Правова доктрина суду як вираження політики права

У цій перспективі істотне значення для визначення вектора тлумачення має аналіз політико-правових доктрин, якими Суди керуються офіційно або неофіційно в своїй практиці. Зміна цих доктрин і прийнятих процедур тлумачення – не що інше, як зміна політики права в мінливих соціальних умовах.
Якщо Суд бажає займати більш консервативну позицію (характерну для періодів нейтралізма або стриманості), основне значення набуває доктрина проконстітуціонного тлумачення. Норма може мати кілька можливих тлумачень, але тільки одне з них знаходиться у відповідності з конституцією. Даний підхід використовується у Німеччині (verfassungskonforme Auslegung), але представлений і в інших країнах – Канаді, Франції, Польщі, Угорщині, Чехії.
Якщо Суд прагне активному тлумаченню, то можливе звернення до ідей “живого права” або “невидимої конституції”, до якої апелював, наприклад, Конституційний суд Угорщини. Конфлікт “живого права” (living law) і “книжкового права” (law in books) може призвести до напруженості і різних інтерпретацій конституції навіть у самій судовій системі у взаєминах між верховними і конституційними судами.
У разі необхідності історичної легітимації конституційних норм Суд досягає цього за допомогою ретроактивного тлумачення – фактичного переписування історії конституціоналізму, що мало місце в Греції та ряді країн Східної Європи, коли попередні конституції і засноване на них законодавство оголошувалися неіснуючими. Навпаки, якщо ідея полягає в зверненні до майбутнього або моральному ідеалу, то перевага віддається телеологічному методу тлумачення, яке здійснювалося у ряді країн Східної Європи перехідного періоду.
В умовах конституційних криз політична позиція Суду може знайти легітимацію в одній з постійно відтворюваних доктрин: можливо, наприклад, використання кельзеновской доктрини як для стабілізації режиму (в смислі звертання до збереження позитивного права), так і для його зміни, наприклад “доктрини необхідності” для обгрунтування нового режиму, який формально виступає як захисник діючої конституції від її супротивників. Можлива і апеляція до “первинної законності” або “невидимої конституції” – народному волевиявленню в умовах конституційної революції.
У кінцевому рахунку просте самоусунення Суду від рішення – можливий шлях делегування відповідальності законодавчої або виконавчої влади (у межах доктрини політичних питань).
Важко не побачити в зміні цих доктрин певної політичної установки, яка повинна бути узгоджена з уявленнями про конституційній системі в цілому. Ця роль Суду може бути більш-менш конструктивної, коливатися від захисту букви конституції до “преторианского активізму”, сприяти тій чи іншій системі цінностей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Правова доктрина суду як вираження політики права