.

На першій сторінці – назва часопису, номер і дата, вказано, з якого часу і ким він видається. А далі розміщені різноманітні рубрики.

– Новітня література

Рубрика знайомить читачів із найновішими творами, що вийшли з-під пера зарубіжних авторів буквально цього року.

– Література XX сторіччя

Розділ подає переклади психологічних, сентиментальних, політичних, науково-психологічних, пригодницько-детективних творів, а також добірки поезій як сучасних зарубіжних авторів, так і митців слова XX століття в цілому.

– З минулих літ

У розділі подаються твори, які раніше не друкувались в нас через заборону, в основному як декадентсько-занепадницькі.

– Скарбниця

Розділ знайомить із новими українськими перекладами добре відомих авторів, зокрема Лі Бо і Ду Фу у перекладі Володимира Урусова (№ 7-8, 2003р.), поема Дж. Байрона “Манфред” (1999р.), переспів Віктора Коптілова легенди “Трістан та Ізольда” (№ 12, 1998р.)) і творів поетів, письменників, драматургів.

– Акценти сучасності

– Свідоцтва епохи

Тут друкуються уривки з творів видатних політологів і публіцистів, що висвітлюють болючі проблеми XX століття.

– Україніка

Рубрика подає інформацію про зарубіжну україніку в широкому часовому діапазоні від найдавніших часів до сучасності, а також публікує статті та нариси про історичні, культурні й літературні зв’язки України з різними країнами світу.

– Світ ідей

– Письменник. Література. Життя

– Шляхи мистецтва

– Країни. Міста. Люди. Факт за фактом

У цих рубриках подається широка панорама культурно-мистецького й громадсько-політичного життя сучасного світу.

IV. Запитання для обговорення

1. Як ви оцінюєте позицію журналу?

2. Як ви вважаєте, чи продовжує журнал “Всесвіт” традиції української журналістики?

3. Сьогодні журнал “Всесвіт” – це трибуна?