ПРАВДОНОСЦІ – ЯР СЛАВУТИЧ

Related posts:

1. Муза до мене прийшла на світанні – ЯР СЛАВУТИЧ *** Муза до мене прийшла на світанні – В час, коли гаснули зорі останні. Руку мені на рамено поклала І прорекла: “Наче в муках Тантала, Твориш ти й твориш, вигадливий сину, – Все про князів, козаків, батьківщину. Знаю, що трудишся кожної ночі, Красні слова, променисто-пророчі, Мовби зубилом, карбуєш гранчасто, Жаром надхнення випалюєш часто. Славиш ти […]...
2. УКРАЇНА – ЯР СЛАВУТИЧ 1960-1970 У полоні відчаю, з-під зашморга згуби. Непокірно-ставна, вольова, як життя, Ти гартуєш розпукою спалені губи, Ти волаєш вогнем Чорновола і Дзюби Перед світом, глухим до твого бороття. Судна доля гримить. Відкриваються рани, Давні стигми віків на робучих руках. По сибірах, уралах іде нездоланний, Вибухає могутній, мов красні вулкани, Рвійний спротив когорт – у нагих […]...
3. Яр Славутич – Григорій Михайлович Жученко (нар. 11 січня 1918) Яр Славутич […] Народився Григорій Михайлович Жученко (справжнє прізвище та ім’я Яра Славутича) 11 січня 1918 року в давньому [заснованому ще в XVII столітті] козацькому зимівнику, згодом – родовому хуторі Жученки, що поблизу села Благодатного (північна Херсонщина). Переживши кількастолітні життєві завірюхи й напасті, той козацький давній осередок не встояв перед новітньою […]...
4. “Потуга слова полонила світ” Славутич Яр (Григорій Михайлович Жученко) Народився 1918 року Н. Волошина, Доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Яра Славутича Бог наділив не лише козацькою красою й відвагою, а й багатогранним талантом. Він – доктор філософії, професор Альбертського університету в Канаді, визначний мовознавець та літературознавець, автор семи підручників з української мови, п’яти книжок з літературознавства, багатьох статей і […]...
5. Славутич Я. Олекса Влизько Дуже молодим, на 27 роцi життя, загинув визначний неоромантик Олекса Влизько. Народився поет 11 лютого 1908 р. в с. Коростень Новгородської области в родинi службовця. 1917 р. разом iз батьками переїхав на Черкащину, “звiдки був родом батько”, як подає довiдник “Письменники Радянської України” (19188), а не в Одесi, як поширено вважати за кордоном. На шiстнадцятому […]...
6. Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич Місце народження будь-якої історико-культурної постаті (державного або громадського діяча, вченого, митця, письменника тощо) виглядає інколи важливою інтерпретаційною проблемою, що становить значення як для неї, так і для її дослідників. Місце народження – це першородний зв’язок зі світом, перший досвід відчуття рідної, “своєї” землі, початкові й початкуючі кроки зростання. Це й перші символи майбутньої долі. Під […]...
7. Світ який – мереживо казкове!.. – Василь Симоненко Світ який – мереживо казкове!.. Світ який – ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю […]...
8. Ніч… а човен – як срібний птах! – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – скорочено ЄВГЕН ПЛУЖНИК Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи…І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Стан природи передано за допомогою персоніфікації “тремтить ріка”, “ліс хилиться”: Річний […]...
9. Короткий переказ – Ніч… а човен – як срібний птах!.. – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) … Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи. І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Коментар У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на […]...
10. НА ВІДКРИТТЯ МУЗЕЮ ШЕВЧЕНКА – Максим Рильський НА ВІДКРИТТЯ МУЗЕЮ ШЕВЧЕНКА Хоч би малесеньку хатину Він мріяв мати над Дніпром, Щоб у вечірнюю годину Животворить своїм пером Народну душу, закликати Громадою обух сталить. Та не діждавсь він тої хати, Священний прах його лежить На березі Дніпра-Славути. Але воздвиг народ розкутий Не вбогу хатку – світлий дім, Щоб перед іменем твоїм Чоло схилити […]...
11. ОСІНЬ – ЯКІВ ЩОГОЛІВ – Українська література – Література для дітей Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці роси. Темная діброва Стихла і мовчить; Листя пожовтіле З дерева летить. Хоч би де замріла Квіточка одна; Тільки й червоніє, Що горобина. Здалека під небом В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі....
