ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ! – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ

Related posts:

1. Трагедія українського селянства (за поезією Ю. Федьковича “Пречиста Діво, радуйся, Маріє!”) – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – 9 клас Тодішні критики називали Юрія Федьковича “закарпатським Шевченко”. Так, постать Федьковича – одна з найвизначніших постатей української поезії. Цей митець поєднав свою творчу долю з долею рідної України. Звичайно, поет не може залишатися у спокої, коли він бачить страждання свого народу, бачить сльози на обличчях своїх братів та сестер. Україна XIX століття була по живому роздерта […]...
2. Творчий шлях – Юрій Федькович – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття Літературний доробок письменника склали понад 400 поезій, співанок, балад, дум і поем, більше 60 повістей, оповідань, новел та інших жанрів малої прози. Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада (сліди якої загублено) та романтичне оповідання “Der Renegat” (1859 p.). Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, видавши дві збірки поезій (“Gedichte”, 1865 p.; […]...
3. ДОБУШ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Гей, ци чули, люди добрі, Перед ким то ляхи стануть, А за ким то молодиці, А за ким дівчата гинуть? То наш Добуш, наша слава, То капітан на Підгір’ї – КрасниЙ-красний, як царевич; Двадцять років і чотири. Хлопців тисяч єму служить, – Поклонися, лядський крале! На той топір єго ясний Клали німці много сталі, А […]...
4. НОВОБРАНЧИК – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Поема Костю Горбалеві на поклін, аби згадував 2-го німецького просимця 1852 року, коли мене обстригли. Пролог Братику мій, не цурайся Хоть ти оден цего бранця; Не цурайся єго сліз, Що в поклоні ти приніс. Бо го люди на кеп від себе прогоня, – Ніби коли в латтю, то він вже не їх, – Де кури […]...
5. ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – Осип Домінік Гординський де Федькович – Біографічні відомості (Осип Домінік Гординський де Федькович) (1834-1888) ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серпня 1834 р. в с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.). Батько його – спольщений шляхтич – займав на час народження сина та пізніше незначні урядові […]...
6. ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ (08.08.1834, с. Сторонець-Путилів, тепер м. Путила Чернівецької обл. – 1 1.01.1888, Чернівці) – письменник, редактор, публіцист, педагог. Син спольщеного управителя поміщицьких маєтків Адальберта Гордииського де Федьковича та Анни з дому православного священика Ганіцького. Хрещений за латинським обрядом, одержав ім’я Осип Домінік; і згодом, перейшовши в православ’я, став Юрієм. Виховувався в атмосфері давнього гуцульського […]...
7. НИВА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
8. УКРАЇНА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вірли співають, З буйним вітром у заліжку козаки літають. Хто ж то може знов забути могили, кургани, Де козацтво українське, […]...
9. Серце не навчити – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повісточка. Жили в нас в горах два парубки товариші, а що вже буйні та хороші собі були, той на папері не спишеш, – такі вже хороші були сі два легіні. А до того ще як уберуться, бувало, у кармазин та в жировані порошниці та стануть собі гостинцем гуляти, то дівчата якраз усі у вікнах. “Що […]...
10. САФАТ ЗІНИЧ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Я собі вже не раз отак сиджу та гадаю: як-то, бідний світе, деякого сердешного некрута б’ють да глузують при тій науці! А мене було і пальцем ніхто не кине, не то що. Але ж бо я і бравсь швидко тої муштри! було капрал мені ні покаже, а я вже і вдав. А пан майор наш […]...
11. ЛЮБА-ЗГУБА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість Нічо так чоловікові віку вже не укоротає, як та люба. Хто не вірить, най лиш слухає, що розказуватиму… У нашім селі, знаєте, чинять два храми в рік – один на зимні Николи, а другий на весні. Зимні Николи, як здорові знаєте, припадають серед Пилипівки: скрипку не можна навіть зачепити, а за танець і не […]...
12. ЛУК’ЯН КОБИЛИЦЯ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна собі молоденька, Як у траві чічка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотіла, те й робила: Гуляти – гуляла, А […]...
13. Вибір декламацій для руських селян і міщан “Вибір декламацій для руських селян і міщан” – антологічна збірка поезій, укладена І. Франком і видана товариством “Просвіта” у Львові 1902. Містить твори Т. Шевченка (“Гамалія”), І. Франка (“Вічне життя”, “Великдень 1848р.” – уривок з поеми “Панські жарти”), Ю. Федьковича (“Пречиста Діво, радуйся, Маріє”), К. Устияновича (“Великдень”), Б. Грінченка (“Хлібороб”), М. Старицького (“До молодіжи”), М. […]...
14. ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ – ПІСНІ ЗИМОВОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ – ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ Добрий вечір тобі, пане господарю, Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами, Радуйся! Ой радуйся… Та кладіть калачі з ярої1 пшениці, Радуйся! Ой радуйся… Бо прийдуть до тебе три празники2 в гості, Радуйся! Ой радуйся… Ой перший же празник – то Різдво Христове, Радуйся! Ой радуйся… А другий же празник […]...
