Правда
“Правда” – журнал, виходив у Львові (1867-98) з певними перервами, представляв ідеологію народовського руху, постаючи як “письмо наукове і літературне” або як “місячник політики, науки і письменства”. Спершу (1867-70) його редакцію очолювали Л. Лукашевич, І. Микита й А. Вахнянин, а до складу входили Є. Згарський, М. Коссак, В. Лучаківський, О. Партицький, К. Сушкевич. Хоч вони й наголошували, що всяка “політика най відсунеться геть перед великим ділом народної просвіти розумною народові мовою – і розумною його розумові, і любою його серцю”, проте часопис мав політичне спрямування, ставив за мету формування національної свідомості народу, пробудження його історичної пам’яті. На його сторінках висвітлювалося найгостріше тогочасне питання – мовне, обстоювався створений П. Кулішем фонетичний правопис, проти якого виступали відомі своєю антиукраїнською діяльністю “москвофіли”, обгрунтовувалася концепція “чисто народної літератури нашої українсько-руської”. У 1872 після дворічної перерви часопис знову почав виходити, за редакцією О. Огоновського (1872-76), потім – В. Барвінського (1876-80). У цей час тут спалахнула літературна дискусія, яка, на жаль, не розв’язала тогочасних літературних та загальнонаціональних проблем. Часопис висвітлював взаємини між українцями та поляками у Східній Галичині, ставлення австрійського уряду до української школи, перші прояви феміністичного руху тощо. Однак частина галицької молоді виявила своє невдоволення тим, що тут не часто друкувалися матеріали статистичного та економічного характеру (В. Навроцький, О. Терлецький, І. Франко, М. Павлик). Оскільки журнал перестав виходити у 1880, В. Барвінський у 1884 видав остаточно підготовлений І. Франком “Літературний збірник”. З 1888 до 1898 “Правда” виходила за редакцією Є. Олесницького, L Стронського, П. Кирчіва, А. Березинського, С Кульчицького. Тут друкувалися твори С. Руданського, Ю. Федьковича, І. Нечуя-Девицького, Б. Грінченка, Т. Зіньківського, В. Самійленка, І. Карпенка-Карого, Грицька Дишканта (М. Грушевського), М. Коцюбинського, повісті Т. Шевченка у перекладі українською мовою тощо. Журнал знайомив читачів з творчістю Грмера, Вергілія, Й.-В. Гете, Дж. Байрона, Р. Бернса, 0- Пушкіна в перекладах П. Куліша, С. Руданського, І. Франка, В. Самійленка. У рубриці “Матеріали до українсько-руського життя і письменства” з’являлися розшукані листи М. Шашкевича, Т. Шевченка,.0. Бодянського, В. Барвінського, Г. Онишкевича, В. Навроцького, К. Климковича, спогади про них, факти поточного культурного життя. Продовжувалася полеміка з М. Драгомановим, зокрема з приводу поцінування спадщини Т. Шевченка, про шляхи розвитку українства.
Related posts:
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- Розвага “Розвага” – “часопис для полонених українців-воїнів” царської армії, які перебували в австрійському військовому таборі у Фрайштаті. Виходив у 1915-17. Видавець – гурток прихильників “Союзу визволення України”. Часопис передруковував твори Т. Шевченка (“Заповіт”), Ю. Федьковича (“Дезертир”), О. Колесси (“Смерть гетьмана Павлюка”), Б. Лепкого (“На святвечір”), В. Самійленка (“На печі”) та ін. Номер за 15 серпня 1916 […]...
- Маяк “Маяк” – літературно-науковий журнал, виходив у Петербурзі (1840-45) за редакцією С. Бурачка та П. Корсакова. На сторінках “М.”, де друкувалися художні твори та статті з проблем історії чи кораблебудування, чимало місця відводилося україніці. Тут були видруковані твори Т. Шевченка (поема “Безталанна”, уривок з драми “Никита Гайдай”), О. Кореуна (“Могила”, “Кохання” та ін.), Г. Квітки-Основ’яненка (“Перекотиполе”, […]...
- Комар “Комар” – сатирично-гумористичний журнал, що виходив у Львові 1900-16 двічі на тиждень за редакцією І. Кунцевича. Тут друкувалися твори К. Устияновича, І. Франка, М. Павлика, С. Бердяева, В. Пачовського та ін. Відновлений як двотижневик (1933-39) за редакцією М. Чубатого (видавець І. Тиктор). На його сторінках з’являлися гуморески Юрія Вухналя, Тиберія Горобця (псевдонім С. Чарнецького) та […]...