12. Скорочено – ДО РІДНОГО НАРОДУ – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС Народе без пуття, без чести і поваги, Без правди в письменах, завітах предків диких, Ти, що постав єси з безумної одваги Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих! Єдиний в тебе скарб – прапращурівське слово, Закляв його Боян від кражі й чудоядства: Одно воно твого життя міцна основа, Певніша над усі потуги і багатства. Це голос […]...
13. ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ – ВЛИЗЬКО ОЛЕКСА Монолог Вогню, вогню! Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о світе мій терновий, В обійми сонячні! Як теплий птах І птах вогненний облітаю серцем По всіх світах. Над людом простягаю Безмежні крила. Хай приходять всі Під їх покрови. Як не знайдуть раю, То знайдуть пекло молодих обіймів, Вселюдських, сильних, що під […]...
14. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
15. На світі є співучий Лангедок – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – Українська література – шкільна програма На світі є співучий Лангедок, Цвіте Шампанню Франція весела, Де в сонці тоне кожен городок І в виноградах утопають села. Десь є Марсель і з моря дух п’яний, Десь є Париж, дух генія й гамена; Десь жив Доде, гарячий і ясний; Десь полювали милі Тартарени. Десь острів є, що осіяв Шекспір, Де Діккенс усміхався крізь […]...
16. КРАСА МОЛОДОЇ – ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ – БІБЛІЯ – Хрестоматія з зарубіжної літератури “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка – немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси – немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! Твої зубки – немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли… Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатового […]...
17. Моє рідне слово… Твір-роздум – Творча робота з української мови Мені здається, що ніщо так не впливає на формування національної свідомості, як рідне слово. Мене ще з дитинства полонило чудодійне слово Тараса Шевченка, що немов оте чарівне євшан-зілля прищеплює любов до рідного народу, до правди, до свободи. Ще з ранніх літ, читаючи твори Лесі Українки, я збагнув красу рідної землі, а оті “вишеньки-черешеньки, червоні та […]...
18. Земля така гаряча – КИСЕЛЬОВ ЛЕОНIД А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! Відлине день без’язикий, І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!” Не винести того болю, Не […]...
19. ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя душа, немов тополя, Зазеленіла на снігу. Як надійшла любов справдешня, Хлюпнула пригорщу тепла, Моя душа, немов черешня, Понад снігами зацвіла. Як надійшла і засіяла Та дружба, що живе в літах, […]...
20. Кита Кита – у віршуванні східних народів – невеликий твір філософського змісту, частина газелі без початкового бейта, зі схемою римування: ба ва. га… і т. д. Приклад К. – вірш Абуль-Хасана Рудакі у перекладі В-Мисика: Своєму тілові на втіху чи варто душу турбувати? Хто б на сторожі біля псарні поставить атола посмів! Як правди вісником по […]...
21. ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА Коханій мамі Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю […]...
22. Верстаю шлях – по вимерлій пустелі – ВАСИЛЬ СТУС * * * Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, Де мертвому мені нема життя, За обріями спогаду – оселі Ті, до котрих немає вороття. А все ж – бреду, з нізвідки до нікуди, А все ще сподіваюся, що там, Де кубляться згвалтовані іуди, Мале є місце і моїм братам. Побачити б хоч назирці, впівока І […]...
23. Смолистий соняшника дух – ВАЛЕР’ЯН ПОЛІЩУК Смолистий соняшника дух, Що жовтим решетом вдивляється до сходу, Бо, як жертовник, день потух, І п’яно снить про теплу насолоду На тонкому стеблі ой синя, синя струя Маленькою, чорнявою голівкою В блакитному вінку До неї тулиться волошка, Немов весільна дружка, І щось розказує про молодого буркуна “Не вір йому, не вір”,-шепочеться вона… “А там тебе […]...
24. ВІДПОВІДНОСТІ – ШАРЛЬ БОДЛЕР – 11 КЛАС Природа – храм живий, де зронюють колони Бентежні стогони і неясні слова. Там символів ліси густі, немов трава, Крізь них людина йде і в них людина тоне. Всі барви й кольори, всі аромати й тони Зливаються в могуть єдиного єства, Їх зрівноважують співмірність і права, Взаємного зв’‎язку невидимі закони. Є свіжі запахи, немов дітей тіла, […]...
