Правомочності начальника кінноти, плебейських трибунів і едилів
Розглянемо склад правочинів начальника кінноти, плебейських трибунів і едилів.
Правомочності начальника кінноти
Диктатор вибирав і призначав для себе помічника в особі начальника кінноти. Він залишався на посаді не довше ніж диктатора і автоматично позбавлявся своїх правомочностей, коли диктатор складав з себе свої повноваження.
Хоча начальник кінноти був в прямому підпорядкуванні у диктатора, він заміщав диктатора в разі його відсутності.
Начальник кінноти виступав своєрідним заступником диктатора в тих місцях, де диктатор з певних причин не мав можливості бути присутнім.
Однак юридично начальник кінноти не мав правомочності діяти самостійно в повній мірі, навіть при відсутності диктатора. Головним обов’язком начальника кінноти було командування римської кіннотою в складі війська, яке було ввірене диктатору.
Правомочності плебейських трибунів
У 494 році до нашої ери плебеї отримали правомочність вибирати зі свого складу двох особливих посадових осіб, які називалися “плебейськими трибунами”. Спочатку трибуни були військовими вождями плебсу на час його видалення на Священну гору.
У процесі злиття плебейської і римської громад, військова влада плебейських трибунів не збереглася в повному обсязі. Однак у них залишилося правомочність на втручання в розпорядження будь-якого римського магістрату, в тому числі і консула, якщо дане розпорядження порушувало інтереси плебсу.
Самі плебейські трибуни формально ніяких розпоряджень не друкували, тобто вони не мали позитивних адміністративних функцій. Особа плебейських трибунів визнавалася священною і недоторканою. Посягання на персону трибуна каралася стратою.
З плином часу сенат зробив з трибуна посадова особа, яке контролювало консула. Іноді на вимогу сенату трибун супроводжував військо поряд з консулом.
Плебейські трибуни в числі двох обиралися на особливих плебейських зборах. Згодом кількість трибунів збільшилася до 5 і навіть до 10 осіб.
Правомочності едилів
Основним напрямком діяльності едилів був нагляд за порядком на ринках. Вони мали юрисдикцію у справах, які виникали з торгових угод на ринках. Еділи завідували постачанням хлібом міста Риму, спостерігали за чистотою на вулицях.
Всього едилів було чотири людини: два плебейських і два курульних едила (з 307 року до нашої ери). При цьому посада плебейських еділам є більш давньою. Даний факт доводить те, що спочатку плебейська громада в економічному плані перебувала вище громади римського народу. Спочатку економічні інтереси плебеїв перебували в сфері торгівлі, а не землеробства.
Вся система римських магістратур складалася з 26 нижчих магістратів, які завідували справами адміністративного і поліцейського характеру. Вони вибиралися в трибутних комициях і перебували під владою один рік. Свою діяльність вони здійснювали в невеликих колегіях (чисельністю по 2, 3, 4 людини). Так як у всіх колегіях їх було 26 чоловік, то всіх разом їх називали “VIGINTI SEX VIRI”.
Частина з них мала правомочність на завідування тюрмами, нічний поліцією, протипожежної охороною, приводила у виконання вироки до смертної кари. Інша частина мала правомочність на завідування карбуванням монети, стежила за станом і чистотою вулиць і т. д.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)