- Харьковский демокрит “Харьковский демокрит” – перший в Україні журнал сатири та гумору, що виходив у Харкові 1816 за редакцією В. Масловича. У традиційних тодішніх журнальних відділах друкувалися твори місцевих авторів А. Нахімова, Д. Ярославського, А. Вербицького, Р. Гонорського, І. Срезневського та ін. Тут вперше з’явилось ім’я Г. Квітки-Основ’яненка як автора легких гумористичних віршів та акровіршів російською мовою. […]...
- Житє і слово “Житє і слово” – літературно-художній та громадсько-політичний часопис, що виходив у Львові (1894-97) за редакцією І. Франка, спочатку раз на два місяці, а з липня 1896 – щомісяця, перетворившись із “Вісника літератури, історії і фольклору” на осердя громадського життя Галичини. Мав розділи: “Белетристика”, “Статті наукові та етнографічні”, “Критика і бібліографія”, “Хроніка”. Авторський колектив “Ж. і […]...
- Мистецтво “Мистецтво” – літературно-мистецький тижневик Української секції Всеукрліткому (Київ). У 1919 вийшло 6 номерів, у 1920 – лише один за редакцією Г. Михайличенка та М. Семенка, всі наступні – за редакцією М. Семенка. Друкувалися поезії В. Чумака, В. Ярошенка, П. Тичини, В. Коряка, В. Алешка, К. Поліщука, М. Терещенка, Д. Загула, М. Семенка, І. Кулика, В. […]...
- Молода Україна “Молода Україна” – громадсько-політичний рух у Галичині 1870-90, ініційований І. Франком. Протистояв “москвофільству” та “народовству”. Представники “М. У.” репрезентували свої радикальні погляди на сторінках часописів “Друг”, “Громадський друг”, “Молот”, “Світ”, “Житє і слово”, “Народ”, прагнули європеїзації української культури, дотримувалися позитивістських поглядів на мистецтво, обстоювали міметичні принципи художньої творчості. Під такою назвою впродовж 1900-26 виходили періодичні […]...
- Правда, гірка правда – НА ЗОРІ РЕАЛІЗМУ – РОМАН ХІХ ст Стендаль вважав, що всі людські нещастя є наслідком брехні, тож вирішив служити правді. Він мав на меті правдиво зобразити свою країну і свій час. Саме тому роман “Червоне і чорне” має підзаголовок “Хроніка XIX століття”. Та якщо підзаголовок твору зрозумілий і читачам, і літературознавцям, то його назва дотепер змушує дослідників дискутувати. Наведемо лише дві думки, […]...
- “Авжеж!” “Авжеж!” – літературно-мистецький журнал (до 1991 – літературно-публіцистичний альманах). Видається в Житомирі з 1990 як незалежний часопис. Сприяв появі творів, що в силу різноманітних обставин не могли бути надруковані в офіційних виданнях “перебудовчого” періоду. На сторінках журналу виступали митці різних напрямів: від традиційних до авангардних (І. Козаченко, В. Цибулько, В. Олейко, В. Кашка, К. Москалець, […]...
- Критика “Критика” – спеціальний літературно-критичний журнал. Почав виходити з лютого 1928 в Харкові як “журнал-місячник марксистської критики та бібліографії”. До складу редакції входили: М. Скрипник, А. Хвиля, В. Десняк (псевдонім В. Василенка), В. Коряк, Ф. Таран, І. Кулик, Т. Степовий, Я. Савченко. Головним редактором спочатку був В. Десняк. Протягом 1932-34 журнал мав назву “За марксо-ленінську критику”. […]...
- СУЧАСНІ ЧАСОПИСИ ТА АЛЬМАНАХИ √ Сучасна літературно-художня періодика включає в себе друковані та електронні журнали, часописи та газети, які містять: – художні твори різних жанрів; – літературну критику; – есеїстику; – публіцистичні матеріали тощо, пов’язані з культурно-мистецькою тематикою; – видання, що, окрім літературного, мають культурологічне, мистецьке чи громадсько-політичне спрямування. √ Сучасна літературна періодика складається з добре відомих авторитетних видань […]...
