Правопорушення
Уважно прислухавшись до звучання цього слова, можна легко зрозуміти його значення: правопорушення – це порушення норм права, порушення встановленого порядку суспільних відносин. Висловлюючись мовою юристів, правопорушення – це протиправна поведінка (діяння) громадянина або установи, організації, підприємства.
Юристи, коли характеризують поведінку людини чи організації, вживають слово “діяння”. Воно має подвійний сенс – це є дія, т. Е. Активна поведінка, або бездіяльність – пасивна поведінка, коли зобов’язаний був зробити, але не зробив: не сплатив податок, не купив квиток, не чинив необхідної допомоги хворому (лікар), не виконав своїх обов’язків, не надав допомоги терпить лихо (капітан судна), халатно поставився до своєї роботи і т. д.
Правопорушенням не можуть бути почуття, думки людей, якими б “чорними” вони не були, звичайно, якщо ці думки не спричинили за собою протиправного діяння.
Правопорушення завжди пов’язане з антигромадською поведінкою, завжди кому-небудь приносить шкоду. Образити кого-небудь, обмовити, погрожувати – це означає вчинити правопорушення. Вдарити, побити когось – це теж правопорушення. Крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, пошкодження чужого майна, обман покупців, самоуправство і т. Д все це, безумовно, правопорушення.
Ознаками правопорушення є небезпечне для суспільства поведінка, нанесення кому-небудь шкоди і порушення норми закону. За правопорушення передбачається певне законом покарання залежно від характеру правопорушення. Правопорушення прийнято розділяти на два види: злочин і проступок.
Злочином визнається суспільно небезпечне діяння, заборонене законом під загрозою покарання.
Як бачите, основна відмінна риса злочину – це його особлива суспільна небезпека, особливий шкоду. Тому держава визнає злочини найбільш небезпечним видом правопорушення і забороняє їх під страхом найбільш суворого кримінального покарання (позбавлення волі, конфіскація майна і т. Д.). Більше того, через суспільної небезпеки закон вважає злочином навіть тільки приготування до нього. За чинним в даний час законодавством правопорушниками можуть бути визнані громадяни, які досягли 16 років, а по ряду злочинів – 14 років.
За такі злочини, як вбивство, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю, викрадення людини, згвалтування, крадіжка, грабіж, вимагання, хуліганство при обтяжуючих обставинах, викрадення автомобіля або іншого транспортного засобу, умисне знищення або пошкодження майна, тероризм, захоплення заручника, неправдиве повідомлення про акт тероризму, розкрадання або вимагання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв, розкрадання або вимагання наркотичних засобів або психотропних речовин, приведення в непридатність транспортних засобів або шляхів сполучення, кримінальна відповідальність згідно зі статтею 20 Кримінального кодексу Російської Федерації настає з 14-річного віку.
Проступок – це теж правопорушення, хоча на відміну від злочину він характеризується меншим ступенем шкідливості. Однак варто знати, що проступок – це теж посягання на правопорядок. Пияцтво і бешкети в громадських місцях, безквитковий проїзд, дрібні розкрадання, провезення неоплаченого багажу, пошкодження телефонів-автоматів, заподіяння шкоди чужому майну, незаконні угоди, невиконання договору, порушення авторських прав, прогул, запізнення на роботу і т. Д. – Всі ці дії завдають шкоди іншим людям, суспільству. За проступок передбачаються покарання некримінального характеру – у вигляді попередження, штрафів, відшкодування завданої майнової шкоди і навіть виправних робіт.
Всі види проступків, безумовно, вносять дезорганізацію в наше життя, заважають нормальному праці, відпочинку, побуту людей. Крім того, проступок від злочину відділяє тонка, умовна грань – в будь-який момент він може перейти межу закону і стати суспільно небезпечним, кримінальним діянням.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)