15. ТРИ ЯК РІДНІ БРАТИ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість. І Мені ще й двадцять рік ледве було, як уже кучерики мої золоті облетіли! Навіть і попрощатись не пускали, але звеліли відразу йти до компанії. З тяжков бідов відпрохався на три дні додому. А дома сум та плач. Мати розболілась, ридаючи (батька давно вже не було на світі), сестри неначе з ума зійшли, таке […]...
16. РУСЬ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Юрій Федькович РУСЬ По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй […]...
17. Моя гріховнице пречиста – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Моя гріховнице пречиста, Моя лілеє на багні, Чужі обійми, як намиста, Ти познімала при мені. І знов, як у дитини, очі, Нічим не відвернути їх. І на твоєму непороччі Лечу я в безконечний гріх. Невже ти хочеш одпокути На душу стомлену свою? Невже ти хочеш одягнути Моєї вірності шлею? Скрипучі хомути і […]...
18. Юрій Федькович, Історія української літератури XIX ст. століття ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ (1834 – 1888) Вагоме місце в загальноукраїнському літературному процесі 60,-80-х років займає поетичний, прозовий і певною мірою драматургічний доробок Юрія Федьковича. Творчість його, прикметна людинолюбним моральним пафосом, увагою до незвичайних психологічних станів героя, виразністю й дохідливістю слова мала, крім того, особливе значення нового потужного активатора художніх пошуків у письменстві західноукраїнського регіону, де працював […]...
19. ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ (1834 – 1888) ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Додаткова біографія Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серпня 1834р. в с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.). Батько його – спольщений шляхтич – займав на час народження сина та пізніше незначні урядові посади. Мати […]...
20. Юрій Федькович – як лірик “Федькович – се талант переважно ліричний, – писав І. Франко, – всі його повісті, всі найкращі його поезії, навіяні теплими, індивідуальними чуттями самого автора так і здається, що автор співає і розказує всюди проте, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І в тім іменно лежить чаруюча сила його поезії, в тім лежить її […]...
21. Юрій Федькович – “буковинський Кобзар” Демократичний рух на західноукраїнських землях у 60-х роках XIX століття був передусім пов’язаний із діяльністю Юрія Федьковича. Письменник утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні й національні інтереси свого народу. Ю. Федькович народився у 1834 р. у мальовничому селі на Буковині. Краса рідної землі назавжди увійшла в мистецький світ письменника. Від простих, але душевно багатих людей перейняв […]...
22. Федькович Юрій – ЛІТЕРАТУРА XIV – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Юрій Федькович (повне ім’я – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серпня 1834 р. у с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.). Батько його – спольщений шляхтич – займав на час народження сина і пізніше незначні урядові посади. Мати походила з сім’ї українського священника, проте в побуті […]...
23. Зі скарбниці критичної думки ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Зі скарбниці критичної думки “Федькович – се талант переважно ліричний; всі його повісті, всі найкращі його поезії навіяні теплим, індивідуальним чуттям самого автора – всі похожі на частки його автобіографії – так і здається, що автор співає і розказує всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І в тім іменно й […]...
24. Трагедія цісарською жовніра (за оповіданням “Три як рідні брати”) – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – 9 клас З іменем Юрія Федьковича пов’язане не лише зародження на Буковині літератури на народній основі, а й подальше утвердження українського письменства, вихід української літератури на світовий рівень. Вплив Юрія Федьковича на літературний процес Західної України був майже таким могутнім, як вплив Тараса Шевченка на літературний процес України Східної. Юрій Федькович прожив досить складне життя. Найкращі роки […]...
25. Лук’ян Кобилиця – Юрій Федькович – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття Це твір про ще одного народного ватажка. Поема містить відвертий заклик до боротьби (громадою підійматися за прадідівську правду). Революційний пафос, викривальний дух поеми, спрямованої проти цісарського режиму, підняли поета на найвищий щабель визнання. Важливими критеріями цінності художніх творів Федькович вважав їх демократизм, ідейність, народність. Саме тому буковинський співець звернувся до творчості Тараса Шевченка. Великий Кобзар […]...
26. Нива – Юрій Федькович – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття У цій поезії автор називає себе наслідувачем життя і творчості Кобзаря. Він, як і Шевченко, служить трьом ідеалам: Вірі, Надії і Любові. Звертаючись до свого духовного батька, поет висловлює сподівання, що зародила його власна “нива на співацьку славу”. Ну, а “женчикам”, себто читачам, – із палат, і з хат – є що читати. Федькович у […]...
27. ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – УКРАЇНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК-РОМАНТИК – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; Юрієм став називатися у зрілому віці) – український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини (8 серпня 1834 р., с. Сторонець-Путилове – 11 січня 1888 р., Чернівці). √ Літературний доробок – понад 400 поезій, співанок, балад, дум і поем, більше 60 повістей, оповідань […]...
28. Життєвий шлях – Юрій Федькович – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник взяв у зрілому віці) народився 8 серпня 1834 року у селі Сторонці-Путилові, на Буковині, яку називають Гуцульщиною. Дитинство письменника минало серед мальовничої природи гуцульських гір, на березі річки Путилівка, де стояла батьківська оселя. Краса рідної землі навіки полонила серце Юрія […]...