- Руська Правда – походження Із загальної характеристики “Руської Правди” ми помічаємо, що вона ще складалася і в 12 столітті, довго після смерті Ярослава. “Руська Правда” що вона представляє не скрізь справжній текст закону, а іноді тільки його оповідний виклад; що вона ігнорує судові поєдинки, безсумнівно практикувалися в російських судах XI і XII ст., але неприємні Церкви; що “Руська Правда” […]...
- Народовці “Народовці” – представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси, дбали про формування національної свідомості українців. “Народовський” рух виник у Галичині на поч. 60-х XIX ст. на противагу “москвофільському” і для розв’язання українських культурно-освітніх, а згодом політичних проблем. Діяльність “Н.” зосереджувалася навколо видань “Вечорниці”, “Мета”, “Нива”, “Русалка” і спрямовувалась на […]...
- ДЗВІНОК “ДЗВІНОК” – ілюстрований художньо-педагогічний журнал для дітей і молоді. Виходив у 1890-1914 рр. у Львові двічі на місяць. Мав підзаголовок “Письмо ілюстроване для дітей і молодіжі”. Друкувався за етимологічним, а з 1893 р. – фонетичним правописом. У 1890-1892 рр. виходив за редакцією О. Барвінського й В. Шухевича. З 1893 р. стає органом Руського (з 1912 […]...
- Літературно-науковий вісник “Літературно-науковий вісник”‘ – щомісячний літературно-художній і науковий журнал, найавторитетніше всеукраїнське періодичне видання європейського типу, що відіграло винятково важливу роль у розвитку національного письменства, естетичної думки, мистецтва загалом, в об’єднанні розділених кордонами письменницьких сил, в утвердженні національно-патріотичних ідеалів, піднесенні української літератури на європейський рівень. Часопис виник 1898 на базі двотижневика “Зоря” і щомісячника “Житє і слово” […]...
- Часопис Основа “Основа” – щомісячний український літературно-науковий часопис, виходив у Петербурзі з січня 1861 по жовтень 1862. Вийшло 22 номери. Матеріали друкувалися українською та російською мовами. Ініціаторами створення журналу були колишні кирило-мефодіївці П. Куліш, М. Костомаров, В. Білозерський (редактор),які у програмній заяві визначили головне його завдання – “всебічне і безпристрасне дослідження південно-руського краю”. Журнал мав розділи: художня […]...
- Нова Україна “Нова Україна” – літературно-науковий, громадсько-культурний і політичний журнал, виходив з 1922 у Празі спочатку як двотижневик, а пізніше як місячник за редакцією В. Винниченка, М. Шаповала, згодом до редколегії увійшли Н. Григоріїв, С. Довгаль, Б. Залевський, М. Мандрика. Журнал був органом “української демократії, передовсім соціалістичної”. Відкривав свої сторінки для вільної дискусії “соціалістів усякого світогляду і […]...
- Життя й революція “Життя й революція” – щомісячний журнал (1925-34). Виходив у Києві спочатку як “журнал громадського життя, літератури й науки”. У перших п’яти номерах за 1925 переважали статті економічного та політичного характеру. Далі журнал стає літературно-мистецьким, громадсько-політичним, науково-популярним місячником. Центральне місце в ньому посідають відділи літератури, культури, мистецтва тощо. Редакційна колегія часто змінювалася. У її складі працювали: […]...
- Кур’єр Кривбасу “Кур’єр Кривбасу” – двотижневий часопис України, присвячений висвітленню проблем культорології, політики та народознавства. Виходить у Кривому Розі за редакцією Г. Гусейнова. Чимало уваги приділяє художній літературі, друкуючи твори Галини Гордасевич, Т. Федюка, М. Миколаєнка, Наталки Нікуліної, Д. Кременя, Б. Жолдака та ін. сучасних письменників, а також представників “розстріляного відродження”, руху опору (Д. Май-Дніпрович, М. Пронченко […]...
- “Іліада” Гомера: вигадка й правда – Твір Зарубіжна література Героїчною подією для греків була Троянська війна (XIII ст. до н. е.), яка відбулася десь за три-чотири століття до створення епосу про, неї. Що ж то були за події? Тривалий час Троя вважалася вигадкою, і, отже, вигаданими вважалися і події Троянської війни. Але 1870 року, тобто зовсім недавно, археолог-аматор Генріх Шліман, німецький купець, на заздрість […]...
