Правління князя Володимира Святославовича
Володимир народився близько 962 р, він був позашлюбним сином великого київського князя Святослава Ігоревича і Малуші, ключниці великої княгині Ольги. Хоча по язичницьким звичаєм соціальний статус визначався по батькові, і династичні права не обмежувалися, прізвисько “робичич” (син рабині) довго переслідував його.
У 970 р Володимир став князем Новгородським, а його наставником на час малолітства був поставлений дядько, воєвода Добриня.
Після смерті великого київського князя Святослава в 972 р Ярополк став керувати Києвом, а через 3 роки між братами почалася міжусобна війна, в ході якої спочатку гине брат Олег, Древлянський князь, а потім і Ярополк.
Таким чином, початок правління Володимира Святославича ознаменувався братовбивством. У 978 році він став київським князем.
Володимиру чимало довелося вести війни з сусідами. Воював він з поляками і відняв у них кілька міст; два рази ходив на в’ятичів (981-982 рр.), які намагалися звільнитися від данини, і приборкав їх; в 983 р заволодів землею балто-литовського племені ятвагов, тим самим відкривши шлях до Балтики; в 984 р підкорив радимичів; в 985 р переміг волзьких болгар; в 992 р підпорядкував собі хорватів.
До прийняття християнства на Русі було поширене багатоженство. У київського князя Володимира було 5 законних дружин (одна з них, Рогнеда, була нареченою Ярополка) і кілька сотень наложниць, серед яких була і вагітна вдова Ярополка. Літописці, описуючи Володимира, наділяють його різними вадами, особливо сластолюбством і ненаситністю в блуді, безудержностью в бенкетах і забавах.
Володимир був спочатку ревним язичником, він спорудив в Києві пантеон з шістьма головними ідолами, перед якими відбувалися людські жертвоприношення. Але тому що в Києві жило багато християн, і в дружини їх було чимало, Володимир став коливатися в своїй вірі. Сусідні країни також стали намагатися зробити київського князя своїм одновірцем.
Сказання “Про випробування віри” говорить, що в 986 р були до Володимира посли різних віросповідань. Приходили болгари-мусульмани, хозарські євреї, німці – представники західного християнства. Потім прийшов до Володимира грецький філософ і розповів йому про створення світу, про рай і пекло, про помилки і помилки інших вір. Побачивши переваги східного християнства, князь Володимир Святославич вирішив прийняти цю віру.
Здійсненню цього рішення посприяли події, що відбувалися в Візантійської імперії в кінці 80-х р. р. X століття. Мало того, що Греція була ослаблена поразкою у війні з болгарами (986 м), так на неї ще обрушився заколот полководця Варди Фоки, який в 987 р оголосив себе імператором. Співправителі Василь II і Костянтин VIII звернулися до київського князя за допомогою. Володимир погодився допомогти, але зажадав собі в дружину царівну Анну, їх сестру. Візантійські імператори були змушені погодитися, але за умови хрещення князя Володимира, тому що не може їх сестра вийти заміж за язичника. В кінці 987 р – початку 988 р Володимир хрестився, ймовірно, в Києві, і прийняв ім’я Василя.
Шеститисячна армія Володимира розбила військо Варди Фоки, але імператори не поспішали видавати Анну заміж за Володимира. Тоді розгніваний князь виступив з військом на Корсунь, грецьке місто в Криму, і підпорядкував візантійців.
Тут же пройшло одруження Володимира і Анни, а також хрещення бояр і дружинників. Російський князь повернувся до Києва, прихопивши з собою безліч святинь, ікон, священиків.
Після повернення до Києва Володимир наказав приступити до масового хрещення. Хрещення киян відбувалося в водах Дніпра корсунськими священиками. Традиційно літописний 988 рік вважається роком хрещення Русі.
Відразу ж після хрещення великий київський князь Володимир велить будувати церкви. На місці язичницького святилища в Києві була побудована церква святого Василя, пізніше з’явилася церква Пресвятої Богородиці, що отримала назву Десятинної і стала головним храмом Київської Русі.
