Правові ціннісні установки

Правові ціннісні установки як фактор формування активності соціальних суб’єктів

На соціальну активність особистості впливає правова реальність, так як вона – вираз і реалізація інтересів людей. Ще К. Гельвецій в роботі “Про розум” зауважив: “Якщо фізичний світ підпорядкований закону руху, то світ духовний не менше підпорядкований закону інтересу. На землі інтерес є всесильний чарівник, що змінює на очах всіх істот вид всякого предмета “(Гельвецій К. А. Про розум // Соч. В 2-х томах. М., 1974. Т. 1. С. 186-187.) . Настільки висока оцінка ролі інтересів у життєдіяльності людини підтверджена суспільно-історичною практикою, зокрема правовою практикою. Вона переконливо свідчить про те, що роль правових інтересів тим значніше, чим правильніше і точніше вони висловлюють об’єктивні можливості і чим ширше ці інтереси поширені і глибше усвідомлені масами. Творча сила правового інтересу полягає в об’єктивному вираженні назрілої суспільної можливості у правотворчій діяльності та підтримки в народі. Інтереси, що перетворилися на зміст волі народних мас, класу, стають нездоланною історичною тенденцією. Якщо такі інтереси відображаються в законах держави, вони посилюють соціальну активність громадян.
Інтерес, що лежить в основі життєдіяльності людини, постає як спрямованість на його самоствердження і висловлює потребу суб’єкта. Якщо правова ціннісна установка орієнтована на ці потреби та інтереси, то вона сприяє внутрішньої активності соціального суб’єкта, творчому відношенню до дійсності (Див.: Ханіпов А. Г. Інтереси як форма суспільних відносин. Новосибірськ, 1987. С. 36.).
Отже, можна стверджувати, що правовий інтерес соціального суб’єкта пов’язаний зі спрямованістю на задоволення його правових потреб і виступає стимулятором людської активності в правовій сфері. Крім того, він завжди націлений на реалізацію правових можливостей соціального суб’єкта. Механізм їх реалізації включає критичну оцінку ціннісної правової установки, прийняття рішення про зміну правової реальності або окремих її сторін і втілення прийнятого рішення в дійсність.
Формуються дві сторони правового інтересу: інтерес до правового самоствердження і інтерес до можливості зміни правової реальності в результаті історичної творчості. В результаті правового самоствердження соціального суб’єкта відбувається його індивідуальний розвиток, а в результаті реалізації правових можливостей (як історичної творчості) змінюється правова реальність.
Слід зазначити, що правова ціннісна установка не завжди несе в собі можливості реалізації обох сторін правового інтересу. Правовий інтерес не може бути реалізований там, де ціннісні установки підмінені хибними цінностями або не є правовими. Така ситуація свойствена авторитарним і тоталітарним режимам, коли встановлюється повний (тотальний) контроль над усіма сферами життя особистості і суспільства, в тому числі і над творчістю (тобто творчість як свобода самовираження відсутня).
Відомо, що соціальний світ включає безліч різних інтересів, пов’язаних зі ставленням людини до певних і різноманітним потребам. Соціальні суб’єкти постійно творять, відтворюють ці відносини, співпрацюючи або вступаючи в протиборство один з одним. На основі відносин як усвідомленої потреби формуються інтереси, різні за ступенем конфронтационности (тривалості, стійкості, близькості до людини).
Носіями соціально значущих інтересів виступають спільності людей (нації, релігійні конфесії, класи, професійні групи, політичні партії та ін.), Устремління яких часом не тільки не збігаються, але й носять протилежний характер. Такі діспозіціонние інтереси породжують суперечності між правовими ціннісними установками і ціннісними орієнтаціями різних спільнот і всередині однієї спільності. Ці протиріччя знаходять вираження в дис-позиційних відносинах другого порядку.
Як і відносини співробітництва, діспозіціонние відносини викликають посилення активності людей, але активності специфічної: її можна назвати активністю-незгодою, активністю-протиборством, активністю-протидією існуючим правовим ціннісним установкам. Як правило, в сучасному суспільстві вона приймає політичний характер і політичні форми.
Таким чином, проблема співвідношення ціннісних орієнтації і ціннісних установок має велике теоретичне і практичне значення. За їх життєвості, взаємоузгодження та підтримки суспільством можна судити про життєвість права в цьому суспільстві. Більше того, аналіз правових ціннісних установок і їх узгодженості з правовими ціннісними орі ентации дозволяє прогнозувати спрямованість соціальної активності людей. Якщо правові норми (ціннісні установки) сприяють гуманізації суспільних відносин, збігаються з інтересами людей, їх ціннісними орієнтаціями, вони не тільки активно підтримуються, а й культивуються, “освоюються” суспільством як загальнообов’язкові.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Правові ціннісні установки