- В своїй хаті своя правда і сила, і воля! Від часу коли почав валитися комуністичний режим і коли остаточно розвалилась тюрма народі, а сковані нею нації, що входили в неї, як фальшиво їх називали, союзні республіки, ми сьогодні дванадцятий раз маємо змогу вільними устами припасти до Шевченкових джерел. За минулі роки на Шевченківських урочистостях творчість Тараса Шевченка ми розглядали в різних аспектах, бо поет […]...
- Роман М. Стельмаха Правда і кривда ПЛАН І. Проблематика. 2. Композиція. 3. Марко Безсмертний. 4. Євген Дибенко. 5. Антон Безборотько. Михайло Стельмаха глибоко хвилювали проблеми вічні, глобальні. Ними він жив – художньо переплавлював у місткі образи. Про це свідчать метафоричні назви більшості його романів, п’єс, повістей, оповідань та поезій: “Гуси-лебеді летять…”, “Чотири броди”, “Хліб і сіль”, “Гуси-лебеді летять…”, “Правда і кривда”, […]...
- Твір на тему “Правда дорожча за золото” “Правда дорожча за золото” – цей афоризм Оскара Уайльда несе в собі глибокий зміст, який не можна зрозуміти з першого разу. Чи буває правда простою? Ні. За кожним словом людини може ховатися ціла історія брехні, що не видима для іншого. І чим довше людина бреше, тим важче їй зізнатися. З кожним днем голову відвідує все […]...
- ВІРА, ПРАВДА І ЛЮБОВ – НАРІЖНІ КАМЕНІ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ ПОЕЗІЇ Т. Г. ШЕВЧЕНКА Грунтуючись на животворних традиціях Святого Письма, світової літератури й народної поезії, Шевченко створив багато промовистих афоризмів, що збагатили духовну культуру українського народу та його мову. Нагадаємо, що афоризм – це короткий оригінальний вислів, який у довершеній, художньо загостреній формі виражає узагальнену думку. Джерелами афористики є фольклор, художня література, наукові твори, висловлювання видатних людей. У фольклорі […]...
- Ідея безсмертя народу в романі Михайла Стельмаха “Правда і кривда” Більше ніж півстоліття вже минуло після Великої Вітчизняної війни… І ніколи не загояться рани в серцях і душах учасників жорстокої битви за право жити, любити, надіятися і вірити. Ми схиляємося перед мужністю людей, які пройшли через те страшне пекло. Закінчивши 1961 року трилогію “Хліб і сіль”, “Кров людська – не водиця”, “Велика рідня”, Михайло Стельмах […]...
- Життєва правда і гострота співомовок Степана Руданського – твір з української літератури У середині XIX століття література потерпала від жорстокої цензури. Письменники не могли вільно висловлювати свої думки, а тому шукали такі форми, в яких могли б викривати несправедливість суспільного ладу, висміювати панів і чиновників. 1859 року починає виходити сатиричний журнал з карикатурами “Искра”. У цьому журналі друкувалися “Малороссийские анекдоти” – прозові переклади співомовок С. Руданського. Степан […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- ПРАВДА – АНДРІЙ МАЛИШКО Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь i мужнiм будь в життi. Скупi два слова. Нелегкi два слова. У мудростi свої закони є: I цвiт, i злет, i несходимi пущi. Пiзнай краплину i точiння зiр, Зерно, i камiнь, i могутнiй всесвiт, А правда лиш одна – вона колюча, Гiрка […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС 1. Два види вияву патріотичних почуттів у вірші В. Самійленка “Патріоти”. 2. Аналіз вірша В. Самійленка “Патріоти”. 3. Універсальна модель тоталітарної держави, змальована у творі В. Самійленка “Ельдорадо”. 4.Виховний зміст фейлетону О. Чорногуза “Як поводитись у кіно”. 5. Фейлетон О. Чорногуза “Як вибрати ім’я” як осуд рабського поклоніння чужому. 6.Про невихованість і нечемність очима О. […]...
- Слово і час СІЧ “Слово і час” (“СІЧ”) – журнал Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та Спілки письменників України. Заснований у січні 1957 під назвою “Радянське літературознавство”, перейменований з січня 1990. Першим головним редактором був О. Білецький. Згодом журнал очолювали І. Дзеверін, В. Бєляєв, у наш час – В. Дончик. У редакції в різний час працювали І. […]...