29. Драматизм і трагізм прози Юрія Федьковича – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – 9 клас Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів: повістей, оповідань, казок, жартів. У цих творах знайшли відображення родинно-побутові проблеми буковинських селян; безправ’я пригнобленого чиновниками та куркулями трудового народу; трагічна доля гуцулів – жовнірів цісарської армії. У кращих своїх творах письменник підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, опоетизовував гордих і сильних людей. Повість […]...
30. Зображення селянської взаємопідтримки у творі “Три як рідні брати” – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ – 9 клас Ю. Федькович жив і писав на Буковині у той час, коли вона належала Австро-Угорській імперії. Батько майбутнього письменика був управителем поміщицького маєтку, а мати його була простою гуцулкою. Від неї він перейняв любов до рідного народу, повагу до його історії і мови і став першим буковинським письменником, що збагатив українську літературу. У повісті “Три як […]...
31. СКОРБНА МАТИ – ПАВЛО ТИЧИНА Пам’яті моєї матері І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими пожалій. Поглянула – скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорнів… Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно!.. людське серце До краю […]...
32. ЗОЛОТА КІСОЧКА – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – Юрій Федькович – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ – ДИВОСВІТ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ Була то раз одна вдовиця-стариця1 та мала лиш одним одну доньку. Але та їй донька була така красна, як сонечко, а коси мала золоті, по саму землю. А мати каже раз до неї: – А знаєш ти, доню, що? Твій отець покійний заручив тебе ще маленькою за одного царевича з тридев’ятої землі, за скляними горами […]...
33. МУШУ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО МУШУ Я мушу книжки читати, Щоб очі мої не осліпли, Я розмовляти мушу, Щоб з туги не оніміти, Я мушу почути пісню, Щоб не оглухнути з тиші, Я закохатися мушу, Щоб радість прийшла до мене, Я друга побачити мушу, Щоб день мені був ясніший, Я вірш написати мушу, Щоб серце не розірвалось, Я працювати мушу, […]...
34. Короткий переказ – Добрий вечір Добрий вечір тобі, пане господарю, Радуйся! Ой радуйся, земле. Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами, Радуйся! Ой радуйся, земле. Син Божий народився. Та кладіть калачі з ярої пшениці, Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Бо прийдуть до тебе три празники в гості, Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Ой перший же […]...
35. Шкільний твір на тему – Введення у храм Пресвятої Богородиці – Твір-розповідь Давним-давно це було. Маленьку дівчинку Марію батьки привели до Єрусалимського храму. Це означало пояснити дитині, що таке храм, хто такий Бог, з’єднати її життя з Його світлим ім’ям. Так Марія вперше побувала в священній глибині храму, і навіть не знала, що саме вона, коли виросте, стане матір’ю Ісуса Христа. Служба священика вразила маленьку дівчинку і […]...
36. ВВЕДЕННЯ (Третя Пречиста) – НАРОДНІ СВЯТА ТА ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ 4 грудня віруючі люди святкують Введення до храму пресвятої Богородиці Діви Марії. Батьки Діви Марії довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю присвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася в них донечка Марія. Коли дівчині виповнилося три роки, її одягли в найкращий одяг і привели до Єрусалимського храму. Первосвященик зустрів її […]...
37. ДРУГА ПРЕЧИСТА – НАРОДНІ СВЯТА ТА ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ Повна назва – свято Різдва Пресвятої Богородиці, відзначається 21 вересня. За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді, усе більшого поширення набували забобони, моральні сили люду танули з кожним роком. Люди навіть і самі усвідомлювали, що необхідна якась надзвичайна подія, безпосереднє втручання Бога в земні справи, щоб урятувати духовність. І […]...
38. Тиша – ЮРІЙ СУЩ Тиша… Пуста, глуха тиша… Така, що, якщо прислухатись, то можна почути, як мурахи бігають по стіні. І лише в вухах щось монотонно без зупинки гуде і не дає втішатись тишею. Що це за звук? Може, це – наслідок численних безсонних ночей, а, може, це через тишу (якщо її нема, то за сторонніми шумами просто не […]...
39. Вік. 1798-1808 “Вік. 1798-1808” – тритомна антологія української літератури, присвячена 100-річчю виходу в світ перших трьох частин “Енеїди” І. Котляревського. Упорядкували В. Доманицький та С. Єфремов. 1-й том (поезія) вийшов 1900 (перевидано 1902), 2-й і 3-й (проза) – 1902. Чимало творів (Т. Шевченка, І. Франка та ін.) через цензурні перешкоди не могли потрапити до видання, а деякі […]...
40. ВІВІСЕКЦІЇ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Розіп’яті на цинкових столах, У голготських долинах лябораторій, Вони віддають своє життя, Щоб спасти не душі, лиш тіла людей. Тому, що не дано їм дару мови, Вони тільки підносять до неба свої очі, забризкані кров’ю, Хочучи сказати Богові, звертаючися на ви : “Простіть їм, хоч вони знають, що роблять, пане”. А опісля їхні маленькі душі […]...