25. Святиня – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Мовчки струни на бандурі Я перебираю. Заспівав би я до тебе – Голос замирає. Не почуєш мого слова Серцем молоденьким,- Квітчаною головою Схилися до неньки. “П ести мене, моя нене, Як малу дитину, Я твойого, нене, лона Довіку не кину ” . – ” Ой покинеш, моя доню, Далебі, покинеш, У чужий край, в чужі […]...
26. Заснути так бодай на волосок – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Заснути так бодай на волосок, Щоб зорі сивини мені не ткали, Щоб сни мої неквапно протікали Між пальцями твоїми, як пісок. Заснути так під золотим крилом Коси твоєї, щоб у сновидінні Хрестатих танків не з’явились тіні, Що йшли крізь наші села напролом. Заснути так, щоб не почути в сні Таємних землетрусів і […]...
27. Річний пісок слідок ноги твоєї – ПЛУЖНИК ЄВГЕН Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене… О друже мій єдиний, а далекий, Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди Долоні теплі, […]...
28. ВІДЧУТТЯ – АРТЮР РЕМБО – 11 КЛАС В блакитні вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати. Отож мовчу собі, сповільнюю ходу. В душі безмежної любові лиш припливи; Все далі й далі, мов бродяга той, піду, З Природою, немов із жінкою, щасливий. Переклад Г. Кочура * * * У синіх […]...
29. МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять […]...
30. Василь Симоненко – МОНАРХИ Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: – Ми – символ доби. – Хто не з нами, той против Бога. – Хто не з нами, той проти всіх.- І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством […]...
31. Скорочено – МОЛЮСЬ і ВІРЮ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – 11 КЛАС Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Клянусь тобі, веселий світе, Клянусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять […]...
32. Я УТВЕРЖДАЮСЬ – ПАВЛО ТИЧИНА Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – А сила знову розцвіла. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, Бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, Як вішала моїх дочок, синів І […]...
33. НА РОКОВИНИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Вірш присвячено Т. Г. Шевченку. Не він один її любив, Віддавна Україну Поети славили в піснях, Немов “красу-дівчину”. Від неї переймали сміх, І жарти, і таночки, Її байки, немов квітки, Сплітали у віночки. Той в ній давнину покохав, Той мрію молоденьку. Він перший полюбив її, Як син кохає неньку. Хоч би була вона стара, Сумна, […]...
34. Василь Симоненко – ЖОРНА Натуга на руках, Від втоми чорних, Здувала жили, Ніби мотузки. Каміння клацало зубами В жорнах, Жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, А мука… При тьмяному мигтінні каганця Жіночі ніжні Материнські руки Тягли за ручку Камінь без кінця. Журливо мліли очі сумивиті, І борошно, Мов біла кров, лилось… Це все було В двадцятому […]...
35. Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі Дніпра З 28-ми […]...
36. ЛЕЖАТЬ, ЛЕЖАТЬ СНІГИ… – ЙОГАНСЕН МАЙК (МИХАЙЛО) ГЕРВАСІЙОВИЧ І Лежать, лежать сніги, Пливуть ліси у крайню Раїну, де над вітром – Дальня путь. І гаснуть голоси Граків, і вечір витре З усесвіту історію снігів. ІІ З яруги викотивсь багряний галаган І цапки став над падлими полями. Подобень місяця. Туман Топив в затонах пам’ять. Рами Небес розчахли. Зорі забрели в нігич, У чорний чад, […]...
37. Короткий переказ – Стояла я і слухала весну – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ ЛЕСЯ УКРАЇНКА Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов. Про молодощі, радощі, надії. Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії. Коментар Особливо Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Тому лірична героїня її поезії стояла […]...
38. Земля така гаряча – ЛЕОНІД КИСЕЛЬОВ – скорочено А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! У нічній тиші все живе також кричить: “Не бий!” Не винести того болю, Не виридати жалю. Що станеться з тобою, […]...
39. СКІФИ – ОЛЕКСАНДР БЛОК – 11 КЛАС Панмонголізм! Хоч назва дика, Та пестить мені слух вона. Володимир Соловков Мільйони – вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми. Потуга наша – незборима! Так, скіфи – ми! Так, азіати – ми, – З розкосими й захланними очима! Що нам година, те віки – для вас! Ми, як послужливі холопи, Тримали щит між двох […]...
40. Скорочено – ДОРОГИ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – 11 КЛАС Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...