- Напередодні “Напередодні” – ілюстрований літературно-мистецький і науковий двотижневик націоналістичного спрямування, виходив у Львові в жовтні-листопаді 1937, січні-березні 1938, вересні-грудні 1938. Видавав і редагував “Н.” Б. Кравців. Часопис мав відділи: “Поезія”, “Проза”, “Публіцистика”, “Література-мистецтво”, “Хроніка”, “Стружки”, “Гльосси” і “Бібліографія”. У виданні друкувалися М. Андрусяк, Дарія Віконська, В. Габрусевич, Катря Гриневичева, О. Грицай, Д. Гуцул,. Г. Козак, І. […]...
- Вечерниці “Вечерниці” (“Літерацьке письмо для забави і науки”) – перший тижневик галицько-буковинських народовців. Виходив у Львові з лютого 1862 по червень 1863 (всього вийшло 16 номерів) за редакцією Ф. Заревича і М. Шашкевича. Проголошуючи самостійність і єдність українського народу, розділеного політичним кордоном, журнал відстоював потребу створення єдиної національної культури на народній основі. Послідовно популяризував кращі здобутки […]...
- Металеві дні “Металеві дні” – літературний та громадсько-політичний місячник, що виходив в Одесі (1930-33) на базі попередніх журналів (“Блиски”, “Прибой”). На сторінках часопису друкувалися В. Сосюра, М. Йогансен, В. Гадзінський, О. Близько, Т. Масенко, І. Калянник та ін. поети, а також прозаїки: Лесь Гомін (роман “Голгофа”), В. Миколюк (оповідання “Завіса гір”, “У павутинні”) та ін. Попри те, […]...
- Літературно-критичний альманах “Літературно-критичний альманах” – видання київського угруповання символістів “Біла студія” (1918) за редакцією Я. Савченка. Попри те, що в альманасі друкувалися твори представників українського символізму (Д. Загул, О. Слісаренко, Я. Савченко, П. Савченко та ін), його сторінки надавалися і поетові синтетичного мислення П. Тичині (цикл “Енгармонійне”), і футуристові М. Семенку (“Вінок тремтячий” тощо), і театральному експериментатору […]...
- Соціальна структура суспільства. Руська правда Тривалий час регулювання відносин у суспільстві відбувалося на основі звичаєвого права. Першим писаним зведенням норм давньоруського права стала Руська Правда, складена за Ярослава Мудрого та його наступників. Вона відобразила поділ населення Давньої Русі на вільних і залежних людей. Вільними були селяни-общинники, городяни, представники вищих верств суспільства. Представники панівної верстви суспільства – князі, бояри, дружинники та […]...
- За марксо-ленінську критику “За марксо-ленінську критику” – критично-літературний журнал, що виходив у Харкові (1932-34) замість свого попередника – часопису “Критика” як видання ДВОУ за редакцією В. Коряка. З 1934 і впродовж 1935 – орган СРПУ (редактор С. Щупак). Публікував нариси про творчість М. Коцюбинського, П. Грабовського, А. Головка, П. Панча, І. Микитенка та ін., рецензії на твори П. […]...
- Зшитки боротьби “Зшитки боротьби” – альманах, виданий у Києві (1920) за редакцією В. Елланського. Як засвідчувала стаття “Від видавництва”, ідея такого видання як ілюстрованого двотижневика належала передчасно загиблим А. Заливчому та Г. Михайличенку. Тексти альманаху публікувалися за збереженими та відновленими рукописами, вцілілими під час денікінської окупації Києва 1919. Тут друкувалися поезії В. Еллана (Блакитного), П. Тичини, В. […]...
- Твір на тему “Правда” Чому важливо говорити правду? Тому що в правді сила. Коли ти говориш правду, ти відчуваєш себе вільно, тобі не потрібно напружуватися, викручуватися весь час. Чому я не завжди кажу правду? Іноді я говорю неправду, для того лише, щоб уникнути покарання. Покарання від батьків, і дорослих. Покарання, це завжди неприємно. Але неправда, це ще неприємніше. В […]...
- Поступ “Поступ” – “вісник літератури й життя” релігійно-націоналістичного спрямування, виник на базі однойменного журналу студентського Марійського товариства. Видавався у Львові у 1927-30 за редакцією І. Гладиловича, Г. Лужницького та М. Моха. Мав відділи: “Поезія”, “Проза”, “Рецензії. Огляди”, “Бібліографія”. У “П.” друкувалися Б.-І. Антонич, Г. Костельник, Меріям (Г. Лужницький), П. Коструба, Т. Коструба, Б. Лепкий, Н. Павлосюк […]...