Процес християнізації на Русі проходив досить мирно, за винятком деяких регіонів. У Новгороді Добрині, який керував тут хрещенням, довелося силою придушувати повстання.
У 992 р великий князь воював з Польщею за Червенські землі. Після перемоги він сам з єпископами ходив хрестити людей і побудував тут місто, названий його ім’ям Володимиром.
У більш глухих місцях язичництво трималося міцно, і довелося чимало зусиль докласти, щоб донести до розуму народу переваги віри Христової. Проблема полягала в тому, що проповідників, які могли б пояснювати святе писання, було дуже мало. Корсунський священики були греками і не знали слов’янської мови. Тоді наказав Володимир брати дітей у бояр і знатних мужів і віддавати їх в книжкове навчання.
Після прийняття християнства у Володимира схильність до війни ослабла. Він більше не робив великих походів, тільки з печенігами доводилося вести безперервну боротьбу, яка тривала весь період правління Володимира Святославича. Одного разу він дивом уникнув полону, сховавшись під мостом поблизу міста Василева. Печеніги, не знайшовши князя, пішли і навіть не розорили землі. Ця подія відбулася в день свята Преображення Господнього, 6 серпня 996 р На честь цього чуда Володимир звів Спасо-Преображенську церкву у Василеві.
Ще на початку свого князювання князь Володимир побудував кілька міст-фортець, найважливішим за своїм значенням з яких був Білгород. Зміцнення кордонів Русі було головною справою внутрішньої політики князя Володимира.
У Володимира було 12 синів, всіх їх він розподілив княжити в важливих містах Русі.
Всі закони і рішення київський князь приймав, узгодивши зі своїм радою, що складається з дружини та старійшин з різних міст. Князю Володимиру приписується видання “Церковної статуту”, який визначає компетенцію церковних судів.
Володимир Святославич перший почав чеканку золотих і срібних монет.
Результатом зовнішньої політики князя Володимира стало укладення мирних договорів з Польщею, Чехією та Угорщиною. Але мир з Польщею був недовгим, 1013 польський князь Болеслав в союзі з печенігами напав на Русь. Російське військо впоралося з ворогами.
Останні роки життя Володимира Святославича були затьмарені ворожнечею зі старшими синами. У 1013 була розкрита змова Святополка Окаянного проти Володимира, названого батька. Святополк з дружиною і їх співучасник, польський єпископ, були заарештовані і поміщені під варту. У 1014 р підняв заколот інший син Володимира – Ярослав Новгородський, відмовившись платити данину Києву. Тоді князь Володимир оголосив про похід на Новгород, але він був старий і хворий і не зміг його здійснити.
Незадовго до смерті Володимир закликав до себе улюбленого сина Бориса, передав йому дружину і відправив на війну з печенігами, які знову напали на Русь. Але великому князю не судилося дізнатися результат війни 15 липня 1015 року він помер. Похований Володимир Святославич в Десятинної церкви в Києві.
Хоча російські люди почали вшановувати пам’ять Володимира в XI столітті, перші надійні відомості про шанування Володимира як святого равноапостола відносяться до XIV століття. Можливо, прічтеніе його до лику святих пов’язано з перемогою Олександра Невського, нащадка Володимира Святославича, в битві на Неві. Росіяни розгромили шведське військо саме в день пам’яті Володимира Хрестителя 15 липня 1240 р
Народ дуже любив свого князя, оспівував його в піснях і билинах і називав його Володимир Красне Сонечко, “ласкавий князь Володимир”. Він став прототипом великого князя в російських билинах, якому служили три доблесних богатиря – Ілля Муромець, Альоша Попович і Добриня Микитич, відомі своїми подвигами. Володимир – ідеальний князь, покровитель, який об’єднує навколо себе все краще.
28 липня (за новим стилем) – день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Русі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)