Правове регулювання фінансів

Правове регулювання фінансів – це здійснення контролю з боку держави за відносинами, що виникають в результаті використання державних фінансових фондів для вирішення або реалізації суспільних функцій.

Таким чином, головним методом такого регулювання є деякі приписи і норми щодо фінансових відносин з боку, яка представляє державу. Фінансове право має безліч зіткнень з правовим регулюванням інших областей державної діяльності – права конституційного і адміністративного прядка.

Правове регулювання різних областей державної діяльності

– Конституційне право.

Є головною галуззю всієї правової системи. Вона регулює всі види суспільних відносин, положення особистості, устрій держави, будь-які дії державних органів та основних органів влади. Закладаючи всі ці основи, конституційне (або державне) право на них в подальшому розвивається.

– Адміністративне право.

Його вплив і регулювання поширюється на діяльність, яка здійснюється виконавчими органами влади.

– Фінансове право.

Воно охоплює обидві ці сфери правового регулювання, так як фінансова діяльність здійснюється і в тому, і в іншому випадку. Є деякі норми, які регламентують фінансове право, і їх сукупність визначається як фінансове законодавство.

Науковий аспект фінансового права

Фінансове правове регулювання, будучи окремою галуззю всього українського права, направлено на контроль громадських відносин, які формуються в процесі здійснення фінансової діяльності. Тобто, як наука, воно вивчає різні норми і аспекти регулювання фінансової діяльності та їх застосування на практиці, а також всі можливі закономірності, що виникають в процесі розвитку фінансового права.

Таким чином, правове регулювання являє собою сукупність всіх можливих знань, які були виявлені в процесі вивчення такої сфери державної діяльності, як правове регулювання фінансової діяльності.

Поняття фінансового права

Вся фінансова система, що включає в себе будь-яку фінансову діяльність, здійснювану державою, грунтується на виникненні різних суспільних відносин, в результаті яких ця діяльність і реалізується. Така система має потребу в чіткому регулюванні, тобто встановлення різних прав і обов’язків, що відносяться до всіх учасників фінансових відносин, а також запобіжних заходів або ж настання відповідальності в разі порушення цих прав і обов’язків.

Сфера фінансів тісно пов’язана і частково зачіпає інші правові системи. Всією ж областю фінансового права охоплюються будь-які публічні фінанси (причому в цю категорію включені як державні чи місцеві, так і муніципальні ресурси). При цьому правове регулювання має певний вплив і в сфері недержавних фінансових відносин. Зокрема, фінансовим правом регулюється надходження податків від недержавних комерційних підприємств і подальше їх перерозподіл.

Відповідно до думки вченого П. М. Годме, головною відмінністю між державними і приватними фінансами є те, що і стан, і динаміка приватних фінансів знаходиться в прямій залежності від стану ринку і будь-яких змін в ринковій економіці. У той час як стан і динаміка державних фінансів повністю залежить від тих рішень і дій, які були прийняті державою.

Крім фінансового права, будь-яка державна діяльність зачіпає і інші галузі відносин. В тому числі, це трудові, адміністративні, цивільні та інші, кожне з яких має свою окрему область, яка регулюється за допомогою правових норм. Фінансове ж право, незважаючи на тісне зіткнення з цими областями, регулює лише фінансову сторону відносин.

Таким чином, в поняття фінансового права можна включити норми регулювання фінансових відносин, поява яких проводиться в результаті державної фінансової діяльності, що має на увазі розподіл, формування і використання фінансових фондів та інших ресурсів, що носять публічний характер.

Предмет фінансового права

Правове регулювання державних фінансів направлено на закріплення всієї фінансової структури і визначає ступінь компетенції в рамках цієї області кожного окремого суб’єкта України, кожного окремо взятого органу місцевого самоврядування, а також держави в цілому. Ці відносини і визначають предмет фінансового права.

Отже, під цим терміном в загальному сенсі варто розуміти суспільні відносини, які були створені в процесі освіти, розподілу і використання грошових (фінансових) фондів, спрямованих на реалізацію різних публічних завдань згідно з визначеним затвердженим і сформованому плану загального розвитку.

У зв’язку з наявністю у фінансовій державній системі великої кількості ланок, її зв’язку з різними сферами державного і суспільного діяльності, а також виробничими структурами державні фінансові відносини дуже різні за своєю структурою.

Однак існують різні думки, згідно з якими в предмет фінансового права не можна включити певні категорії відносин. Наприклад, область муніципальних фінансових відносин або ж органів місцевого самоврядування. Подібний висновок можна зробити на основі того, що ці області не можна віднести до державних органів. Однак і не заперечується відношення цих областей до сфери правового фінансового регулювання, оскільки їх фінансова діяльність має своє відображення при розгляді змісту фінансово-правових інститутів.

Отже, під предметом такого поняття, як правове регулювання фінансових відносин слід розуміти не тільки державні фінансові відносини, а й фінанси муніципальні і органів самоврядування. Оскільки виключення таких відносин буде суперечити конституційним нормам і загальним принципом єдиного фінансового управління. Ключовим же моментом, за яким стоїть відносити і ті, і інші фінансові відносини до області, що включає правове регулювання фінансового контролю, є публічність всіх цих видів відносин. При цьому необхідно враховувати класифікацію на централізовані і децентралізовані.

Групи фінансових відносин

Подібні відносини можуть виникати на різних рівнях: суб’єкти України, установи муніципального характеру і сама держава, а також органи місцевого управління; організації, в тому числі і фінансові, кредитні, і фізичні особи. Якщо розглядати групи докладніше, то можна виділити наступну класифікацію:

– Відносини з розподілу фінансових ресурсів всередині державних органів. Тобто, це відносини України, державних федеральних суб’єктів, муніципальні освіти і адміністративно-територіальні центри.

– Відносини по формуванню бюджетних і позабюджетних фондів. Учасниками таких відносин виступають державні органи, місцеве самоврядування та фізичні особи.

– Виконання фінансових зобов’язань організаціями, що припускає собою внесення податкових виплат у державні грошові фонди. Учасниками таких відносин є держава, муніципальні освіти і комерційні організації.

– Розподіл фінансових і бюджетних фондів на виконання відповідних заходів, досягнення певних цілей від держави до органів місцевого самоврядування до нижчестоящим органам.

– Страхові та кредитні фонди, які розподіляються від фінансово-кредитних органів до фізичних і юридичних осіб.

– Державне регулювання в сфері фінансового ринку.

Грунтуючись на даних цієї класифікації, можна зробити висновок, що правове регулювання державних фінансів направлено на формування, а також розподіл і регулювання фінансових фондів. Здійснення контролю над цими відносинами проводиться державою і на основі законодавства.

Методи фінансового регулювання

Держава здійснює формування основних грошових фондів, які в подальшому спрямовуються на реалізацію різних економічних, соціальних та інших програм, за допомогою яких, відповідно до загального планування і стратегії, здійснюється розвиток суспільства і національної економіки загалом.

Фінансовими правовими нормами регулюється всі можливі принципи, методи і форми діяльності держави і державних органів, спрямовані на формування фондів, характер коштів, що використовується для їх формування і способи, і порядок справляння цих платежів. А також регулюються всі можливі джерела отримання даних коштів, порядок їх подальшого використання, таким чином, формуючи фіксовані права і обов’язки державних і муніципальних органів і установ, фізичний і юридичних осіб в рамках фінансових відносин.

Метод фінансово правового регулювання використовується переважно імперативний. Тобто, уповноваженими державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до приписів проводиться контроль і здійснення діяльності по формуванню, розподілу та використання грошових коштів.

Подібними приписами визначають порядок і розмір стягнення платежів до державних фондів, а також спрямованості їх подальшого використання для економічного і соціального розвитку держави. Таким чином, забезпечується чітке правове регулювання фінансових відносин, а також гарантоване надходження грошових коштів в державні фонди, і їх використання в повній відповідності до державних цільових програм.

Специфікою цього методу є також і наявність спеціально встановленого кола державних фінансових органів, відповідальних за правове регулювання фінансового контролю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Правове регулювання фінансів